25. Завдання, шляхи та засоби фізичного вих-я.

Фізичне вих-я — система заходів, спрямованих на зміцнен­ня здоров'я людини, загартування її організму, розвиток фізичних можливостей, рухових навичок і вмінь.

Його завданням є створення опт-их умов для забезпечення опт-го фізичного розвитку особ-с­ті, збереження її здоров'я, отримання знань про особли­вості організму, фізіологічні процеси в ньому, набуття са­нітарно-гігієнічних умінь та навичок догляду за власним тілом, підтримання і розвиток його потенц-их мож­ливостей.

До основних засобів фіз-го вих-я в школі на­лежать: теоретичні відомості (гігієна загальна і фізичних вправ, відомості, необхідні для сам-их занять фіз-ми вправами); заняття гімнастикою; заняття з легкої атлетики (біг, стрибки в довжину й висоту, метання на дальність); рухливі ігри; спортивні ігри (баскетбол, волейбол, ручний м'яч, футбол); лижна, кросова, ковзанярська підготовка, плавання.

У школі існують різноманітні форми фіз-го вих-ня: уроки з фіз-ї культури, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі шкільного дня (фізкультурні хвилинки під час уроку, ігри та вправи на перервах і в режимі по­довженого дня), позакласна спортивно-масова робота (за­няття в гуртках фіз-ї культури і спорт-х секціях, спорт-ні змагання). Позашкільні виховні заклади здійс­нюють спортивно-масову роботу за місцем проживання уч­нів, в дитячо-юнацьких спортивних школах, дитячих клу­бах, туристських станціях, спортивних товариствах. Са­мостійно учні займаються фіз-ми вправами вдома, на пришкільних і дворових майданчиках, стадіонах, у пар­ках тощо.

Уроки фіз.культури є основною організ-ою формою фіз-го вих-ня школярів. їх проводять си­стематично протягом навч-го року з урахуванням пори року для певної місцевості і стану навчально-мате­ріальної бази.

Позакласна робота з фіз-го вих-ня учнів охоп­лює заняття фізк-них гуртків і спорт-х секцій, спорт-і змагання, спартакіади школярів, фізкультурні свята, туризм.

26. Колектив і його роль у вих-і школярів. Ознаки колективу. Стадії розвитку колективу.

колек­тивне вих-ня забезпечує: вироблення навичок взаємодії і взаємодопомоги, свідомої дисципліни як поваги до інших, до сусп-ва, вміння рахуватися з нормами життя. Без цього неможливо виховати свідомого громадянина, повно­цінного члена сусп-ва

Колектив — організована форма об'єднання людей на основі цілеспрямованої діяльності.

Дитячий колектив — об'єднання дітей, згуртованих спільною ко­рисною діяльністю (навч-ям, працею, спортом, громадською ро­ботою).

Харак-ми рисами колективу є суспільно значуща мета, щоденна спільна дія-сть, спрямована на її досяг­нення, наявність органів самоврядування, встановлення певних псих-их стосунків між його членами. Дитя­чий колектив відрізняється від ін. колективів вікови­ми межами, специфічною діяльністю (навч-я), послідов­ною мінливістю складу, відсутністю життєвого досвіду, по­требою в пед. керівництві.

У школі є такі типи колективів: а) навчальні — клас­ний (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) самодіяльні організації — колек­тиви художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртки); в) товариства — спортивне, книголюбів та ін.; г) об'єднан­ня за інтересами; ґ) тимчасові об'єднання для виконання певних видів роботи. Усі типи колективів пов'язані між собою загальною метою навч-о-вих-ї дія-сті школи, забезпечують залучення учнів до різноманітної ді­я-сті. Найважливіший за характером дія-сті — ко­лектив класу. У ньому виникають найтриваліші стосунки між його членами та між педаг-ми і колективом.

Колектив здійснює організаторську (керує своєю діяль­ністю), виховну (є носієм моральних переконань), стиму­люючу (сприяє форм-ю морально цінних стимулів, регулює поведінку своїх членів, взаємовідносини учасни­ків) функції.

Життя та діяльність учнівського колективу будують­ся на таких принципах.

Єдність і цілісність. Постійний рух уперед - послідовної постановки завдань, залу­чення вихованців до їх розв'язання. Орг-ія різноманітної діяльності. Форм-я почуття честі. Спадкоємність поколінь, збереження колективних тра­дицій.

Дитячий колектив, за вченням А. Макаренка, у своєму розвитку проходить декілька стадій. 1. (після організаційного оформлення колективу) важливо сформулювати вихованцям систему педаг-их вимог, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, формують ядро акти­ву. 2. створення органів самовряду­вання, засвоєнню ними своїх прав і обов'язків, методів роботи. 3. Педагог працює з активом, допомагає йому завоювати ав­торитет серед учнів, контролює його дія-сть, прагну­чи залучити до нього найбільше учнів з метою посилен­ня його виховних можливостей. 4. кожен учень сприймає колектив­ні, загальноприйняті вимоги як вимоги до себе. Створю­ють умови для нових, складніших вимог, які висувають­ся в процесі розвитку колективу, розширюються права та обов'язки активу, ускладнюються види дія-сті колек­тиву.

