Розділ 1

ВИКОРИСТАННЯ ЛІТЕРАТУРИ В КУРСІ «РІДНИЙ КРАЙ»

Необхідно розглянути деякі специфічні риси літературних пам’яток як історичних джерел.

1) Літературні джерела відображають історичні факти не безпосередньо, як, наприклад, записи у щоденниках, а опосередковано, через сприймання і художнє осмислення дійсності письменником.

2) Другою специфічною рисою літератури є взаємопроникнення реального і видуманого.

На думку ряду дослідників конкретно-джерелознавче значення літературних пам’яток полягає в тому, що вони можуть бути джерелами з історії: 1) культури; 2) громадської думки і суспільно-політичної боротьби; 3) побуту і моралі.

На думку дослідників, відображення багатьох сторін життя буває у художніх творах значно більш точним і глибоким, ніж у інших історичних джерелах, що і дозволяє використовувати матеріал під час вивчення історії суспільства для виявлення духовних, психологічних процесів соціального розвитку.

Літературні пам’ятки можуть також використовуватися як джерела з соціально-економічної історії, історії політичних подій тощо. Залучення уривків з художніх творів під час вивчення історії сприяє глибокому і свідомому засвоєнню матеріалу, оскільки вчитель використовує одночасно два шляхи переконання учнів: шлях наукового доведення і шлях показу за допомогою літературних засобів.

Вдало введені в процес викладання програмного матеріалу літературні уривки збагачують його яскравими картинами минулого.

Уява учнів про ті чи інші події, які вони вивчають, під впливом художніх образів стає повнішою, вичерпною, хід історичного процесу постає перед учнями не у вигляді голих абстракцій і узагальнень, а в яскравому зображенні зіткнення живих конкретних людей історичного минулого з їх ділами, почуттями і інтересами.

Дати учням міцні знання, допомогти оцінити історичні факти можна лише в тому випадку, якщо учні не тільки глибоко і конкретно вивчають програмний матеріал, але й будуть уміти користуватися ним в житті, якщо вони засвоять предмет історії не пасивно, а активно, якщо зуміють розбирати і узагальнювати історичний матеріал, якщо будуть мати правильне міркування про минуле. Проте і цим не вичерпується значення художньої літератури для викладення історії. Якщо уривки з художніх творів підібрані правильно, то вони подають викладачеві історії велику допомогу і в рішенні виховних завдань.

Майстерне застосування літератури, а також пробудження до і неї інтересу в учнів відкриває широкі перспективи і в методичному відношенні. Яскравість і емоційність образів художньої літератури сильно впливають на психіку учнів. Уривки з того чи іншого твору, використані на уроці історії, підсилюють інтерес до історичної науки взагалі, до епохи, що вивчається, зокрема. Вони спонукають учнів знайти і прочитати весь твір, що в свою чергу підвищує їх загальноосвітній рівень, робить їх знання отримані на уроці, глибшими, міцнішими.

Художній образ збільшує емоційну впливу розповіді вчителя і виховує певне відношення до досліджуваних історичних явищ, збуджуючи співчуття, захоплення, обурення, ненависть. Етичні норми та ідеї виражені не в абстрактному формулюванні, а в яскравих образах, що діють персоналії конкретних життєвих ситуаціях, службовцям живим прикладом.

Будучи найбагатшим джерелом інформації художня література містить цінний матеріал для затвердження свідомості учнів високих моральних принципів, вироблених людством. Художня література, яка у викладанні історії може бути розділена на дві групи творів. У першу входять літературні джерела досліджуваної епохи, в другу історична белетристика.

До літературних пам’яток належать твори, автори яких є безпосередніми свідками або учасниками подій (приклад, М. О. Радищев «Подорож з Петербургу до Москви»). Твір цієї групи є своєрідними документами епохи і служать для історичної науки одним з джерел знань про минуле.

Бальзак, про літературні пам’ятки писав так: «Навіть у сенсі економічних деталей дізнався більше ... ніж з книг усіх фахівців – істориків, економістів, цього періоду, разом узятих ».

Літературні пам’ятники епохи зображують життя свого часу через погляди автора, що написав цей твір. Літературні пам’ятники досліджуваної епохи найчастіше використовуються на уроках історії в якості основи для висновків і узагальнень. Твір історичної белетристики – історичний реалізм, повість на історичну тему, то є художні твори про досліджуваної епохи, створені письменниками пізнішого часу. Такі не є літературними пам’ятниками зображуваної епохи, не живим свідченням її сучасників і тому не можуть служити історичним джерелом. Вони самі засновані на вивчених автором історичних джерел, мемуарів, документів, науковий дослідженні та монографії про епохи і являються більш-менш вдалим спробам відтворити в художні форми це минуле.

Хоча історична белетристика і не є документальним джерелом для історичної науки, вона може бути хорошим засобом ознайомлення дітей з історичним минулим в художній формі. У багатьох школярів інтерес до історії пробуджуються вперше в результаті читання історичних романів і повістей.