1.3 Узагальнення інформації про грошові кошти та їх еквіваленти у звітності підприємства

Інформація про здійснені господарюючим суб’єктом протягом звітного періоду операції, що узагальнена та згрупована у відповідних облікових реєстрах, після перевірки та коригування переноситься в бухгалтерську (фінансову) звітність.

Згідно П(С)БО 1 „Загальні вимоги до фінансової звітності” під фінансовою звітністю розуміється [185]: „… бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період”. В свою чергу В.П. Астахов подає таке визначення бухгалтерської звітності [53, с.781]: „… це єдина система даних про майновий і фінансовий стан організації і про результати її фінансово-господарської діяльності, підготовлена за встановленими формами на основі облікової інформації”.

Однією з найбільш важливих форм фінансової звітності є, без сумніву, звіт про рух грошових кошів, який тісно пов’язаний із рештою звітних форм (рис.2.3).

Рис.2.3. Взаємозв’язок Звіту про рух грошових коштів з іншими основними формами фінансової звітності

Еволюційний розвиток звіту про рух грошових коштів, описаний в першому розділі дисертаційної роботи, викристалізував теперішню його форму, яка з деякими уточненнями та доповненнями використовується у практиці бухгалтерського обліку більшості країн світу. Загальну структуру Звіту про рух грошових коштів можна представити так (табл.2.9).

Таблиця 2.9

Структура Звіту про рух грошових коштів

Звіт про рух грошових коштів за __________ (період)
1. Грошові кошти (потоки) від операційної діяльності (у розрізі окремих статей)
… … (перелік окремих грошових потоків від операційної діяльності або відповідних статей коригувань)	хх хх
Чисті грошові кошти від операційної діяльності (надходження/вибуття)	ххх
2. Грошові кошти (потоки) від інвестиційної діяльності (у розрізі окремих статей)
2.1. … 2.2. … (перелік окремих грошових потоків від інвестиційної діяльності)	хх хх
Чисті грошові кошти від інвестиційної діяльності (надходження/вибуття)	ххх
3. Грошові кошти (потоки) від фінансової діяльності (у розрізі окремих статей)
3.1. … 3.2. … (перелік окремих грошових потоків від фінансової діяльності)	хх хх
Чисті грошові кошти від фінансової діяльності (надходження/вибуття)	ххх
Усього збільшення/зменшення грошових коштів	ххх
Грошові кошти (сальдо) на початок звітного періоду	ххх
Грошові кошти (сальдо) на кінець звітного періоду	ххх

Що ж робить звіт про рух грошових коштів такою важливою формою звітності та вимагає від бухгалтерів з особливою уважністю ставитися до його підготовки?

Як вважає Р. Апреда [1, с.251]: “Звіт про рух грошових коштів ... широко використовується як допомога бухгалтерам та аналітикам отримати чітку картину напрямків використання і джерел отримання господарських засобів компанії по факту за звітний період, в той час як фінансові менеджери користуються перевагами цієї моделі як основи для складання планів”. Н.С. Пласкова [182] продовжує: “Звіт про рух грошових коштів поряд з іншими формами звітності дозволяє зацікавленим користувачам інформації оцінити динаміку чистих активів компанії, зміни в фінансовій структурі (включаючи ліквідність і платоспроможність), ефективність управління потоками грошових коштів, здатність до адаптації в швидкоплинних ринкових умовах. Аналіз показників, які представлені в звіті, дозволяє розробляти моделі для оцінки і зіставлення дисконтованої вартості майбутніх грошових потоків компанії. Крім того, звіт сприяє співставленню операційних показників різних компаній, оскільки усуває вплив застосування різних методів обліку для однакових операцій і подій. Звітна інформація про рух грошових коштів необхідна для виявлення точності їх минулих прогнозних оцінок, а також для вивчення зв’язку між прибутковістю і чистим грошовим потоком”. Дж.Р. Міллс та Дж.Х. Ямамура зауважують [30, с.53]: „Інформація звіту про рух грошових коштів є більш надійною, ніж інформація балансу чи звіту про прибутки і збитки. Дані балансу вимірюються статично на конкретний момент часу – в той час як звіт про прибутки і збитки містить багато умовних негрошових статей – наприклад пенсійні відрахування та амортизація. Звіт про рух грошових коштів демонструє зміни в інших формах звітності ... в результаті чого власники можуть побачити обсяг грошових коштів доступних для здійснення операційної та інвестиційної діяльності”.