На всіх стадіях розвитку учнівського колективу педа­гоги цілеспрямовано працюють над його згуртуванням.

27. Діалектика розвитку колективу. А.С. Макаренко і В.О. Сухомлинський про особливості виховання особистості в колективі.(Розвиток теорії дитячого коллективу в педагогіці і психології)

Виховне значення кол-ву, його впливу на особ-сть учня досить суттєве. Оскільки кожен учень щодня перебуває в класі, то й клас (свідомо чи несвідомо) впли­ває на нього. Кол-в - не застигла структура, він постійно розви­вається, проходячи певні стадії. 1. Створення кол-ву учнів. Спочатку кол-в ли­ше форм-ся, члени його недостатньо знають один од­ного, не виявляють ініціативи в діяльності. Ще не сфор­мований його актив.

Педагог повинен допомогти учням сформулювати сис­тему єдиних вимог — рішучих за формою, зрозумілих за змістом, організувати його діяльність на засадах педаг-го авторитаризму. Він вивчає особисті якості членів кол-ву, знайомить їх, сприяє обиранню органів самоврядування, інструктує щодо їх функції, контролює їх роботу, а в разі необхідності — допомагає. Взаємини між педагогом і вихованцями буду­ються на засадах безпосереднього впливу на кол-в та на кожного його учасника. 2. Поширення впливу активу на весь кол-в. На цій стадії відбувається залучення активістів до керівниц­тва кол-вом, акцентуючи їх увагу на відповідальнос­ті, ініціативі та самостійності. Водночас відбувається за­лучення пасивних учнів до громадського життя. За пра­вильно орг-ної роботи актив швидко починає виявляти ініціативу у визначенні завдань та організації кол-ої дія-сті. Стадія триває 1-1.5 року, залежно від стосун­ків усередині кол-ву. На її початку кол-в нібито поділений на три соціально-психологічні мікрогрупи: активістів (опору кл. керівника), пасивних учнів (які поступово долають байдужість), «ядро опору» (педагогічно занедбані діти). 3. Вирішальний вплив громадської думки більшості. Більшість дітей з перших днів діє свідомо, активно, а ко­л-в усвідомлює завдання, поставлені перед ним. Педа­гог допомагає активові здобути авторитет серед учнів, конт­ролює його дія-сть. На цій стадії посилюється вплив громадської думки кол-ву, боротьба за його честь, орієнтація та самоконт­роль поведінки і навч-ої дія-сті. 4. Самових-я як вищий тип вих-я в кол-ві. Кожен учень сприймає кол-вні, загальноприй­няті вимоги як вимоги до себе. У них розв-ся інте­рес до самових-я, що переходить у внутрішнє праг­нення до вдосконалення особистих якостей, рис характеру.

На 1-ій стадії педагог Макаренко радив організатору кол-ву брати на себе диктаторські повноваження. Організатор пови­нен був сам, без будь-якого узгодження з кол-ом ставити ви­моги, обов'язкові для виконання кожним. Для 2-ї стадії розвитку кол-ву хар-ною була наяв­ність його ядра, тобто групи дітей, які свідомо підтримують вимо­ги організатора кол-ву. Тобто і на цій стадії вимоги продовжує ставити організатор, але ці вимоги вже сприймаються кол-ом не з таким опором, як на стадії диктату, бо вони підтримані багать­ма товаришами по кол-ву. 3-я стадія передбачала можливість колегіального вирішення всіх питань життя кол-ву демократичним способом - на ос­нові прийняття рішення більшістю голосів. Виділяв окремо А.С. Макаренко і 4-у стадію розвитку кол-ву — стадію самових-я, коли кожен член кол-ву не чекає, поки дасть йому доручення кол-в чи його лідер, а сам, виходячи з інтересів кол-ву, бере на себе певні обов'язки, виконує їх та ще й сам себе контролює. А.С. Макаренко помітив, що кол-в не просто живе доти, доки він розвв-ся (закон руху кол-ву), але й потребує ре­алізації системи перспективних ліній, в яку входять близька, се­редня і далека перспективи. Використання системи перспективних ліній формує у дітей соціальний оптимізм, прагнення досягти власною працею «завт­рашньої радості».

Макаренко висунув принцип паралельної дії: на вихованця одночасно повинно впливати щонайменше 3 си­ли: вихователь, актив і весь кол-в.

Макаренко застерігав від форм-я в кол-ві «гнилого активу», вождізму. Він навіть досить чітко підмітив, що «гниття починається з користування привілеями». В умовах гуманізації вих-я Сухомлинський по-новому осмислює суть взаємин кол-ву і кожного вихованця, розвиває ідеї А.С. Макаренка щодо виховного впливу кол-ву на дитячу осо­бистість. У роботах «Вих-я колективізму у школярів», «Духовний світ школяра», «Розмова з молодим директором школи» він встанов­лює принципи взаємозалежностей особистості і кол-ву. Кол-в лише тоді позитивно впливає на становлення кожного вихованця, коли сам кол-в має насичене духовне жит­тя та складається з яскравих особистостей. За цих умов кожен ви­хованець здатен впливати на загальний стиль взаємин у кол-ві, збагачуючи при цьому кожного з дітей чи підлітків. Саме ці умови дозволяють гармонізувати взаємини у дитячому співтоваристві.