Розділ 2.

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ВЧИТЕЛЯ ДО УРОКУ З КУРСУ «РІДНИЙ КРАЙ» З ВИКОРИСТАННЯМ ХУДОЖНЬОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Включення органічних образів літератури у викладі вчителем історії Рідного краю є один з важливих методів її використання у викладанні історії. Учитель використовує художню як джерело, від куди він запозичує барвисті образи порівняння та влучні слова для свого викладу. У цих випадках матеріал твору органічно включає вчителя в розповідь, опис, характеристику і сприймається учням не як літературна цитата, а як невіддільний елемент барвистого викладу викладача. Наприклад, описуючи в 8 класі господарство селянина-бідняка після 1861 року він використовує ряд образів з творів Некрасова і Гліба Успенського.

Починаючому вчителю корисно при підготовці до уроку включити в план своєї розповіді окремі, невеликі уривки, епітети, короткі характеристики, яскраві описи, влучні вислови з твору письменника. У практики викладання як один з прийомів використання літератури та фольклору має місце короткий переказ.

Влітку, при складанні тематичного планування вчитель на основі фонду дитячих бібліотек складає списки книг для позакласного читання і підбирає з курсів мистецькі твори для поглибленої роботи в класі і вдома. Критеріями відбору літератури служать: наукова історична цінність; художні гідності; доступність, відповідність віковим особливостям; виховне значення книги. Учитель знайомити учнів з рекомендаційним списком художньої літератури, показує деякі книги зі списку і дає короткі анотації. Після цього список бажано вивісити в кабінеті історія. У відборі літературі для використання на уроках історії Рідного краю вчитель керується двома основними моментами. Перш за все, пізнавально-виховної цінності матеріалу, що складається в проведеному викладі й освітленні історичних явищ у відповідності з історичною дійсністю і законами її розвитку. Другим визначальним моментом у відборі матеріалу є його висока художня цінність. Учитель відбирає для використання на уроках уривки містять:

• живе зображення історичних подій, вивчення яких передбачено шкільною програмою та підручником;

• образи історичних діячів, представників народних мас і зображення самих мас;

• картинне опис тієї конкретної обстановки в якій розгорталися події минулого.

Найбільшу складність для вчителя історії представляє відтворення особливостей психологічного складу людей певної епохи, їх думок, почуттів, прагнень. Художня література надзвичайно полегшує вирішення цього завдання на уроках історії. Цей матеріал поданий у художніх творах у формі висловлювань літературних персонажів, що виражають типові прагнення, ідеї свого класу і свого часу. Їхні висловлювання можуть бути включені у виклад вчителя. Введення примою промови допомагає конкретніше окреслити позиції протиборчих класів. Різнобічне значення художньої літератури у вирішенні пізнавальних завдань навчання призвело методистів початок XX століття до спроб побудувати все викладання історії на матеріалі історичних романів і літературних пам’яток епохи.

Таку думку висловлював німецький методист Зігфрід Коверау. Він стверджував, що шкільний курс історії в Німеччині не відображав справжнього життя, «забутої історії повсякденності». Коверау пропонував викладати історію на основі серії романів, що відбивають для даної епохи картину повсякденного життя і дають таким чином можливість наочного аналізу суспільних відносин свого часу, але ця методика частково не вірна, вона зведе курс конкретної цивільної історії до культурно-побутових і банальних картин, не забезпечуючи систематичні знання про минуле. Але не виключається доцільність побудова окремих уроках історії цілком або майже цілком на матеріалі художньої літератури. Перш за все, таким способом необхідно проводити уроки, основним змістом яких є вивчення творів художньої літератури або усної народної творчості як пам’яток епохи і джерел наших знань про неї. Сюди відноситься частина уроку про культуру стародавніх індійців, уроки «Міфи Давньої Греції», «Поеми Гомера», «Іліада» і «Одіссея» і.т.д. У ряді випадків доцільно застосувати твір художньої літератури як джерело для вивчення та характеристики суспільних відносин та побуту. У всіх інших випадків при вивченні різноманітної історичної тематики в проведенні уроку на матеріалі художньої літератури слід розглядати як один з можливих варіантів, який виправданий лише за умови, якщо:

A) основною метою уроку є розгляд літературно-художніх творів.

При підготовці таких уроків вчитель повинен ретельно відбирати з великого твірe матеріал для свого оповідання і уривки для читання на уроці. Скомпонувати відібраний матеріал, керуючись планом уроку та враховуючи час.

У розпорядженні вчителя є інші різноманітні прийоми і методи її використання на уроки. Звернення в художню літературу корисно в першу чергу своєму вчителеві. Збагачений її образом, він зможе яскравіше і конкретніше викласти програмний матеріал, викликати у свідомості слухачів картини минулого, допомогти створенню в учнів повних історичних уявлень. Мова вчителя набуває велику переконливість і стає більш емоційною. Так можуть бути використані висловлювання літературних персонажів. Особливо гарні короткі віршовані цитати, два три рядки. Вони стиснуті, виразні, виробляють сильні враження, легко запам’ятовуються.

Приклад: говорячи про озброєння Червоної армії у боях проти Врангеля вчитель використовує енергійні рядки М. Титова (24)

«Гвинтівка, подсумок, протигаз

і хліба фунт на трьох ».

Коротка цитата допомагає висловити і закріпити ідейний зміст уроку, вона не тільки допомагає безпосередньо рішенню освітніх завдань даного уроку, але є одним із прийомів пропаганди книги, доступної для самостійного позакласного читання, і служить, таким чином, ознайомленню учнів з кращими зразками історичної белетристики, розширенню загального кругозору та збагачення уявлень про минуле. При цьому вчитель повинен дати учням зразок бездоганного читання літературного твору. Корисно при цьому заздалегідь прорепетирувати читання наміченого уривка.

Однак читання великих уривків на уроці потребує часу. Тому в старших класах, де коло художніх творів, знайомих більшості учнів, значно ширше, широка літературна цитата звучить порівняно рідко на уроки історії. Найчастіше учитель обмежується «нагадуванням» літературного образу посилаємося на знайоме учням літературний твір. Коротка посилання на літературний образ має місце в тих випадках, коли літературний джерело добре знайомий учням. Проте вчитель не обмежується нагадуванням про відповідне літературному творі, але точно повинен вказати конкретний образ, епізод.

Такого роду посиланням вчитель мобілізує свідомість слухачів уявлення, пов’язані з названим літературним матеріалом, оживляє ряд асоціативних зв’язків, посилює внутрішню наочність викладу, збагачує сприйняття історичного матеріалу і полегшує його осмислення учнями. Уривки з літературних пам’яток, що залучаються в якості джерел знань про досліджуваної епохи, піддається «розбору». Розбір літературних пам’яток проводиться або методом коментованого читання, коли розбір веде сам вчитель, зрідка залучаючи клас шляхом постановки питання, або методом розгорнутої бесіди.

Робота така нагадує розбір історичного документа. Учитель прочитує вголос джерело, а потім веде його аналіз по частинах, ще раз читає невеликі абзаци (або навіть окремі фрази), які потребують поясненні та аналізі, ставить питання. У працях класика марксизму-ленінізму вчитель може знайти не тільки зразки застосування художньої літератури, але прямі вказівки за методикою використання літературних образів у висвітленні суспільно політичних питаннях. