11. Елементи механізму конкретного злочину.

Механізм злочинної поведінки – це взаємодія психічних процесів і станів особи з зовнішнім середовищем, що визначає вибір і реалізацію протиправного варіанта поведінки з кількох можливих.

Центральною ланкою в цій системі є мотивація – процес формування мотиву. У процесі мотивації перше місце посідають потреби. Через призму потреб сприймається зовнішня ситуація, а самі вони є продуктом зв’язку людини із зовнішнім середовищем.

Вибір шляхів і засобів задоволення мотиву здійснюється щодо конкретної життєвої ситуації. Вона дає можливість особі здійснити мотиваційний вибір, що полягає у формуванні конкретної мети. Остання є безпосереднім джерелом активних дій, яке може спричинити передзлочинну поведінку за умови, якщо особа не може задовольнити своєї потреби іншим шляхом.

Істотним елементом механізму злочинної поведінки є воля – свідоме регулювання людиною своїх дій і вчинків, що вимагають подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів.

Вольові властивості особи виявляються в цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, витримці, самостійності тощо.

Завершується ланцюжок ухваленням рішення про вчинення злочину і реалізацією в конкретному злочинному діянні.

Істотна складова – посткримінальна поведінка, яка передбачає реалізацію майна, заздалегідь здобутого злочинним шляхом, приховування слідів злочину легалізацію (“відмивання”) злочинних прибутків тощо. В такому разі може йтися про систему злочинів, або ж про механізм злочинної діяльності.

12. Ситуація та її роль у механізмі конкретного злочину.

У механізмі конкретного злочину важливу роль відіграє криміногенна ситуація, тобто подія або стан, що спонукає особу до прийняття рішення вчинити злочин.

Криміногенна ситуація посідає проміжне місце між особою злочинця, середовищем і злочином. Вона передує злочину та є його неодмінним “супутником”. Місце ситуації в механізмі конкретної злочинної поведінки є різним. Вона може відігравати вирішальну роль у ненавмисних, у тому числі афектних, злочинах; стимулюючу роль різного ступеня інтенсивності. Іноді вказують на можливість нейтральної дії злочинця та ситуації, що утруднює його дії. Їх оцінка становить інтерес в основному в кримінально-правовому плані, оскільки вказує на наполегливість злочинця, якщо він переборював наявні перешкоди, на його зухвалість, тощо. У профілактичному плані ситуації оцінюються з погляду ефективності охорони громадського порядку в певному місці, технічних засобів, що перешкоджають проникненню до житла чи іншого приміщення тощо.

Розрізняють такі типи ситуацій конкретного злочину:

- за періодом існування: одноразова, короткострокова, відносно тривала, тривала;

- за ступенем раптовості виникнення: несподівана, очікувана, штучно створена.

За джерелами виникнення ситуації, у якій приймається і реалізується рішення про вчинення конкретного злочину, є така класифікація:

- заздалегідь створена злочинцями;

- навмисно створена ними ж;

- яка виникла в результаті правопорушення чи аморальної поведінки інших осіб;

- яка виникла внаслідок легковажної, необачливої поведінки потерпілих, третіх осіб;

- створена тривалим перебуванням третіх осіб у несприятливих умовах життя та діяльності, або раптовим збігом інтенсивно виражених несприятливих особистих і сімейних обставин;

- яка виникає в результаті непередбачених станів особи через хворобу, втому, а також через вплив несприятливих метеорологічних умов;

- яка виникла внаслідок стихійного лиха, техногенної катастрофи, терористичних актів тощо.