Контрацепція

Контрацепція для підлітків украй важлива, адже, на жаль, відзначається збільшення кількості підлітків, які рано починають статеве життя. Дівчатка повинні пам'ятати, що з початком статевого життя кожна жінка повинна проходити профілактичний медогляд у гінеколога не рідше від двох разів на рік. Саме лікар порекомендує найбільш сприятливий метод контрацепції, зважаючи на особливості вашого організму.

Способи запобігання вагітності:

• хірургічні методи (застосовуються рідко): видалення яєчників або оперативні втручання на маткових трубах;

• регулювання статевого життя (ритм-метод): утриман­ня від статевих зносин в період овуляції та кілька днів після неї (з 10-11-го до 19-20-го дня менструального циклу при 28-29-денному циклі);

• переривання статевих зносин;

• механічні протизаплідні засоби — засоби, що пере­шкоджають проникненню сперматозоїдів до матки та труб:

• чоловічі презервативи;

• жіночі ковпачки;

• внутрішньоматкові протизаплідні спіралі;

• хімічні засоби — спеціальні пасти, кульки, таблетки, які містять речовини, що токсично діють на сперматозоїди;

• застосування гормональних препаратів (таблеток), які змінюють кількість і співвідношення статевих гормонів, пригнічують овуляцію. Можливі побічні дії — нудота, важкість унизу живота, порушення менструального циклу, порушення жирового обміну й алергія.

Визначення критичних днів для настання вагітності

Беручи до уваги, що життєздатність яйцеклітини та сперматозоїда зберігаються до п'яти діб, днями по­тенціального настання вагітності вважаються 7—12-й дні від початку менструального циклу при 28—29-денному циклі. Критичні дні для настання вагітності можна ви­значити також з підвищенням температури всередині піхви. У критичні дні слід уникати статевих зносин навіть із застосуванням запобіжних заходів.

Особливості контрацепції в підлітковому віці

У підлітковому віці при постійному статевому парт­нері оптимальним є гормональний метод контрацепції. Та протизаплідні таблетки підліткам можна приймати тільки при регулярному статевому житті, початку першої менструації не менше від двох років тому, зросту не менше від 160 см, відсутності ожиріння та захворювань серця й судин. Рекомендуються комбіновані протизаплідні таб­летки (триквілар, марвелон та ін.).

Використання бар'єрних методів контрацепції, особ­ливо презерватива, знижує ризик захворювань, які пере­даються статевим шляхом більш, ніж у два-три рази. Та контрацептивна ефективність презерватива в молодих людей через неправильне використання невисока й стано­вить 50—75 %. Ефективність використання тільки сперміцидних засобів у підлітковому віці теж незначна. Внутріш­ньоматкові засоби також не рекомендуються молодим жінкам, які не народжували, особливо, якщо статеве життя нерегулярне, з частою зміною статевих партнерів.

Переривання статевого акту — один із найстаріших методів. Його застосовують найчастіше, не відчуваючи невдоволення. Відповідальність за ефективність цілком покладається на чоловіка. Для молодих людей цей метод часто неефективний через відсутність відповідного досвіду та в разі повторення акту.

6. Хвороби, що передаються статевим шляхом. СНІД

Характеристика й особливості запаль­них процесів в органах таза. Типові захворювання, іцо передаються стате­вим шляхом. Профілактика статевих інфекцій.

Хвороби, що передаються статевим шляхом, поширені в усьому світі, особливо серед молоді. У розвинених країнах захворюваність на сифіліс і гонорею знизилася після Другої світової війни, зросла в 1960—1970 рр., знизилась у 80-ті рр. XX ст. і нині знову зростає в певних регіонах. Деякі з цих хвороб підвищують ризик інфікування ВІЛ-збудником СНІДу.

Запальні процеси в органах таза — це інфекції верхніх ділянок жіночої репродуктивної системи. Із них найчастіше трапляються інфекції, зумовлені хламідіями, та гонорея. Можуть уражатися шийка матки, матка, маточні труби та яєчники. У цих органах виникає за­палення, що зумовлює появу різноманітних симптомів, таких як виділення з піхви, біль унизу живота, гарячка, біль при статевих стосунках. Діагностують захворювання на основі цих симптомів і мазків з шийки матки та піхви, котрі беруть під час гінекологічного дослідження.

Оскільки запальний процес в органах таза супро­воджується помітним ушкодженням та рубцюванням, він може призводити до безпліддя, хронічного болю та по­рушення менструального циклу. За наявності рубців у маточних трубах порушується проходження по них за­плідненої яйцеклітини, а отже, підвищується ризик роз­витку позаматкової вагітності: яйцеклітина може розвива­тися поза маткою. Найчастіше позаматкова вагітність розвивається в одній з маточних труб. Можливий розрив труби з розвитком запалення очеревини (перитоніту), із сильним болем унизу живота та значною матковою кровотечею, що є дуже небезпечною — це може призвести до смерті.

