Міжбюджетні трансферти поділяють на такі види:

Дотації вирівнювання – це кошти, що виділяються у твердій сумі бюджетам нижчих рівнів при затвердженні Державного бюджету, якщо закріплені та регулюючі доходи не покривають видатки місцевих бюджетів.

Субвенція – цільовий міжбюджетний трансферт, який призначений на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який її надав.

32. Сутність державного кредиту

Широко під державним кредитом розуміють фінансові інструменти, пов’язані із наданням бюджетних коштів на відповідних умовах для потреб реалізації приорітетних національних програм, гарантуванням поверненості коштів (роль держави як гаранта) при отриманні окремими державними підприємствами, установами кредитів на виконання важливих національних проектів, а також залученням коштів на відповідних умовах на потреби фінансування бюджетного дефіциту. Переважний зміст сфери державного кредиту визначає залучення державою коштів на потреби фінансування дефіциту державного бюджету. Джерелом повернення запозичених коштів і сплати відповідних відсотків є доходи бюджету.

33. Сутність, види та джерела фінансування дефіциту бюджету

Перевищення доходів над видатками бюджету, яке у цьому разі має місце, називається дефіцитом бюджету, протилежна ситуація називається профіцитом бюджету. Дефіцит бюджету – це обсяг бюджетних видатків, здійснених за рахунок внутрішніх і зовнішніх фінансових заощаджень інших секторів економіки в тому числі і міжнародної, акумульованих урядом на добровільних засадах протягом поточного чи минулих періодів та, у виняткових випадках, за рахунок обсягу первинної емісії центрального банку.

Тому джерела фінансування дефіциту поділяють на:

• внутрішні (їх надають інші органи державного управління; центральний банк; депозитні та недепозитні фінансові установи; нефінансові установи; домогосподарства);

• зовнішні (їх надають органи державного управління; міжнародні організації; фінансові установи, що не є міжнародними організаціями; інші нерезиденти);

інші (у випадку касового виконання бюджету фінансування дефіциту бюджету може здійснюватись за рахунок касових залишків утворених в минулому році; надходжень від приватизації тощо). ТАБЛИЦЯ НАПИСАТИ

34. Державний борг

Державний борг – це загальна сума, на певний момент, непогашених позик, отриманих державою для фінансування дефіциту бюджету та інші визначені законодавством цілі, невиплачених відсотків за обслуговування цих позик, а також наданих гарантій за зобов’язаннями інших державних структур.

державний зовнішній борг формують:

• позики на фінансування державного бюджету (переважно кошти, що позичені у міжнародних фінансових організацій) та погашення зовнішнього державного боргу;

• позики на підтримку стабільності національної валюти (поповнення валютних резервів);

• позики на фінансування інвестиційних та інституціональних проектів національної ваги;

• гарантії іноземним контрагентам щодо виконання контрактних зобов'язань у зв'язку з некомерційними ризиками;

• державні гарантії, що надаються Кабінетом Міністрів України для кредитування проектів, фінансування яких передбачено державним бюджетом України.

Неефективне використання залучених позик може призвести до зростання обсягу державного боргу.

За умовами залучення коштів розрізняють внутрішній та зовнішній борг. Внутрішній державний борг - це сукупність зобов'язань держави перед своїми громадянами (резидентами), які придбали за готівку державні ціні папери (внутрішні державні облігації) або надали державі кредити в тій чи іншій формі.

Зовнішній державний борг - сукупність боргових зобов'язань держави, що виникли в результаті запозичень держави на зовнішньому ринку.

За валютою залучення державний борг поділяється на борг у національній та іноземній валюті. За терміном виплат державний борг поділяють на капітальний, який включає всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату, та поточний, який формують платежі за зобов'язаннями, що позичальник повинен погасити у звітному (поточному) періоді.

Розрізняють інші види державного боргу:

1) Номінальна та ринкова вартість боргу;2) Консолідований та неконсолідований;3)Борг, який обліковується касовим методом та методом нарахувань;4)Чистий та валовий борг;5)Внутрішній і зовнішній борг;6) Ринковий та поза ринковий борг

35. Боргова політика держави. Управління державним боргом

Управління державним боргом – сукупність державних заходів з визначення умов залучення коштів, їх розміщення і повернення, забезпечення необхідної платоспроможності держави. Такі державні заходи передбачають підготовку до випуску і розміщення державних цінних паперів, регулювання ринку державних цінних паперів, ефективне спрямування запозичених коштів на законодавчо визначені цілі, здійснення обслуговування і погашення державного боргу.