На думку Є.І. Богатирьової [61], базуючись на даних звіту про рух грошових коштів, стають можливими:

- фінансове планування і бюджетування діяльності організації (з врахуванням оборотності окремих складових активів і зобов’язань організації);

- оцінка ефективності інвестицій організації, що призводять до виключення коштів з обороту;

- оцінка активності і результативності організації в галузі залучення додаткових фінансових ресурсів.

В додатку Е узагальнено думки вітчизняних та зарубіжних дослідників щодо можливих напрямків використання інформації, що агрегується у звіті про рух грошових коштів, в результаті чого встановлено – майже всі автори виділяють три основні напрями застосування розглядуваної нами звітної форми:

1) оцінка здатності компанії генерувати грошові кошти в розрізі операцій та видів діяльності;

2) оцінка здатності компанії сплачувати дивіденди та погашати зобов’язання;

3) узгодження чистого прибутку з грошовими потоками від операційної діяльності.

Однак часто-густо серед бухгалтерів, фінансових менеджерів та аналітиків спостерігається певна недооцінка важливості цієї звітної форми. На думку Дж.Х. Хертенштайн та Ш.М. МакКіннон існує кілька причин цього. Вони стверджують [15, с. 69]: „Незважаючи на те, що звіт існує в своєму теперішньому вигляді зі середини 1988 року, він досі вважається „новим звітом”; багато менеджерів просто не досліджували його протягом здійснення фінансового аналізу. Ті ж, які вивчали звіт про рух грошових коштів, зазвичай багато часу приділяли питанню його заповнення, не звертаючи уваги на те, яку інформацію він несе в собі... Але напевне найбільше відлякує помилкова ідея про те, що він потребує вельми складного аналізу заплутаних показників і взаємозв’язків. Це заважає його ефективному використанню”. Як правильно зауважують професори Г. Хававіні та К. Віалле [14]: „…здатність менеджерів продукувати рішення, які дозволяють постійно генерувати грошові потоки є життєво важливим для існування фірми в довгостроковій перспективі, оскільки постачальники, банки та податкові органи бажають отримувати реальні грошові кошти, а не задекларовані доходи”.

Очевидно, що зазвичай чистий грошовий потік від господарської діяльності підприємства відрізняється від чистого прибутку, оскільки деякий обсяг витрат і доходів, що відображені в звіті про фінансові результати не містить реального руху грошових коштів. Зв’язок між чистим грошовим потоком і чистим прибутком нами може бути представленим так (2.2):

(2.2)

де, - чистий грошовий потік (net cash flow);

- чистий прибуток (net income);

- негрошові витрати (non-cash charges);

- негрошові доходи (non-cash revenues).

Загальне алгебраїчне представлення звіту про рух грошових коштів таке:

Головне балансове рівняння має вигляд (2.3):

(2.3)

де, - активи (assets);

- зобов’язання (liabilities);

- власний капітал (shareholders’ equity)

Активи можна розділити на дві категорії: грошові кошти та їх еквіваленти а також негрошові активи (2.4):

(2.4)

де, - грошові кошти та їх еквіваленти (cash & cash equivalent);

- негрошові активи (non-cash assets).

Це саме рівняння в динаміці виглядатиме так (2.5):

(2.5)

де, - зміна величини відповідного показника за звітний період.

Перенісши негрошові активи в праву частину формули, отримаємо основне рівняння для побудови звіту про рух грошових коштів (2.6):

(2.6)

З іншої сторони (2.7):

(2.7)

де, - чистий грошовий потік від операційної діяльності (net operating cash flow);

- чистий грошовий потік від інвестиційної діяльності (net investment cash flow);

- чистий грошовий потік від фінансової діяльності (net financing cash flows).

Узагальнення даних у звіті про рух грошових коштів відбувається у розрізі трьох видів діяльності: операційної, інвестиційної та фінансової.

