14. Доведіть вплив культури педагогічної діяльності на ефект навч – вих.. Процесу

педагогічна культура – оволодіння педагогом педагогічним досвідом людства, ступінь його досконалості в педагогічній діяльності, досягнутий рівень розвитку його особистості.

Основні складові педагогічної культури:  педагогічна спрямованість;  психолого-педагогічна ерудиція;  гармонія розвинутих інтелектуальних і моральних якостей;  висока педагогічна майстерність і організованість;  уміння продуктивно поєднувати навчально-виховну і науково-дослідницьку діяльність;  сукупність професійно важливих якостей;  педагогічно спрямоване спілкування і поведінка;  постійне самовдосконалення.

15. Прозкрийте суть принципу професіоналізму, співробітництва, творчості у педагогічній діяльності вихователя.

Принцип – керівна ідея, вихідне положення , вимога до діяльності та поведінки, що випливає із встановлених закономірностей процесу і враховує внутрішні та зовнішні зв’язки між компонентами.

Професіоналізм вихователя як соціально-педагогічне явище є розгалуженою системою загально професійних вимог та характеристик у поєднанні із спеціально-предметними, що відображає норми і цінності культури педагогічного середовища, трансформуючи накопичений науково-теоретичний та практико-методичний досвід відповідно до суспільних ідеалів, пріоритетів.

Професіоналізм – це сукупність психологічних, психічних і особистісних змін, що відбуваються в людині у процесі оволодіння і тривалого виконання діяльності, що забезпечують якісно новий , більш ефективний рівень вирішення складних професійних завдань у нових умовах.

Формування професіоналізму йде за трьома осн. напрямками:

1.зміна всієї системи діяльності, її функції і ієрархічної будови. У ході вироблення відповідних трудових навичок відбувається рух особистості по щаблях професійної майстерності, розвивається специфічна система способів виконання діяльності.

2.зміна особистості суб’єкта, що виявляється як у зовнішньому вигляді(моторика мови, емоційність,форми спілкування)так і у формуванні елементів професійної свідомості(проф..уваги, памяті, мислення)що в більш широкому плані може розглядатися як становлення професійного світогляду.

3.зміна провідних компонентів установки суб’єкта по відношенню до об’єкта діяльності, що проявляється в різних сферах.

16. Розкрийте роль самопізнання у формуванні професійної майстерності

Поняття самопізнання у психології розглядається у нерозривному зв'язку із більш широким поняттям - самосвідомістю особистості. Тому спершу звернемося до розкриття сутності останнього. Так, Л. М. Мітіна називає самосвідомість процесом, за допомогою якого людина пізнає себе і ставиться до себе.

А. К. Маркова визначає професійну самосвідомість як «комплекс уявлень людини про себе як професіонала, це цілісний образ себе як професіонала, система відношень і установок до себе як професіонала» Наявність професійної самосвідомості дозволяє особистості розуміти те, що вона робить, свідомо ставити й вирішувати виробничі завдання, планувати свої дії й виконувати обов'язки, виявляти причини власних невдач, вносити корективи у свою діяльність.

Професійна самосвідомість характеризує певний рівень самовизначення особистості. Як стверджує С. В. Васьковська, особистість, яка самовизначилася в професійному плані - індивід, який усвідомлює свої життєві цілі, плани, пов'язані із самореалізацією в професійній сфері, професійні наміри (що він хоче), свої особистісні й фізичні якості (що він є, що являє собою як професіонал), свої можливості, здібності, дарування (що він може, межі його самовдосконалення), вимоги, що вимагаються діяльністю, професійною групою (що від нього вимагають), а також свою готовність функціонувати у вибраній сфері професійної діяльності.

Основними прийомами, способами професійного самопізнання педагога, на думку К. Д. Левітана, С. Г. Вершловського та інших, є: самоспостереження, педагогічний самоаналіз, педагогічна рефлексія, професійна самооцінка, самопрогнозування і самоконтроль.

Самоспостереження - вміння педагога подивитися на себе, свої дії і відносини з боку. Періодично фіксуючи увагу на своєму стані, педагог починає краще розуміти, чого можна чекати від себе в тій або іншій ситуації. Самоспостереження поставляє педагогові цінну інформацію про самого себе, яка є прихованою від навколишніх. Воно допомагає краще довідатися про свої сильні і слабкі сторони.

Педагогічний самоаналіз дозволяє розкрити причинно-наслідкові зв'язки своїх успіхів і невдач у педагогічній діяльності. Від того, в якому напрямку розвивається самоаналіз, яка глибина осмислення себе як професіонала, залежить і розвиток творчих потенцій особистості, професійний ріст і особистісне вдосконалювання. Така внутрішня робота розвиває аналітичне мислення, забезпечує своєчасне внесення коректив у професійно-рольову поведінку вчителя.

Наступним найважливішим прийомом професійного самопізнання вчителя є педагогічна рефлексія. Педагогічна рефлексія - спрямованість свідомості вчителя на самого себе, врахування уявлень учнів про його діяльність і про те, як учитель розуміє діяльність учня. Це здатність учителя подумки уявити собі сформовану в учня картину ситуації і на цій основі уточнити уявлення про себе. Оцінюючи свої дії з погляду їх практичної доцільності, він постійно виправляє себе. Ця постійна самокорекція, без якої успішна педагогічна діяльність була б неможлива, і лежить в основі рефлексії.

Професійна самооцінка координує можливості, внутрішні психічні резерви особистості з метою і засобами діяльності. Основна функція професійної самооцінки педагога - регуляція його професійної поведінки. Чим критичніше педагог ставиться до себе, тим більш зрілим є його професійне самопізнання. І, навпаки, чим глибше розвинене самопізнання педагога на рівні його підготовки до діяльності, тим більш критичною є його самооцінка в процесі виконання діяльності. Самооцінка як інструмент самовдосконалення є важливим чинником підвищення ефективності професійної підготовки майбутнього фахівця. Тому так важливо займатися розвитком самопізнання, формуванням адекватної самооцінки педагога ще на етапі його професійного навчання у ВНЗ.

Ще одним способом самопізнання педагога є самопрогнозування - спроба уявити себе в певній ситуації діяльності. Головний критерій самопрогнозування - вміння всебічно аналізувати педагогічні явища і здатність розробити на цій основі множину можливих рішень, а також передбачати можливий ефект діяльності. Особистість ефективного вчителя відрізняється підвищеними вимогами стосовно себе, внутрішнім самоконтролем. Уміння педагога контролювати, оцінювати, поправляти, долати самого себе - показник вищої моральної зрілості та культури, подібно тому, як вища культура мислення проявляється в умінні полемізувати із самим собою.