Політика управління державним боргом ґрунтується на наступних принципах:

• безумовність виконання взятих державою зобов’язань перед кредиторами;

• оптимальність структури боргових зобов’язань держави

• мінімально можливі ризики за урядовими борговими цінними паперами при коливанні показників світового фінансового ринку;

• зниження вартості обслуговування державного боргу при наступних запозиченнях;

• заміна короткострокових запозичень на довгострокові, забезпечення рівномірності та уникнення значних пікових боргових виплат;

• відкритість і прозорість інформації про залучення, використання і погашення позикових коштів.

Управління державним боргом має відбуватися з урахуванням політики державних запозичень (боргової політики). Боргова політика – це напрямок діяльності уряду, що реалізується через визначений комплекс заходів і спрямований на раціональну та ефективну мобілізацію, розподіл, використання та повернення державою запозичених фінансових ресурсів.

Однією з головних характеристик для формування боргової політики держави є співвідношення суми державного боргу до ВВП.

Для забезпечення платоспроможності держави в процесі управління державним боргом можливим є застосування різноманітних методів коригування боргової політики. Найбільш поширеними серед них є рефінансування та реструктуризація державного боргу.

Методами управління державним боргом є:

Конверсія боргових зобов’язань ,Консолідація державного боргу ,Уніфікація позик ,Відстрочення погашення позик, Анулювання боргових зобов’язань.

36. Центральні органи влади України в управлінні державним боргом

Правовою основою управління державним боргом є Конституція України.

Управління державним боргом здійснюється при тісній взаємодії і співпраці різних міністерств та відомств, які несуть відповідальність за розробку та реалізацію ефективної боргової стратегії держави. В управлінні державним боргом України беруть участь: Кабінет Міністрів України, Міністерство фінансів України, Національний банк України, Державне казначейство України. Дописати!

37. Міжнародний досвід формування державного боргу

У світовій економічній науці існує цілий ряд концепцій щодо позитивного впливу створюваного і фінансованого за рахунок позик дефіциту. Ці концепції грунтуються на вченні Дж.М. Кейнса. все більшої актуальності набирає практика використання дефіциту бюджету як ключового інструмента щодо усунення кризових наслідків. Однак державні запозичення, за певних умов, можуть відігравати і негативну роль, яка полягає у витісненні приватних інвестицій із внутрішнього ринку внаслідок обмеженості його інвестиційної здатності.

Існує декілька основних способів використання дефіцитного фінансування, що використовуються у світовій практиці для подолання кризових явищ в економіці. Серед них:

1. збільшення державних видатків;

2. зменшення рівня оподаткування;

3. кредитування приватного сектора із запозичених коштів;

4. участь держави у капіталі фінансових інститутів, що потребують фінансової підтримки в умовах фінансової кризи, та їх часткова або повна націоналізація.

5. взяття державою боргових зобов’язань приватного сектору, в тому числі і через викуп неліквідних та безнадійних активів.

38. Місцеві фінанси, їх сутність, функції та значення

місцеві фінанси - це регульовані у визначеному правовому полі за допомогою спеціальних методів, прийомів та інструментарію потоки коштів, які циркулюють у національній економіці через створювану на місцевому рівні систему фондів фінансових ресурсів, забезпечують здійснення місцевими органами влади своїх повноважень, надання ними послуг соціального характеру та супроводжуються виникненням економічних відносин між всіма учасниками цих процесів.

Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використовуються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Головними фінансовими фондами місцевих органів влади є: місцеві бюджети, резервні, позабюджетні валютні та цільові фонди, фонди грошових ресурсів комунальних підприємств та інші. Місцеві органи влади також можуть формувати фінансові ресурси шляхом отримання банківських кредитів, розміщення місцевих позик тощо.

В Україні формами місцевих фінансів є фінанси територіальної громади (комунальні фінанси), фінанси автономної Республіки Крим, фінанси області, фінанси міст Києва і Севастополя, фінанси міста, фінанси району, області, району в місті, фінанси села, фінанси селища.