12. Місце озимих зернових культур в сівозмінах.

Степ. У цій зоні врожаї сільськогосподарських культур і насамперед озимих в

основному зумовлюються запасами води в ґрунті.

Тільки чорні пари в Степу, де в передпосівний і посівний періоди стоїть суха по-

года, завжди забезпечують достатні запаси в ґрунті води для одержання дружних і

повних сходів озимини, доброго розвитку рослин і глибокого (до 120–150 см) укорі-

нення їх восени.

Утримання ґрунту в чистому розпушеному стані при достатніх запасах води

сприяє очищенню його від бур’янів, посиленню мікробіологічної діяльності, вна-

слідок чого в ґрунті збільшується вміст поживних речовин у доступних для рослин

формах.

Неоцінима роль чорних парів у стабілізації виробництва рослинницької продук-

ції в південних районах, де забезпеченість водою найменша і різко посушлива друга

половина літа та осінь (південні райони Одеської, Миколаївської і Запорізької облас-

тей, Херсонська область і степова частина Автономної Республіки Крим).

У Степу вода в ґрунті нагромаджується насамперед за рахунок пізньоосінніх та

зимових опадів. Тому чорний і ранньовесняний пари не можна вважати рівноцінни-

ми. Кращий час оранки під чистий пар є тільки осінь.

Ефективність зайнятих парів у різних ґрунтово-кліматичних районах Степу не-

однакова. У північних і північно-західних районах вони за продуктивністю озимої

пшениці близькі до чорних, а в південних поступаються їм. Кращими з парозаймаю-

чих культур є озимі та ярі злаково-бобові травосумішки, горох, кукурудза і сорго на

зелений корм, багаторічні трави на один укіс. Економічна ефективність парів, зайня-

тих еспарцетом на один укіс, дуже висока, а за збором перетравного протеїну з 1 га по-

сіву вони займають перше місце. Такий пар, за даними дослідних станцій, забезпечує

не менше ніж 85% врожаю озимої пшениці від урожаю по чорному пару, а в окремих

регіонах і більше.

Озиме жито менш вибагливе до попередників та родючості ґрунтів. На супіща-

них, піщаних та змитих ґрунтах воно за врожаями перевищує пшеницю. Розміщувати

його доцільно після таких самих попередників, як і озиму пшеницю.

Для озимого ячменю кращими попередниками є зернобобові, баштанні, карто-

пля та кукурудза. За своєчасної підготовки ґрунту озимий ячмінь дає високі врожаї

також і на площах після озимих по пару.

У південному Степу непарові попередники залишають у ґрунті недостатню кіль-

кість вологи і не завжди забезпечують одержання сходів озимих і добрий їх розвиток

восени, що призводить до зниження урожайності. Частку озимої пшениці й озимого

ячменю в озимому клині необхідно змінювати залежно від погодних умов восени: за

сприятливих умов перевагу віддають пшениці, за несприятливих — озимому ячме-

ню. Гірші умови для озимих культур складаються при сівбі їх після колосових хлібів.

Після цього попередника краще розміщувати озимий ячмінь, який забезпечує вищу

продуктивність (Гармашов В. Н. та ін., 1989).

Треба зазначити, що в південній частині Степу озимий ячмінь за продуктивністю

значно перевищує повторну озиму пшеницю. Продуктивність ярого ячменю порівня-

но з озимим на півдні Степу, як правило, менша на 8–15 ц/га. Це треба враховувати

при визначенні структури зернових культур.