Розподіл грошових потоків за видами діяльності пов’язаний з відмінностями у вимогах, що їх пред’являють користувачі до звітної до звітної інформації. При аналізі поточної інформації важливо оцінити достатність грошових коштів для підтримки господарського процесу і виявити тенденції збільшення оборотів, викликані нарощуванням виробничих потужностей. Грошові кошти, скеровані на інвестиції, демонструють, наскільки майбутні виробничі потужності зможуть підтримати рівень поточної діяльності, що склався. Грошові потоки від фінансової діяльності представляють інтерес з точки зору власників і кредиторів компанії. Як пише Х. Нюрнберг [35, с.62]: „Операційні рішення стосуються низки питань на зразок: яку продукцію і послуги продавати, яку продукцію і послуги купувати, яких робітників наймати і на якому рівні повинна бути їх зарплата, які цінності можна здавати в оренду і т.д. Інвестиційні рішення мають відношення до питань щодо обсягу і об’єктів інвестування ... Фінансові рішення стосуються об’єму і структури фінансування фірми, включаючи відповідь на питання про джерела грошових коштів для інвестування: внутрішні чи зовнішні (за рахунок емітування боргових або пайових цінних паперів)”.

При цьому Є. Бондарєвою звернено увагу на два нюанси в розподілі грошових коштів за видами діяльності [65, с.77]: „По-перше, при здійснені ... класифікації необхідно пам’ятати, що вона достатньо умовна. Оскільки якщо підприємство створено виключно для здійснення інвестиційної діяльності (наприклад, купівлі-продажу цінних паперів), то для нього така діяльність буде являтися операційною ...; по-друге, оскільки основою для заповнення звіту є показники як бухгалтерського обліку так і інших форм звітності, „нестиковок” в зв’язку з розподілом операцій між відповідними видами діяльності не виникне лише в тому випадку, якщо підприємство правильно веде бухгалтерський облік”.

Основні джерела надходжень та напрямки виплат грошових коштів від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства представлено в Додатку Ж.

Згідно міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (IAS/IFRS та GAAP) існують два методи складання звіту про рух грошових коштів: прямий та непрямий. На відміну від них, вітчизняними Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено лише один – непрямий.

Ми погоджуємось із Н.Дж. Хард та М.Т. Ванечек [13], які вважають, що вибір формату представлення звіту залежить від завдань, які стоять перед його користувачами. Як пише проф. Х. Нюрнберг [36, с.50-51]: „При використанні прямого методу, різниця між сумою грошових коштів, отриманих від операційної діяльності та сумою грошових коштів витрачених на операційну діяльність, рівна грошовому потоку від операційної діяльності. Ці величини можуть регулярно генеруватися в системі бухгалтерського обліку або отримуватися шляхом коригування доходів і витрат на величину змін пов’язаних із ними активів і зобов’язань ... При непрямому методі, грошовий потік від операційної діяльності отримується коригуванням чистого прибутку на: а) результат від всіх відстрочених грошових надходжень і платежів минулих операцій як то, зміни у величині товарно-матеріальних цінностей, доходів майбутніх періодів тощо і збільшення очікуваних майбутніх грошових надходжень і платежів, зокрема зміни в дебіторській і кредиторській заборгованостях, пов’язаних із операційною діяльністю; б) результат доходів і витрат, не пов’язаних з рухом грошових коштів, зокрема знос та амортизація гудвілу, амортизація дисконту і премії облігацій, а також операцій, пов’язаних з інвестиційною чи фінансовою діяльністю, наприклад доходи чи витрати від продажу обладнання та інвентарю ...”.

Звернемось до пояснення концепції використання прямого і непрямого методів складання звіту про рух грошових коштів, яке дає І.А. Димова [114]: „При використанні прямого методу розкриваються основні види валових грошових надходжень і валових грошових платежів. Інформація для цього може бути отримана або:

1) з облікових записів компанії;

2) шляхом корегування продаж, собівартості продаж та інших статей в звіті про прибутки і збитку з врахуванням наступного: змін на протязі періоду в запасах і операційній кредиторській і дебіторській заборгованостях; інших не грошових статей; інших статей, які призводять до виникнення інвестиційних або фінансових грошових потоків.

При використанні непрямого методу чистий потік грошових коштів від операційної діяльності визначається шляхом коригування чистого прибутку або збитку з врахуванням наступного:

- змін в запасах і операційній дебіторській і кредиторській заборгованостях на протязі періоду;

- не грошових статей, таких як знос, відрахування, відстрочені податки, нереалізовані прибутки або збитки по операціях з іноземною валютою, нерозподілені прибутки асоційованих компаній, і частка меншості;

- всіх інших статей, що ведуть до виникнення інвестиційних або фінансових грошових потоків”.

