- •1.1 Суть інтенсифікації сільськогосподарського виробництва.
- •1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації та інновацій у молочному скотарстві
- •2.1. Виробничі ресурси господарства та їх використання
- •Структура грошових надходжень від реалізації продукції тов «Журавка»
- •2.2. Динаміка рівня інтенсивності і продуктивності молочного скотарства
- •Динаміка виробництва молока в господарстві тов «Журавка»
- •Вплив факторів на зміни валового надою молока тов «Журавка»
- •2.3. Економічна ефективність виробництва молока
- •Собівартість 1 ц молока і фактори її формування тов «Журавка»
- •Структура виробничої собівартості і розмір статей витрат на 1 ц молока тов «Журавка»
- •Собівартість і рентабельність виробництва молока тов «Журавка»
- •Вплив факторів на зміни маси прибутку від реалізації молока тов «Журавка»
- •3.1. Поглиблення спеціалізації і впровадження комплексної механізації виробництва
- •Динаміка рівня інтенсивності, результату та економічної ефективності інтенсифікації виробництва молока тов «Журавка»
- •3.2.Розвиток кормової бази та підвищення рівня годівлі корів
- •3.3. Упровадження індустріальної технології та прогресивних форм організації виробництва молока
1.2 Основні положення методики вивчення інтенсифікації та інновацій у молочному скотарстві
Правильний методичний підхід до вивчення інтенсифікації сільського господарства дозволяє визначити ті закономірності й тенденції, які проявляються при її здійсненні. На підставі глибокого економічного аналізу при використанні системи показників вдається виявити небажані явища, що можуть мати місце в процесі виробництва, знайти невикористані резерви, накреслити конкретні напрями дальшого розвитку інтенсифікації. Отже, інтенсифікацію можна правильно регулювати лише при виборі найдосконалішої методики дослідження.
Мета інтенсифікації сільського господарства - збільшення виходу високоякісної продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або на голову худоби, а також підвищення економічної ефективності сільськогосподарського виробництва
Вирізняють три етапи використання відповідних показників: перший - значення рівня інтенсивності, другий - встановлення залежності виходу продукції від рівня сукупних затрат уречевленої і живої праці, третій - аналіз економічної ефективності інтенсифікації.
Загальна схема дослідження процесу інтенсифікації придатна не тільки для сільського господарства в цілому і землеробства, а й може бути використана в тваринництві, де об'єктом прикладання уречевленої і живої праці є умовна голова великої рогатої худоби чи фізична голова окремих видів тварин.
У процесі інтенсифікації сільськогосподарського виробництва до землі прикладається уречевлена у вигляді різноманітних речових елементів і енергії (тракторів, комбайнів, сільськогосподарських машин, автомобілів, добрив, палива, електроенергії тощо) і жива праця, кількістю яких з розрахунку на одиницю земельної площі характеризується рівень інтенсивності.
Найважливішим узагальнюючим показником рівня інтенсивності є сукупні затрати уречевленої та живої праці (витрати виробництва) на 1 га земельної площі, умовну голову худоби та ін. Річні витрати виробництва включають вартість оборотних засобів виробництва, в тому числі і оплату праці, а також амортизацію основних засобів виробництва. Саме ця сума витрат виробництва йде на створення продукції протягом року.
Рівень інтенсивності виробництва окремих видів продукції (зерна, цукрових буряків, молока тощо) визначають діленням суми річних витрат на площу посіву відповідної культури або на середньорічну умовну чи фізичну голову худоби.
Другим вартісним показником рівня інтенсивності є сума вартості основних виробничих фондів і поточних виробничих витрат (без амортизації) з розрахунку на 1га сільськогосподарських угідь. Він відображує повні затрати уречевленої та живої праці, що концентруються на одиниці земельної площі, тобто характеризує потужність інтенсивності.
Третім вартісним показником рівня інтенсивності виробництва може бути сума основних засобів виробництва з розрахунку на одиницю об’єкта інтенсифікації. Його визначають як у цілому по сільському господарству, так і по галузях — землеробству і тваринництву, виходячи з основних засобів виробництва сільськогосподарського призначення. Вартість основних засобів виробництва відображує тільки уречевлену працю, втілену в них. Проте, незважаючи на це, господарства з вищою насиченістю основними засобами виробництва, як правило, одержують більше продукції з одиниці земельної площі (звичайно, якщо основні засоби використовуються ефективно).
Для вивчення впливу окремих факторів виробництва на вихід продукції доцільно обчислювати також натуральні показники рівня інтенсивності, а саме: кількість мінеральних та органічних добрив, спожитої електроенергії на виробничі потреби в кіловат-годинах в розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь. Показниками рівня інтенсивності можуть бути: питома вага в структурі посівних площ високоінтенсивних культур (цукрових буряків, льону-довгунцю, картоплі, овочів та ін.); щільність поголів'я худоби на 100 га земельних угідь; структура та породний склад стада тощо[1].
Особливе місце серед показників рівня інтенсивності займають затрати праці в людино-днях (людино-годинах) з розрахунку й на інших показників продуктивності праці (вартість валової продукції на середньорічного працівника, заграти праці в людино-годинах на одиницю продукції).
Якщо вартісні показники продуктивності праці характеризують окупність живої праці, то собівартість продукції — сукупні затрати уречевленої та живої праці на одиницю виробленої продукції у грошовому виразі. Зниження собівартості продукції свідчить про підвищення економічної ефективності інтенсифікації і, навпаки, її зростання характеризує зниження ефективності інтенсифікації.
Про економічну ефективність інтенсифікації сільськогосподарського виробництва можна судити по показниках рентабельності. Головним з них є рівень рентабельності — відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції, виражене в процентах. і норма прибутку — відношення прибутку до середньорічної суми основних і оборотних фондів, виражене в процентах.
Узагальнюючим показником економічної ефективності інтенсифікації сільськогосподарського виробництва є вартість валової сільськогосподарської продукції у порівнянних цінах на 1грн.. витрат виробництва. Його можна визначати по комплексах галузей (рослинництву і тваринництву) та по окремих галузях виробництва (зерновому господарству, буряківництву, молочному скотарству тощо).
В умовах підвищення економічної ефективності інтенсифікації передбачається зниження фондо-, матеріало- та енергомісткості виробництва. У тваринництві особливого значення набуває зменшення кормомісткості продукції, тобто зниження витрат кормів на виробництво одиниці продукції.
Підвищення економічної ефективності інтенсифікації сільського господарства характеризується більш високими темпами зростання виходу продукції з розрахунку на одиницю земельної площі або голову худоби порівняно із збільшенням витрат на її виробництво.
У сільськогосподарській практиці можливі три варіанти ефективності інтенсифікації сільського господарства: окупність додаткових витрат не змінюється, на одиницю земельної площі або голову худоби вони дають стільки ж продукції, як і попередні рівновеликі витрати забезпечують більший обсяг продукції порівняно з попередніми витратами; додатковий вихід продукції менший за додаткові виробничі витрати. В останньому випадку інтенсифікація сільського господарства здійснюється на основі незмінних технічного рівня і агротехніки без урахування досягнень науково - технічного прогресу.
У тваринництві підвищення продуктивності і ефективності виробництва базується на розведенні більш продуктивних порід худоби, впровадженні прогресивних форм організації і оплати праці[12].
Розділ II. Економічна ефективність розвитку молочного скотарства на базі інтенсифікації.
