Головні елементи системи оподаткування

ЕЛЕМЕНТ ОПОДАТКУВАННЯ	ЩО ВИРАЖАЄ	ЗМІСТ
Суб’єкт або платник податку	Хто сплачує	Фізична чи юридична особа, на яку законом покладено обов’язок утримувати та перераховувати податок до бюджету
Об’єкт оподаткування	Що підлягає оподаткуванню	Визначається в залежності від виду податку (прибуток, додана вартість, заробітна плата, сукупний дохід, тощо)
Одиниця оподаткування	Як обчислюється	Фізичний вимір об’єкта оподаткування (наприклад, гектар при оподаткуванні землі)
Джерело сплати податку	З чого сплачується	Дохід платника, з якого він сплачує податок (заробітна плата, сукупний дохід, прибуток, тощо)
Податкова ставка	Скільки сплачується	Розмір податку на одиницю оподаткування (універсальний і диференційований) тверді, процентні, прогресивні, регресивні)
База оподаткування	Скільки підлягає оподаткуванню	закріплена законодавчо частина доходів чи майна платника податків, яку враховують при розрахунку суми певного податку (за вирахуванням податкових пільг)
Термін сплати податку	Коли сплачується	законодавчо встановлений термін внесення до бюджету податків, належних до сплати за відповідний період
Податкові пільги	Що (скільки) не оподатковується	повне або часткове звільнення юридичних або фізичних осіб від податків
Податкова квота	Яка частка доходу	Частка податку в доході платника (сума доходу, яка перераховується в бюджет через податкову систему.

Платника податку слід відрізняти від носія податку. Реальним платником, або носієм кожного податку є кінцевий споживач, тобто особа на яку припадає податок наприкінці усіх процесів перекладання.

Об'єкт оподаткування має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, мати безпосереднє відношення до платника, відображати саме його (а не сторонніх юридичних чи фізичних осіб) вплив на даний об'єкт.

Джерело сплати може бути безпосередньо пов'язане з об'єктом оподаткування (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не мати відношення до об'єкта оподаткування (наприклад, податки на майно і землю, які перебувають в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам).

С тавки оподаткування можуть бути універсальні, диференційовані, тверді, прогресивні, регресивні, пропорційні. За допомогою таких ставок вирішуються питання стимулювання зростання податкових надходжень, а також вирівнювання податкового тиску.

За підходом

встановлення

За побудовою

Встановлення ставок податків може базуватись на емпіричному методі й економіко-математичному моделюванні. Суть емпіричного методу, який орієнтується здебільшого на фіскальну функцію податків, полягає у визначенні ставок на базі існуючого досвіду оподаткування з урахуванням забезпеченості видатків держави і впливу кожного податку на фінансові ресурси платників. Суть методу економіко-математичного моделювання полягає в розробці математичної моделі, яка враховує всі інтереси держави та платника і визначальні (в основному саме визначальні, бо всі врахувати практично неможливо) фактори, що діють у сфері стягнення того чи іншого податку. Цей метод орієнтується головним чином на регулюючу функцію податків, бо критерієм оптимізації податкової ставки виступає саме найвищий рівень впливу податку на поведінку платника. Крім двох названих наукових методів, у податковій практиці використовується також суто інтуїтивний підхід до ставок. Він базується на передбаченнях і побажаннях тих, хто ці ставки розробляє і затверджує.

Податкові пільги спрямовані на розв'язання як економічних, так і соціальних завдань. Використовуючи податкові пільги, держава регулює певні економічні процеси, а також забезпечує соціальний захист окремих груп населення та видів діяльності.

Значення податкової квоти полягає в тому, що вона характеризує рівень оподаткування.