Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // ввр України. – 2005. – № 35–36; 37. – Ст. 446.

ННабрання судовим рішенням законної сили. 1. Постанова або ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом, якщо таку заяву не було подано. 2. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. 3. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. 4. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили. 5. Постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення. 6. Ухвали суду, які не можуть бути оскаржені, набирають законної сили з моменту проголошення.

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // ввр України. – 2005. – № 35–36; 37. – Ст. 446.

Навчання і підвищення кваліфікації державних службовців. Державним службовцям створюються умови для навчання і підвищення кваліфікації у відповідних навчальних закладах (на факультетах) та шляхом самоосвіти.

Закон України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 р. // ввр Української рср (ввр). – 1993. – № 52. – Ст. 490.

Належність та допустимість доказів. 1. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. 2. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. 3. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. 4. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // ввр України. – 2005. – № 35–36; 37. – Ст. 446.

Напрямки перевірки. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // ввр України. – 2005. – № 35–36; 37. – Ст. 446.

Наслідки відводу (самовідводу) судді. 1. У разі задоволення відводу (самовідводу) судді, який розглядає справу одноособово, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді іншим суддею. 2. У разі задоволення відводу (самовідводу) комусь із суддів або всьому складу суду, якщо справа розглядається колегією суддів, адміністративна справа розглядається в тому самому адміністративному суді тим самим кількісним складом колегії суддів без участі відведеного судді або іншим складом суддів. 3. Якщо після задоволення відводів (самовідводів) неможливо утворити новий склад суду, суд вирішує питання про передачу справи до іншого адміністративного суду в порядку, встановленому ст. 22 Кодексу.