Тема №22. Правосвідомість та правова культура. Правове виховання

Поняття й ознаки правосвідомості. Структура правосвідомості: знання права; спонукання до виконання правових приписів тощо. Співвідношення понять «правосвідомість» і «праворозуміння». Носії правосвідомості та їх види. Об’єкт правосвідомості. Пізнавальна, оціночна і регулятивна функції правосвідомості. Критерії чіткого розмежування цих функцій. Види правосвідомості: індивідуальна; групова тощо. Правова психологія та її особливості. Правова ідеологія: поняття, характерні риси. Побутова правосвідомість як найпоширеніший рівень правосвідомості. Професійна правосвідомість та її носії. Роль професійної правосвідомості у процесі правозастосування. Наукова правосвідомість. Зв’язок і взаємодія правосвідомості і права. Чинники впливу правосвідомості на право в процесі правотворчості і механізм впливу права на формування й розвиток правосвідомості людей. Роль правосвідомості у правовому регулюванні суспільних відносин. Поняття правової дійсності та її зв’язок з правосвідомістю.

Поняття деформації правосвідомості. Правовий інфантилізм як один із видів деформації правосвідомості: поняття й причини виникнення. Правовий ідеалізм. Правовий дилетантизм й особливості його небезпечності. Правова демагогія. Зміст правового нігілізму, його витоки. Історичні передумови правового нігілізму в Україні. Сутність правового нігілізму. Негативні наслідки поширення правового нігілізму. Роль марксистсько-ленінської правової доктрини у формуванні правового нігілізму. Природа правового нігілізму. Поняття «переродження» правосвідомості як одного з найнебезпечніших різновидів деформації.

Зміст правової культури та її ціннісний характер. Аналіз правової системи суспільства в площині культурного розвитку законодавства. Поняття правової культури як правової оцінки поведінки особи в поєднанні з її мотивами. Особливість значення понять «вміння» і «навички» щодо питання ефективності реалізації норм права. Відношення категорії «мінімум правових знань» до проблеми правової культури особи. Рівень правової культури суспільства і його показники. Поняття правової субкультури, її ознаки й види. Типології правової культури: залежно від типу держави і права; залежно від характеру правових систем тощо. Структура правової культури особи та її складові: пізнавальна; ціннісна та ін. Правова культура суспільства.

Поняття виховання і його різновиди. Поняття правового виховання, його функції та форми впровадження. Значення освітньої діяльності, пропаганди правових знань, правової агітації та інших форм. Методи й принципи правового виховання. Мета здійснення правового виховання. Правова регламентація основ здійснення правового виховання. Механізм правового виховання та його складові. Взаємозалежність правового виховання і правової культури. Організація та ефективність правовиховного процесу. Поняття правової вихованості.

Тема №23. Основні правові системи сучасності

Поняття, особливості, завдання та значення порівняльного правознавства. Процес виникнення і розвитку основних шкіл та ідей порівняльного правознавства, його предмет та методологія. Правова географія світу.

Поняття правової системи та сім’ї правових систем. Поняття типу й підтипу правових систем. Класифікація основних правових систем сучасності. Загальні тенденції їх розвитку. Основні риси та структура правових систем: суб’єкти права; правові норми і принципи тощо. Взаємодія елементів правової системи суспільства. Підсистеми правової системи суспільства: інституційна; нормативна та ін.

Поняття романо-германського типу правової системи. Формування романо-германського типу правової системи. Система права та її структура. Публічна і приватна підсистеми. Нормативно-правовий акт у системі джерела права. Делегована правотворчість. Правотворчість суб’єктів федерації. Правовий звичай. Правова доктрина. Принципи права. Роль судової практики як допоміжного джерела права. Особливості кодифікації у країнах романо-германського типу. Правова система України та основні перспективи її розвитку.

Поняття англосаксонської правової системи та її характерні ознаки. Поняття загального права і права справедливості. Судовий прецедент як найпоширеніше джерело права. Принципи й система права. Норма права в англосаксонській правовій системі. Дія прецедентної норми в часі та просторі. Поняття закону й співвідношення його з прецедентом. Поняття делегованої правотворчості. Правотворчі повноваження судді. Особливості судової системи.

Сім’я традиційного права: поняття й ознаки. Звичай як провідне джерело права. Законодавство як негативне явище традиційної правової системи. Ігнорування державних структур у процесі реалізації норм права. Поняття юридичної інфраструктури та рівень її розвитку. Система права та її елементи.

Релігійна правова сім’я: поняття та правові системи мусульманського, індуського, іудейського та канонічного права. Характерні риси релігійних правових систем. Поняття й джерела мусульманського права. Система мусульманського права та її структура. Мусульманське право в сучасних правових системах: загальна характеристика. Релігійні та ідеологічні джерела індуського права. Правовий звичай, закон і судовий прецедент. Персональний характер дії права. Особливості невизнання принципу формальної рівності прав людини. Характеристика інших правових систем сучасності.

Наступність у правовій системі суспільства: сутність та її межі. Співвідношення понять «наступність у правовій системі», «правонаступництво» та «правовий досвід».