2 Методика калькулювання собівартості на першому рівні калькулювання

Система калькулювання витрат на підприємстві має три рівні. На кожному з них методи розрахунку витрат мають свої характерні ознаки:

- вид об'єкта обліку витрат;

- ступінь поділу витрат по об'єктах обліку

- необхідна повнота планування витрат.

Перший рівень системи калькулювання витрат - в залежності від об'єкта обліку витрат розрізняють наступні методи розрахунку витрат.

Позамовний - об'єктом обліку витрат є окреме замовлення або виріб.

Попроцесний метод калькулювання - об'єктом обліку є стадії виробництва (технологічні переділи або процеси).

Змішані методи калькулювання витрат - займають проміжне положення між позамовному і попроцесними методами розрахунку витрат. АВ-костинг і ЛТ-калькулювання.

Основні відмінності позамовного і попроцесного методів полягають у наступному:

• У позамовному розраховується індивідуальна собівартість виробу, а в попроцесному - середня собівартість виробу, оскільки виробництво - масове.

• У позамовному методі всі витрати на підготовку виробництва включаються в ціну виробу, а в попроцесній калькуляції, якщо є витрати на підготовку виробництва, то вони списуються рівними частинами на витрати протягом перших трьох років виробництва нових виробів.

• У позамовному калькуляції об'єктом обліку витрат є замовлення і у замовлення можуть входити кілька ідентичних виробів. На підприємствах масового виробництва продукції важливо простежити процес наростання витрат по ходу технологічного процесу від однієї стадії виробничого циклу до іншої. Звідси пішла назва методу розрахунку витрат - попроцесний, оскільки витрати розраховуються наростаючим підсумком, а об'єктами обліку є окремі виробничі процеси.

Позамовний облік виробничих витрат

З метою реєстрації різних виробничих витрат для обліку незавершеного вироб­ництва на підприємстві використовується такий документ, як відомість кошторису витрат по замовленню і видах робіт. Для кожного окремого замовлення складається окрема відомість, в якій акумулюються витрати по окремих матеріалах, прямій пра­ці і заводських накладних витратах, що відносяться на це замовлення по мірі його просування через процес виробництва.

При ньому витрати враховуються таким чином:

• прямі матері­али і пряма праця відносяться на конкретний вид робіт

• витрати, що прямо не прослідковуються (накладні витрати), відносять на окремі роботи з викорис­танням заданої ставки (розподілу) накладних витрат. Ставка накладних витрат визначається:

Сума накладних витрат по річному плану

Ставка накладних витрат =-------------------------------------------------

Показник господарської діяльності по річному плану

Показник господарської діяльності по річному плану: прямі працевитрати в людино-годинах, прямі витрати на оплату праці, кількість одиниць обладнання тощо.

Використання віднесеної ставки накладних витрат необхідне при сезонних коли­ваннях, тоді можливо вивести більш близькі за зна­ченням показники питомої собівартості.

Порівняння віднесених накладних витрат з фактичними дозволяє встановити, в яких випадках протягом року на виробничу собівартість було віднесено досить мало накладних витрат (недопоглинання накладних витрат), а в яких — досить багато (надлишок поглинання накладних витрат).

В кінці року, якщо різниця між фактичними і віднесеними накладними витрата­ми не суттєва, то вона вичерпується в собівартості реалізованої продукції. Якщо ж різниця суттєва, то тоді витрати розподіляються на незавершене виробництво, собі­вартість готової і реалізованої продукції на кінець року, яка коригується пропорційно розміру відхилень фактичних накладних витрат від розподілених (віднесених).