Проф. В.М. Попов наводить чотири причини, які формують різницю між сумою отриманого підприємством прибутку і величиною грошових коштів [218, с.320]:

1) прибуток відображає грошові і негрошові доходи, враховані на протязі певного періоду, що не співпадає з реальним надходженням грошових коштів;

2) прибуток визнається після здійснення продажу, а не після отримання грошових коштів;

3) при розрахунку прибутку витрати на виробництво продукції визнаються після її реалізації, а не в момент їх оплати;

4) грошовий потік відображає рух грошових коштів, які не враховуються при розрахунку прибутку: амортизацію, капітальні витрати, податки, штрафи, боргові виплати і чисту суму боргу, позикові і авансовані кошти.

З кінця 80-их рр. ХХ ст. між науковцями різних країн розгорілася серйозна дискусія відносно переваг того чи іншого методу складання звіту про рух грошових коштів.

Прямий метод дозволяє виділити основні класи грошових надходжень і видатків від операційної діяльності. Його прихильники стверджують, що він є більш наочним при встановленні спроможності підприємства генерувати достатні грошові кошти від операційної діяльності для сплати боргів, реінвестування в діяльність та здійснення розподілу прибутку між власниками. Противники вказують, що багато осіб які готують корпоративну фінансову звітність не займаються постійним збором інформації, яка дозволила б їм визначити необхідну інформацію для підготовки звіту за прямим методом ... Непрямий, або узгоджуючий, метод зосереджується на відмінності чистого прибутку і чистого грошового потоку від операційної діяльності. Прихильники непрямого методу звертають увагу на те, що він забезпечує корисний зв’язок між звітом про рух грошових коштів, звітом про прибутки і збитки та балансом. Окрім того, вказують на те, що прямий метод потребує додаткового розкриття і представлення узгодження чистого прибутку і чистих грошових коштів. Додаткові витрати на підготовку розкриття додаткової інформації при використанні прямого методу, однак, не є значними [4].

Як пише Т. Дружиловська [113]: „при всій здавалось би громіздкості і незвичності для ... користувача, непрямий метод має достатньо широке використання в світовій практиці. Самі МСФЗ вітають використання прямого методу, однак дозволяють використовувати як прямий, так і непрямий метод”.

В.А. Коллінз вважає, що звіт про рух грошових коштів, складений за прямим методом повніше задовольняє інформаційні потреби користувачів оскільки дозволяє аналізувати основні класи вхідних і вихідних грошових потоків [8]. До того ж, цей спосіб є простішим для розуміння і забезпечує здійснення оцінки очікуваних і поточних грошових потоків [222].

На відміну від них, Д. Карслоу та Дж. Міллс, обґрунтовуючи переваги непрямого методу складання звіту про рух грошових коштів, вказують на те, що [5]: „Однією з найголовніших причин, які визначають важливість звіту про рух грошових коштів як такого, є допомога користувачам у встановленні тих причин, через які існує відмінність між чистим прибутком і пов’язаними з ним грошовими надходженнями і платежами з метою підготовки основи для оцінки якості прибутку”. О.Н. Литньов пише про те, що [159]: “… користувач звіту про рух грошових коштів, складеного за непрямим методом може прослідкувати весь шлях, який проходять фінансові ресурси для того, щоб перетворитися в грошову форму. Це дозволяє йому виявити будь-які перепони і „закупорки” на цьому шляху, які заважають підприємству збільшити свою здатність генерувати грошові потоки”. Водночас науковець погоджується з тим, що [159] „… прямий метод вважається найбільш точним ... В його використанні зацікавлені перш за все кредитні організації, яких більш за все хвилює здатність підприємства генерувати грошові потоки, достатні для погашення позик” .

Р.Е. Хоскін, М.Р. Фіццель та Р.А. Девідсон вважають, що [18]: “… прямий метод складання звіту про рух грошових коштів є теоретично інформативнішим однак рідше використовується на практиці, в той час як непрямий метод часто застосовується при складанні звіту, що призначений для оприлюднення”. Цей факт підтверджується проведеними дослідженнями вітчизняних та зарубіжних науковців (табл.2.10).

Таблиця 2.10