Негонококовий уретрит — неспецифічне запалення сечівника, що зумовлене будь-яким збудником, крім гоно­кока. Симптоми з'являються через один-три тижні після інфікування. У жінок основним симптомом є нехарак­терні виділення з піхви. У чоловіків також з'являються виділення зі статевого члена та біль при сечовипусканні. Інфекція може поширитися на придатки яєчка, зумов­люючи біль і набряк калитки.

Гонорея — бактеріальна інфекція, проявами якої є гнійні виділення зі статевого члена, рідше у жінок — з піхви, та біль під час сечовипускання. Уражуються, переважно, сечівник, у жінок, крім цього — шийка матки, внаслідок чого збудник поширюється на матку, маточні труби та яєчники. Може вражатися пряма кишка. За наявності гонореї у вагітних жінок можливе інфікування дитини під час пологів, що може призвести до повної сліпоти в новонародженої дитини.

Сифіліс. Першим симптомом сифілісу, зазвичай, є ви­разка (шанкр) на статевих органах. Шанкр може розвива­тися також у ротовій порожнині й анальному отворі. Потім з'являються висипи, виразки в ротовій порожнині та збільшуються лімфовузли. На пізніх стадіях уражуються головний мозок, серце та кістки. Під час вагітності у хворої на сифіліс можливе інфікування плода. З 1990 р. захворю­ваність на сифіліс в Україні зростає. Це зумовлено як соціальними чинниками (алкоголізм, наркоманія, гомо­сексуалізм, проституція, безробіття тощо), так і біологіч­ними (зниження опору організму за несприятливих екологічних умов). Цю хворобу спричиняє також по­гіршення диспансерної роботи серед населення.

Генітальний герпес — одна з найпоширеніших інфекцій, що передаються статевим шляхом. За останні роки кількість випадків генітального герпесу зросла. Збуд­ником цього захворювання є вірус простого герпесу. Хвороба має тенденцію до рецидивування (хронічної форми). Перша "атака" характеризується найважчими проявами. Надалі тяжкість і частота рецидивів зменшу­ються. Вірус простого герпесу зумовлює також виразки ротової порожнини та симптоми застуди. На статевому члені чи біля піхви спочатку з'являються скупчення маленьких пухирців, які потім перетворюються на неглибокі болючі виразки. Одночасно можуть виникати головний біль, гарячка, біль у пахвині, сідницях, ногах. Ефективного методу лікування генітального герпесу немає. Болезаспокійливі препарати, приміром, аспірин, а також теплі ванни можуть дещо полегшити стан.

Синдром набутого імунодефіциту (СНІД) — особ­ливо небезпечне вірусне захворювання, що характеризується тривалим інкубаційним періодом, зниженням клітинного імунітету, розвитком вторинних інфекцій (вірусних, бак­теріальних) і пухлинних захворювань, які призводять до загибелі хворих. Збудник проникає до організму людини через мікротравми шкіри (контакт із кров'ю) та слизові оболонки статевих органів і прямої кишки.

Від моменту інфікування до появи перших симптомів інфекції проходить тривалий інкубаційний період — від одного місяця до чотирьох-шести років. Такі особи без виражених симптомів СНІДу можуть бути джерелами інфекції. Дефіцит імунітету призводить до активізації при­хованих інфекцій або приєднання випадкової інфекції (часто відзначають інфекційні ураження дихальних шляхів, шкіри, травної системи й інших органів, зумовлені бактеріями, вірусами та грибками). Зниження клітин­ного імунітету може також бути причиною виникнення деяких злоякісних новоутворень. Саме ці хвороби й спри­чиняють, зазвичай, загибель хворих у найближчі рік-два.

Профілактика: особам, які надають першу медичну до­помогу та транспортують потерпілого до лікувального закладу, слід уникати потрапляння крові й інших рідин ВІЛ-інфікованого на незахищені ділянки тіла. Бажано всі маніпуляції хворим із кровотечею проводити в гумових рукавичках. При потраплянні інфекційного матеріалу на шкіру її оброб­ляють 70 % розчином спирту чи 1 % розчином хлораміну.

Загалом, для профілактики інфекцій, що передаються статевим шляхом, потрібно мати одного статевого парт­нера, користуватися презервативом і уникати ушкодження піхви й анального отвору. Слід знати, що латексні пре­зервативи — це бар'єр для мікроорганізмів. Однак вони можуть розриватися та потребують дотримання правил використання. У разі появи симптомів цих захворювань і під час лікування варто утримуватися від статевих сто­сунків. При підозрі на такі інфекції в одного з партнерів пройти обстеження мають обоє.