Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TDP част 1.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
775 Кб
Скачать
☆

8. Суб’єктивне юридичне право особи.

Суб'єктивне право — це міра юридично можливої поведінки, що задовольняє інтереси певної особи.

Суб'єктивний характер права виявляється у тому, що воно:

- залежить від волі суб'єкта;

- реалізується залежно від його бажання та належить йому.

Формою виразу суб'єктивного права є право, що визначає міру свободи певного суб'єкта шляхом конкретизації його можливої поведінки.

Необхідною передумовою виникнення в людини суб'єктивного юридичного права або юридичного обов'язку є її державне визнання як особи правоздатної та, за певних умов, дієздатної.

Правоздатність - це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою можливість суб'єкта мати юридичні права і нести юридичні обов'язки. Отже, це начебто «право на права».

Дієздатність - це закріплена в законодавстві і забезпечувана державою можливість суб'єкта здійснювати свої юридичні права і виконувати обов'язки особистими діями.

Суб'єктивне юридичне право особи — це закріплена в юридичних нормах міра можливої поведінки, спрямованої на здійснення відповідних прав людини.

Юридичний обов'язок особи — це закріплена в юридичних нормах міра необхідної поведінки, спрямованої на здійснення відповідного соціального обов'язку.

Система таких прав і обов'язків відображається поняттям правового (юридичного) статусу особи.

9. Загальна характеристика застосування правових норм.

Застосування правових норм – це цілеспрямована державно-владна діяльність державних органів або уповноважених державою громадських органів здійснювана шляхом винесення юридичних рішень щодо конкретних суб’єктів з конкретних питань. Тобто це пряме виконання змісту норми з наступним документальним оформленням.

Ознаки застосування правової норми:

- це діяльність яка здійснюється відповідними державними органами або їх делегуванням окремими громадськими структурами;

- застосування норм права носить виключно державно-владний характер;

- має творчий або активний характер який складається із декількох стадій;

- правозастосування здійснюється в певних формах;

- застосування норми права завершується виданням правозастосовного акту.

10. Ознаки, що відрізняють державну владу від влади первісного однорідного сусрільства.

1. У первісному суспільстві первісна влада виражає і захищає інтереси всіх членів суспільства; у соціально неоднорідному – інтереси насамперед керівного (панівного) класу, його частини або іншої соціальної групи;

2. У первісному суспільстві носії влади не відокремлюються за соціальним статусом, професійно від інших членів суспільства; у соціально неоднорідному (зокрема, класовому) суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури, «загони»;

3. У первісному суспільстві населення не оподатковується; а у соціально неоднорідному (зокрема класовому) суспільстві для утримання державної влади встановлюються податки;

4. У первісному суспільстві немає загальнообов’язкових правил поведінки – юридичних норм; Влада держави – існують юридичні норми у вигляді законів та підзаконних актів.

5. У первісному суспільстві органи влади не поділяються за окремими функціями на певні види, а у соціально неоднорідному суспільстві функції влади розподіляються між окремими органами, виникає специфічна структура влади;

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]