Практична робота №6 Передумови використання та деякі еколого-біологічні особливості ґрунтопокривних рослин, придатних для створення дернових покриттів та інших садово-паркових композицій

Мета: ознайомитися з еколого-біологічними особливостями ґрунтопокривних рослин придатних для створення дернових покриттів.

Завдання: Описати та вивчити особливості ґрунтопокривних рослин придатних для створення дернових покриттів різного функціонального призначення.

Основний зміст

У садово-парковому будівництві значний інтерес викликають ґрунтопокривні рослини. Вони є основним зеленим фоном парків, садів і скверів у тих випадках, коли Тонконогові рослини не дають відповідного ефекту. Самий звичний і широко поширений варіант застосування грунтопокривних рослин відображений у їх назві — це укриття ґрунту. В подібних умовах для створення зеленого фону використовують багаторічники, які придатні для вирощування як ґрунтопокривні. Під назвою «грунтопокривні» об'єднують відразу декілька класів рослин – як сланкі, розпростерті чагарники і чагарники, так і декоративні трав'янисті рослини - однорічники, дворічники і багаторічники.

Класичним варіантом використання ґрунтопокривних рослин, головним їх «життєвим простором» в саду до недавнього часу були альпінарії і рокарії. Нерідко використовувалися такі рослини і на березі невеликих декоративних водойм. Однак незабаром ґрунтопокривні рослини перекочували з альпійських гірок на «рівнину» і стали грати в садовому дизайні все більш помітну роль. Наприклад, на будь-якому дачній ділянці знайдеться таке місце, де, як не старайся, газон не влаштувати. А там, де неможливо сформувати повноцінний газон, його замінюють посадками ґрунтопокривних рослин, які дуже швидко утворюють зелений покрив на найсприятливіших для вирощування газону територіях. Наразі, при озелененні населених місць із цих рослин формують композиції у вигляді малюнків, портретів, написів, календарів. Такі композиції відзначаються високою декоративністю на фоні газонів і партерних квітників. У період квітування цей г набуває різноманітних яскравих кольорів.

Поняття про ґрунтопокривні рослини зустрічається в епоху Середньовіччя. І. Є. Забєлін відмічає, що рослини в той час використовували з естетичною та лікарською метою. Газони були фоном для інших елементів саду або засобом „відкриття" простору. Російський садівник Р. І. Шредер у роботі «Образование дерна в садах и парках» разом із асортиментом газонних трав вперше згадує про створення гарноквітучих газонів із посадкою на них у вигляді природно розділених плям цибулинних і бульбо-цибулинних рослин, які квітують ранньою весною. Автор наводить широкий асортимент різних видів рослин, які придатні для створення газонів польового типу: конюшина повзуча (Trifolium repens L.), перстач гусячий (Potentilla anserina L.), деревій звичайний (Achillea submillefolium L.). Пізніше про газони із низькорослих багаторічників згадує Л.І. Рубцов, підкреслюючи перевагу клумб із багаторічників перед звичайним газоном. Килим із багаторічників вносить необхідне різноманіття для прикрас садів та парків. Автор рекомендує використовувати роговик Біберштейна (Cerastium biebersteinii DC), чебрець повзучий, (Thymys serpyllum L.), флокс (Plox subulata L. ), вероніку повзучу (Veronica repens Glarion) та ін.

При дослідженні ґрунтопокривних рослин особлива увага приділялася підбору асортименту рослин та вивченню їх еколого-біологічних властивостей. Наводяться дані про дослідження фітонцидних властивостей ґрунтопокривних рослин - деревію звичайного (Achillea millefolium), флоксу шиловидного (Plox subulаta). Вивчаються декоративні ознаки ґрунтопокривних рослин та формування з них квітників різних типів.

В Україні монографія „Биология некоторых видов почвопокровных растений" стала основою для широкого вивчення та використання ґрунтопокривних рослин у зеленому будівництві.

Наприклад, дослідженнями Голуб В.М. та Голуб В.П. встановлено, що в умовах міста Умані для озеленення квітників різних типів можна успішно використовувати 71 вид рослин, які відносяться до 46 родів, 25 родин і 20 порядків. Вони відносяться до класів дводольні (Magnoliopsida) та однодольні (Liliopsida) відділу покритонасінні (Magnoliophyta).

Більшим видовим багатством характеризується клас дводольних рослин (67 видів, 94,4%). Однодольні нараховують тільки 4 види або 5,6 %.

Спектр дев'яти провідних родин утворюють товстолисті (Crassulaceae), ломикаменеві (Saxifragaceae), амарантові (Amaranethacea), гвоздичні (Caryophyllaceae), губоцвіті (Lamiaceae), жовтецеві (Ranunculaceae), айстрові (Asteraceae), шорстколисті (Boraginaceae), капустяні (Brassicaceae), які об'єднують 66,2 % видів і більше половини (60,9 %) родів.

По три види включають родини лілійні (Liliaceae), аралієві (Araliaceae) і барвінкові (Apocinaceae). По два види включають родини ранникові (Scrophulariaceae), чистові (Cistaceae). Решта родин включають по одному виду, що складає 15,5 % від загальної кількості видів.

При створенні насаджень із ґрунтопокривних рослин із декоративними ознаками необхідно врахувати їх морфологічні, біологічні та екологічні особливості.

При формуванні зелених насаджень з ґрунтопокривних рослин доцільно використовувати ахірантес Бімюллера (Achiranthes bimulleri Hort.), а. Вершаффельта (A. verschaffeltii Hook), клейнію звичайну (Kleinia vulgaris L.), колеус гібридний (Coleus hybrida Hort.), альтернатеру красиву (Alternathera amoena Voss), мезембріантемум cерцевидний (Mesembryanthemum cordifolium L.), ірезіне Ліндена (Iresine lindenii van Houtte), фуксію золотисту (Fuchia aurea Hort), ехеверію сизу (Echeveria secunda glauca Hort.), е. агавовидну (E. agavoides Lem.), е. металеву (E. metallica Hort.), бадан товстолистий (Bergenia crassifolia L.), іберійку скельну (Iberis saxatilis L.), і. вічнозелену (I. sempervirens L.) та ін.

Утворювані покривними рослинами щільні куртини, дернини, розростаючись, формують своєрідні килими, які тривалий час можна використовувати без стрижки і навіть без скошувань (Гладкий, Тавлінова, 1951). Інша важлива функція, покладена нині на грунтовокривні рослини, — обрамлення краю садових доріжок або садово-паркових газонів, при яких ці рослини виконують роль декоративного квіткового бордюру. При цьому ґрунтопокривні рослини виконують естетичну та протиерозійну функції. Для цих цілей використовують: чебрець повзучий (Thýmus serpýllum) , арабіс альпійський і кавказький або резуха (Arabis caucasica L. та А. alpina), ацену дрібнолиста (Acaena mikrophylla), живучку або горлянку повзучу (Aguga reptans L.), ясколку повстяну (Cerastium Tomentosum), манжету м'яку (Alchemilla mollis), флокс шиловидний (Phlox subulata), гіпсофілу повзучу (Gypsophila repens), чистець шерстистий (Stachys lanata) і різні види низькорослих очитків (Sedum).