Елементи принципу народності виховання за вченням к. Д. Ушинського. Праця - основа виховання

Найбільш повно і фундаментально ідея трудового виховання у вітчизняній педагогіці другої половини XIX в соціальному та педагогічному аспектах була розглянута К.Д. Ушинського в статті «Праця в її психічному і виховному значенні». Крім того, Ушинський у «Рідному слові» і в «Дитячому світі» яскраво відображає принцип складання підручників початкової школи на основі з'єднання трудового виховання з розумовим, фізичним і моральним розвитком дітей. Як ми вже знаємо, Ушинський вважав, що людина формується і розвивається у трудовій діяльності. Для нього праця, по-перше, є основою і засобом людського існування, і, по-друге, він представляє собою джерело фізичного, розумового і морального вдосконалення людини. Звідси - праця основний чинник і засіб виховання людини в розумовому, фізичному, соціальному (цивільний) і моральному аспектах. К. Д. Ушинський визначав працю як «вільну і згідну з християнською моральністю діяльність людини, на яку він вирішується по безумовної необхідності її для досягнення тієї чи іншої істинно людської мети в житті» [5, стор 58]. Вказуючи на велике значення праці для підготовки учнів до практичної діяльності. Ушинський висунув абсолютно правильне положення: «Виховання не тільки повинно вселити вихованцю повагу і любов до праці: він повинен ще дати йому і звичку до праці» [5, стор 60]. Щоб виховати ці якості в дітях, необхідно все виховання і навчання пов'язати з життям народу, з його трудовою діяльністю. Цей зв'язок повинен взаємно вдосконалювати як саме життя, так і самого вихованця. Надаючи великого значення для теорії і практики виховання питання про те, чи можна вважати вчення за працю, Ушинський визнавав неминучість різкого поділу праці на фізичну і розумову. І, заглядаючи в майбутнє, він розглядав одну з найбільш важливих проблем в організації трудової діяльності - співвідносними і взаємозв'язку фізичного і розумового праці. Він зазначав, що так само шкідливий для дорослого і дитини надмірний фізичну і розумову працю, руйнівно діє на молодий організм. Трудова школа повинна органічно поєднувати в собі розум-| жавного і фізична праця. Розумова діяльність активізує нервову систему, сприяючи тим самим кровотоку н травленню, але вона значно зменшує необхідність і можливість руху; у свою чергу, фізична праця, позбавлений розумового напруження, зусилля думки, перетворює людину до робота, придаток машини. Всього корисніше для людини, помічав педагог, було б з `єднання розумової та фізичної праці. Створюючи матеріальні блага, праця повинна сприяти розвитку моральності, плекання душі, тоді він надає живуще і освіжаючий вплив на почуття людини. Але, щоб виховання і навчання представляли підготовку до життя, діти не тільки зі слів учителя і з книг повинні отримувати знання, - вони повинні безпосередньо спостерігати навколишню дійсність і брати посильну участь у трудовій діяльності людей і цим шляхом отримати певний навик до праці. Виходячи з цього, Ушинський вимагав, щоб діти не тільки вчилися, але у зв'язку з цим і працювали, не тільки повинні нести працю розумовий, але і фізичний. Саме по собі вчення, як і всяка праця, за Ушинскому, серйозний і тяжкий. Його супроводжують як страждання, так і задоволення. Але саме подолання труднощів і пов'язаних з ними страждань надає праці виняткову силу барвистості і задоволення. Ушинський вважає незмінним психологічним законом, мають вирішальне значення у вдосконаленні людини, такі положення: «Насолоди, якщо вони не супроводжуються працею, не тільки швидко втрачають свою ціну, але також швидко спустошують серце людини і забирають у нього одне за одним всі його кращі достоїнства» [12, стор 142-143]. Крім того, учень повинен усвідомити, що досягнення почуття задоволення і радості в результаті праці пов'язане з напруженням фізичних, розумових, моральних, психічних і інших сил і можливостей. Праці без труднощів не буває, наявність перешкод «є необхідна умова існування діяльності». Відсутність труднощів і проблем у діяльності людини позбавляє цю діяльність її виховного та психічного значення: у процесі подолання цих перешкод, що вимагає напруги і мобілізації ресурсів людської психіки, формується і гартується характер і воля, народжується логіка і сила розуму, знаходиться моральність і гуманізм. Таким чином, педагогом була визначена генеральна педагогічна лінія в організації та проведенні в життя ідеї трудового виховання: праця вихованця без подолання їм труднощів антіпедагогічен. Він породжує лінь і нудьгу, нерішучість і апатію, виховує аморальне ставлення до самого себе й інших людей. Не можна дитину постійно вести «на помочах». Занурюючи його у посильні труднощі, створюючи умови для прояву активності і самостійності, педагог тим самим сприяє її виховання, навчання та розвитку. На основі вищевикладених міркувань К. Д. Ушинський зробив головний висновок про взаємозв'язок виховання та праці: «Саме виховання, якщо воно бажає щастя людині, повинно виховувати її не для щастя, а готувати до праці життя ... Виховання має розвинути в людині звичку і любов до праці; воно повинно дати йому можливість відшукати для себе працю в житті »[12, с. 135]. Тут квінтесенція його педагогіки: виховуючи в єдності розумової та фізичної праці, школа тим самим створює умови для розвитку творчого потенціалу дитини і набуття нею в майбутньому свого місця в суспільстві; трудова школа повинна закладати фундамент гідного соціального буття. Інше, не менш важливий наслідок, що випливає з виховного і психічного значення праці, на думку Костянтина Дмитровича, полягає «в тому правилі, що виховання не тільки повинно розвинути розум людини і дати йому відомий обсяг відомостей, але має запалити в ньому спрагу серйозної праці, без якої життя його не може бути ні гідної, ні щасливою ». Потреба в праці - вроджена властивість людини, але вона дивним чином «здатна розгоратися або гаснуть, залежно від обставин, і особливо на ті впливам, які оточують людину в дитинстві та в юності» [12, с. 139]. Ушинський підкреслює вельми позитивний вплив фізичної праці на фізичний розвиток дитини. Одним з головних умов для розумового і фізичного розвитку дитини Ушинський вважав правильне чергування розумової та фізичної праці. Зміна діяльності і становить суть відпочинку: відпочинок після розумової праці полягає зовсім не в тому, щоб нічого не робити, «а в тому, щоб змінити справу; праця фізична є не тільки приємним, але і корисним відпочинком після праці розумового». Використовуючи різноманітну діяльність дитини, можна успішно привчати його до корисної діяльності, що вимагає великої напруги й уваги [12, с. 142].