Абзорпшен-костинг

має на увазі повний розподіл витрат.

за часів планової економіки традиційно застосовувався класичний варіант абзорпшен-костинг. Тільки тоді цей метод називався калькулювання повної собівартості одиниці продукції.

Суть методу в наступному:

1.всі витрати на виробництво продукції збираються на рахунку «основне виробництво»;

2.потім ці витрати розподіляються у два етапи: спочатку між незавершеним виробництвом і готовою продукцією, а потім витрати, віднесені на готову продукцію, розподіляються між залишками готової продукції на складі і реалізованою продукцією.

3.Комерційні витрати вважаються періодичними і можуть або повністю відноситися на реалізацію, або повинні розподілятися між залишками готової продукції на складі і реалізованою продукцією.

Назва методу пов'язано з тим, що всі витрати повинні розподілятися за видами продукції, включаючи комерційні витрати.

Основні особливості:

• собівартість кожного виду продукції визначають за виробничої, або за комерційною собівартостю.

• собівартість залишків визначають або за скороченою виробничою, або за повною виробничою собівартістю, а на реалізовану продукцію списують або суму загальногосподарських і комерційних витрат, або тільки одні комерційні витрати - це друга особливість обліку витрат.

- велике значення надається поділу витрат на прямі і непрямі по відношенню до видів продукції.

Непрямі витрати розподіляють за видами продукції виходячи з обраної бази розподілу.

База розподілу - це вартісний або натуральний показник, пропорційно якому і розподіляють непрямі витрати. Де б витрати ні виникали, їх необхідно розподіляти або готувати до розподілу за видами продукції.

- Поділ витрат на змінні та постійні в цьому методі калькулювання до уваги не береться.

Прибуток, розрахована за методами абзорпшен-костинг та директ-костинг, буде різною. Вона збігається тільки в одному єдиному випадку - це коли у підприємства запаси на складі будуть нульовими, тобто коли вся вироблена продукція буде реалізована.

4. Третій рівень системи калькулювання витрат.

Залежно від повноти планування витрат розрізняють три методи:

- нормативний,

- калькулювання витрат за фактом

- змішаний (нормальний).

1. Нормативний метод. Всі витрати, як прямі, так і непрямі, обліковуються за заздалегідь розробленим нормативам. Потім фактичні значення порівнюються з тими, які були розраховані за нормами. Відхилення від встановлених норм характеризують ефективність проведених робіт.

При нормативному методі обліку витрат весь великий обсяг робіт, пов'язаний з розподілом непрямих витрат за видами продукції, здійснюється в міру надходження даних з цехів підприємства в бухгалтерію. По закінченню місяця розрахунки бухгалтерів порівнюються з фактичними значеннями непрямих витрат, зафіксованими в первинної облікової документації. Якщо є відхилення, то вони ліквідуються.

2. Фактичний метод калькулювання витрат. Нормативний метод обліку витрат зазвичай використовується на великих підприємствах, оскільки дуже важко провести всю роботу за розподілом витрат в перших числах місяця, наступного за звітним. На малих підприємствах цілком виправданий фактичний метод обліку витрат, оскільки всю роботу за розподілом витрат можна встигнути провести заднім числом до встановленого терміну сплати податків.

3. Нормальний (змішаний) метод калькулювання витрат. Матеріальні витрати і заробітна плата основних робочих враховується за фактом, а непрямі витрати розподіляються за видами продукції за заздалегідь встановленим нормативам.