15. Роль проміжних посівів у сівозмінах.

Проміжні культури - це такі культури, які не займають спеціального поля в сівозміні, а вирощуються в проміжках між прибиранням і посівом основних культур.

Значення проміжних культур

1. Проміжні культури є додатковим джерелом корму в ті періоди, коли його ще немає (озимі проміжні) або вже немає (пожнивні, післяукісної, підсівне).

2. Це додаткове джерело білка (вони ростуть в умовах довгого дня і достатніх температур, що сприяє накопиченню більше білка).

3. Використання проміжних посівів дозволяє створити безперервний зелений конвеєр в кормових сівозмінах.

4. Після прибирання проміжних культур у грунті залишається органічна речовина у вигляді пожнивних (післяукісної) і кореневих залишків. Отже, підвищується родючість грунту і продуктивність наступних культур.

5. Обробіток проміжних культур дозволяє більш раціонально використовувати вологу у весняний та літньо-осінній періоди.

6. Проміжні культури сприяють поліпшенню структури грунту.

7. Їх можна використовувати як зелене добриво (сидерати).

8. Проміжні культури збільшують біологічну активність грунту.

9. Обробіток проміжних культур дозволяє ефективно вести боротьбу з смітної рослинністю. Вони так само грають фітосанітарну роль, особливо в спеціалізованих сівозмінах зернового напрямку.

10. Посів проміжних дозволяє більш раціонально використовувати ріллю. При цьому коефіцієнт використання ріллі більше 1, тобто площа посіву перевищує площу ріллі. Більш того за рахунок пожнивних культур ми отримуємо два врожаї на рік на одному і тому ж полі.

16. Класифікація механічного обробітку грунту.

Усі технологічні операції здійснюються шляхом проведення відповідних заходів

механічного обробітку ґрунту.

Захід — це одноразова дія на ґрунт робочими органами машин або знарядь тим чи

іншим способом з метою здійснення однієї або декількох технологічних операцій на

певну глибину.

Заходи механічного обробітку ґрунту поділяться на дві групи: основного і по-

верхневого обробітку.

Під заходами основного обробітку розуміють механічну дію на ґрунт робочими

органами машин і знарядь на всю глибину орного шару або глибше при його погли-

бленні, але не менше ніж на 18–20 см, щоб надати ґрунту дрібногрудочкуватого стану

зі сприятливою будовою.

Заходи основного обробітку ґрунту є найбільш енергоємними, але одночасно за

їх допомогою вирішується багато завдань. На думку основоположника землеробської

механіки академіка В. П. Горячкіна (1968), оранка як найбільш розповсюджений за-

хід основного обробітку ґрунту є найважчою, самою тривалою, дорогою і важкою ро-

ботою.

Під заходами поверхневого обробітку розуміють одноразову механічну дію на

ґрунт робочими органами машин і знарядь на глибину до 8 см.

Залежно від глибини розрізняють такі обробітки ґрунту: поверхневий — до 8 см,

мілкий — до 16, середній — до 24, глибокий — понад 24 см.

Спосіб обробітку ґрунту визначає характер і ступінь дії робочими органами

машин і знарядь на зміну профілю (складення), генетичну і антропологічну різно-

якісність оброблюваного шару ґрунту у вертикальному напрямку. В сучасному зем-

леробстві виділяють полицевий, безполицевий, роторний і комбінований способи

обробітку ґрунту.

Полицевий спосіб обробітку передбачає дію на ґрунт робочими органами машин і

знарядь з повним або частковим перевертанням оброблюваного шару з метою зміни

місцезнаходження різноякісних шарів або генетичних горизонтів у вертикальному

напрямку в поєднанні з посиленим розпушуванням і перемішуванням ґрунту, підрі-

занням підземних і загортанням надземних органів рослин і добрив в ґрунт. Здійсню-

ється цей спосіб обробітку полицевими плугами і лущильниками.

Безполицевий спосіб обробітку — це дія на ґрунт робочими органами машин і

знарядь без зміни розміщення оброблюваних шарів, генетичних горизонтів і дифе-

ренціації оброблюваного шару за родючістю у вертикальному напрямку, тобто без

перевертання оброблюваного шару або його частин з метою розпушування чи ущіль-

нення ґрунту, підрізання підземних і збереження надземних органів рослин (стерні)

на поверхні ґрунту. Цей спосіб обробітку проводять культиваторами-плоскорізами,

плоскорізами-глибокорозпушувачами, чизельними плугами, чизельними культива-

торами та іншими знаряддями.

Роторний спосіб обробітку — це дія на ґрунт обертаючими робочими органами

машин і знарядь з метою усунення диференціації оброблюваного шару за складенням

і родючістю активним кришінням і ретельним перемішуванням ґрунту, рослинних

решток і добрив з утворенням гомогенного (однорідного) шару ґрунту. Цей спосіб

обробітку здійснюється фрезерними і ротаційними знаряддями.

Комбіновані способи обробітку — це різні поєднання по горизонтах і шарах ґрун-

ту, а також строках здійснення полицевого, безполицевого і роторного способів об-

робітку.

Застосування того чи іншого способу обробітку обумовлено його завданнями,

ґрунтово-кліматичними умовами, окультуреністю ґрунту, біологічними особливос-

тями вирощуваних культур.

У практиці землеробства під основним обробітком ґрунту розуміють найбільш

глибокий обробіток під певну культуру сівозміни, який істотно змінює його будову.

Система механічного обробітку ґрунту — це сукупність заходів основного і по-

верхневого способів, полицевого, безполицевого, роторного і комбінованого обробіт-

ків на різну глибину, які здійснюються машинами і знаряддями, а також комбінова-

ними агрегатами в науково обґрунтованій послідовності.

Сучасні системи обробітку ґрунту мають бути енергоресурсозберігаючими і ґрун-

тозахисними, нерозривно пов’язаними і іншими елементами адаптивних технологій

вирощування сільськогосподарських культур.

У сучасній класифікації виділяють такі системи обробітку ґрунту: а) основний

(зяблевий) обробіток під ярі культури; б) передпосівний обробіток під ярі культу-

ри; в) післяпосівний обробіток посівів ярих культур; г) система обробітку під озимі

культури.