- •Тдп частина 1
- •1. Предмет, метод та функції загальної теорії держави і права.
- •2. Специфічні права національних меншин.
- •3. Правомірна поведінка: поняття та види.
- •4. Місце теорії держави і права в системі суспільних наук.
- •5. Основні права людства
- •6. Реалізація правових норм: поняття та форми (додержання, виконання, використання)
- •7. Загальні поняття і ознаки держави.
- •9. Загальна характеристика застосування правових норм.
- •10. Ознаки, що відрізняють державну владу від влади первісного однорідного сусрільства.
- •8. Суб’єктивне юридичне право особи.
- •11. Правовий (юридичний) статус особи.
- •12. Тлумачення-зясуання: поняття та види.
- •13. Обєктивне юридичне право та його ознаки.
- •14. Тлумачення-розяснення: поняття та види.
- •15. Теорії походження держави.
- •16. Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки у первісному соціально-неоднорідному суспільстві.
- •17.Інтерпретаційно –правові акти : поняття та види .
- •18.Причини виненкнення держави .
- •19. Правосвідомість :поняття та види.
- •20.Юридичні властивості інтерпритаційно – правових актів .
- •23.Правові відносини :поняття ,види
- •26.Поняття та види суб»єктів правовідносин
- •27.Ознаки відноснохї самостійності держави
- •29.Поняття та види об»єктів правовідносин
- •30.Внутрішні функції держави
- •32.Основні риси правозастосувальної діяльності
- •33. Зовнішні функції держави.
- •34.Поняття та види соціальних норм .
- •35 Юридичні властивості та види правозастосувальних актів.
- •36. Соціально- демократична орієнтація
- •37.Співідношення правової держави і громадянського суспільства .
- •38.Вимоги правильного застосування правових норм .
- •2. Обґрунтованості:
- •4. Справедливості:
- •39. Загальны поняття ы елементи форми держави .
- •40 .Принципи поділу влади .Поняття та суть.
- •41.Основні стадії застосування правових норм.
- •42.Види державного правління .
- •43.Взаємозвязок норм права та моральних норм .
- •44. Застосування правових норм за аналогією у разі в разі прогалини в законодавстві .
- •45.Основні види державного устрою.
- •46.Функції права.Загально-соціальні функції права.
- •47.Юридичні факти. Поняття, види.
- •48. Унітарна держава: поняття, ознаки.
- •49.Типологія права. Історичні типи права.
- •50. Правоздатність та дієздатність громадян.
- •51.Складні держави : федерація і кон.Ф…поняття, ознаки
- •52.Принципи права.
- •53. Правопорушення, склад, елементи.
- •54. Державний режим: поняття, види.
- •55. Поняття джерела права.
- •56.Форми вини.Умисел , необережність.
- •57) Державне правління, держаний режим, державний устрій україни.
- •58.Правотворчість : поняття , принципи.
- •59. Види правопорушень.Злочин ,проступки.
- •60) Загально-правова характеристика механізму та апарату держави.
11. Правовий (юридичний) статус особи.
Правовий статус особи - це система закріплених у нормативно-правових актах і гарантованих державою прав, свобод, обов'язків, відповідальності, відповідно до яких індивід як суб'єкт права координує своє поведінку в суспільстві.
Найпоширенішим є визначення правового статусу як системи законодавчо встановлених та гарантованих державою прав, свобод, законних інтересів і обов'язків особи. Правовий статус є засобом нормативного закріплення основних принципів взаємодії особи та держави. Він є системою еталонів, зразків поведінки суб'єктів, які, з одного боку, захищаються державою, а, з іншого — схвалюються суспільством.
Таким чином, правовий статус характеризує становище особи у взаємовідносинах із суспільством та державою.
Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді таких елементів:
- правосуб'єктність;
- права;
- свободи;
- обов'язки;
Види правових статусів: загальний (одинаків для всіх), спеціальний (статус представника тієї чи іншої соціальної групи: студент, пенсіонер тощо), індивідуальний (залежить від конкретних природніх чи набутих здібностей чи особливостей: стать, вік, родинний стан).
12. Тлумачення-зясуання: поняття та види.
Тлумачення-з’ясування – це діяльність щодо встановлення змісту норм права, яка не виходить за межі свідомості інтерпретатора.
Тлумачення – це діяльність органів держави, посадових та фізичних осіб, яка здійснюється з метою уяснення (для себе) та пояснення (для інших) змісту правової норми.
Види: виділяють граматичне, логічне, систематичне, історико-політичне, телеологічне, спеціально-юридичне тлумачення.
- граматичне тлумачення являє собою сукупність спеціальних прийомів, спрямованих на з'ясування морфологічної і синтаксичної структури тексту акта. Воно охоплює з'ясування окремих слів і термінів, граматичного змісту всієї пропозиції, групи пропозицій.
- логічне тлумачення — припускає самостійне використання законів і правил логіки для з'ясування змісту норми, що іноді не збігається з буквальним значенням через невдале обрання законодавцем словесних форм.
- систематичне тлумачення - з'ясування змісту правових вимог у їхньому взаємному зв'язку.
- історико-політичне тлумачення — з'ясування змісту законодавчої волі в зв'язку з історичною обстановкою видання акта
- телеологічне (цільове) тлумачення правових актів спрямовано на встановлення цілей його видання: безпосередніх, віддалених, кінцевих.
- спеціально-юридичне тлумачення - сукупність прийомів, що відокремилися від інших способів тлумачення в зв'язку з аналізом спеціальних термінів, техніко-юридичних засобів і прийомів вираження волі законодавця.
13. Обєктивне юридичне право та його ознаки.
Юридичним об'єктивним правом називають систему всіх правових приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, мають загальнообов'язковий характер, є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки та існують незалежно від індивідуальної свідомості суб'єкта права.
До основних ознак можна віднести такі:
- право - це система правових норм;
- це правила поведінки загального характеру;
- ці правила мають загальнообов'язковий характер;
- вони тісно зв'язані між собою, діють у єдності, складаються в правові інститути, правові галузі та інші частини системи права;
- формально визначені й закріплені в нормативно-правових актах та інших джерелах права;
- установлюються, санкціонуються, гарантуються й забезпечуються державою та її органами;
- у своїй сукупності регулюють соціальні відносини між людьми;
- правила поведінки повинні встановлюватися державою з урахуванням принципів правди, справедливості, гуманізму й милосердя.
