- У комуністичному суспільстві держава як машина насильства зникне, а разом з нею – і злочинність.

Видатний кримінолог Т. Мор визначив причинну зумовленість (детермінованість) зло­чинності певними соціальними явищами. Такою причиною він вважав насамперед приватну власність, яка породжує глибокий антагонізм у суспільстві. Аналогічної точки зору дотримувались відомі вчені Т. Компанелла, Д. Верас і Ж. Мельє. Подальший розвиток ця теорія дістала у працях засновників марксизму.

Теорія аномії – (розробив Е. Дюркгейм у 1897 р.) - явище аномії (розрегульованості) виникає під час криз і різких соці­альних змін, коли загальноприйняті норми соціальної поведін­ки не відповідають очікуваним результатам. Р. Мер-тон основною причиною девіації (відхилення поведінки) вважав наявність розриву між культурними цінностями сус­пільства і соціально схваленими засобами їх досягнення.

Близькі до соціологічних теорій культурологічні концепції причин злочинності, які кримінологи пояснюють конфліктом між нормами культури суспільства і субкультури окремих соціаль­них груп, навчанням протиправній поведінці при сприйнятті норм і цінностей злочинних груп (Е. Сатерленд).

Біологічні концепції причин злочинності в чистому вигляді кримінологи формулюють дуже рідко. Біологічної теорії при­чин злочинності в чистому вигляді дотримувався тільки на по­чатковому етапі своїх досліджень її засновник Ч. Ломброзо. Біологічні теорії причин злочинності не дістали великого по­ширення у кримінології (у тому числі у вітчизняній та російсь­кій). Більшість прихильників цієї теорії визнають значущість соціальних факторів і тому такі теорії правильніше називати біосоціальними або соціально-біологічними залежно від того, якому витоку — соціальному чи біологічному — надається пріо­ритет.

Згідно з біопсихологічними теоріями причина злочинно­сті полягає в особистості й природі людини.

Антропологічні (біологічні та біосоціальні) концепції причин злочинності в кримінології:

Теорія “природженого злочинця” – (Ч. Ломброзо) - злочинцями народжуються, а тому вони мають цілком визначені анатомічні та психо-фізіологічні ознаки.

Спадкова теорія - в сучасній інтерпретації має кілька різновидів: сімейна схильність, близнюкова, хромосомна, ендокринна та інші. Свої висновки представники цих теорій пояснюють результатами вивчення окремих груп злочинців, функціонування залоз внутрішньої секреції, порівняння поведінки близнюків і виявлення хромосомних відхилень у злочинців і незлочинців. Безперечних зв’язків між злочинністю і біологією людини не встановлено. Ні в окремих країнах, ні в світі у цілому біологічні теорії причин злочинності не дістають серйозної підтримки.

Фрейдистські теорії – (Австрійського лікар-психіатр Зігмунда Фрейд) - у працях “Психопатологія повсякденного життя”, “Основні психологічні теорії в психоаналізі” він стверджував, що пояснення людської, у тому числі і злочинної, поведінки слід шукати в психосексуальних конфліктах, з якими людина стикається ще у ранньому дитинстві. Боротьбу підсвідомих статевих потягів, а також інстинктів агресії та страху із свідомістю людини, моральними і правовими нормами Фрейд назвав іменами міфічних осіб – “комплекс Едипа” (протест дитини за право повного володіння матірю і проявляється у вигляді ревності, зависті, суперництва по відношенню до батька), “комплекс Герострата” (бажання прославитися шляхом руйнування чогось), “комплекс Електри” (жіночий варіант едипового комплекса). Потяги, які вчасно не задоволено, за Фрейдом, витісняються із свідомості людини у сферу несвідомого і далі інтенсивно впливають на поведінку людини. Сучасні психоаналітики додатково пов’язують внутрішні конфлікти особи із швидким темпом життя, з нервово-психічними перевантаженнями, з “атакою машин і механізмів”, що, на їх думку, призводить до психопатизації, невротизації населення, зростання злочинності та психічних захворювань.

Теорія конституціональної схильності - запропонував у 20-х роках німецький професор медицини Е. Кречмер (праця “Будова тіла і характер”). Він стверджував, що є прямий зв’язок між будовою тіла, характером і поведінкою людини. Тому поведінка індивіда, як правомірна, так і злочинна, залежить від типу його фізичної конституції, якому властиві певні характерологічні ознаки і види поведінки. Відповідно до вчення Кречмера, певному типу будови людського тіла і характеру відповідає й особливий вид злочинної поведінки. Його послідовниками були американські кримінологи У. Шелдон, Е. Хутон та ін. У наш час ця теорія не дістає якого-небудь продовження.

Теорія небезпечного стану - розробив італійський кримінолог Р. Гарофало у праці “Критерії небезпечного стану” (1880 р.). - небезпечний стан слід розуміти як внутрішньо властиву людині схильність до вчинення злочину, на підставі якої до особи варто застосовувати превентивні заходи або покарання.