Життєві помилки

1. Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Переконання головного героя в тому, що дворянський титул зробить його самого та його дітей щасливими, було помилковим. Лише важкі життєві випробування й порада доброго друга змогли переконати Мартина в цьому.

2. Панас Мирний та Іван Білик. Роман «Хіба ревуть воли, як ясла повні?». Якщо людина не усвідомлює власних помилок і в усіх проблемах звинувачує інших – це хибний шлях, який може призвести до трагедії. Так сталося з головним героєм Чіпкою, який ніколи не намагався аналізувати власні вчинки, не визнавав своїх помилок. Це основна причина того, що з правдошукача він перетворився на жорстокого вбивцю.

3. Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Лукаш зробив велику помилку, коли, зневаживши почуття Мавки, посватався до Килини. Після того, як Мавка врятувала його від закляття Лісовика, хлопець зрозумів, якого болю завдав своїй коханій. І хоча врятувати Мавку він уже не може, визнанням провини Лукаш рятує свою душу.

4. У. Самчук. Роман «Марія». У житті героїні багато серйозних помилок: згода на шлюб без кохання, подружня зрада. Марія відчуває свою провину перед Гнатом до кінця життя.

БРЕХНЯ

• Г. Квітка-Основ’яненко. Повість «Маруся». Головна героїня не брехала своїм батькам, вона лише замовчувала правду про свої зустрічі з Василем, та все одно через це відчувала докори сумління. Коли батько відмовив Василеві і пояснив чому, Маруся зрозуміла, що не варто було приховувати правду.

• П. Куліш. Роман «Чорна рада». Іван Брюховецький, щоб отримати булаву, обрав стратегію брехні й хитрощів: прикидався бідним і скромним, обіцяв козакам виконувати їхню волю й дотримуватися стародавніх звичаїв. Побачивши істинне обличчя новообраного гетьмана, його колишні прихильники (як батько Пугач, наприклад) зрозуміли, що їх обдурено. Історія розставила акценти: у пам’яті нащадків Івана Брюховецького затавровано як політичного авантюриста. Його опонент Яким Сомко зображений у романі як чесна людина, яка говорить те, у що вірить. Він готовий навіть накласти головою за власні переконання.

• Іван Карпенко-Карий. Комедія «Мартин Боруля». Трандалєв, повірений Мартина Борулі в суді, безсовісно обдурює його, бо одночасно веде справу Красовського проти Борулі. Для цього героя головне – гроші, а брехня – шлях до них.

Людина і природа

1. Леся Українка. Драма-феєрія «Лісова пісня». Дядько Лев усвідомлює, наскільки важливо жити в гармонії з природою, тому не порушує правил мешканців лісу. Після смерті героя мати й дружина Лукаша нехтують усіма порадами дядька Лева, навіть зрубують дуб, щоб продати його. Помста лісових істот – закономірний результат таких дій.

2. М. Коцюбинський. Новела «Intermezzo». Головний герой стомився від жорстокості світу і знаходить душевну рівновагу, спілкуючись із природою. Сонце, ниви, зозуля, жайворонок – усе це наснажує його, дає сили й бажання продовжувати працювати.

3. М. Вороний. «Блакитна панна». Ліричний герой співає гімн чарівній весні.

4. П. Тичина. «Арфами, арфами…». Весна зображена в образі чарівної дівчини.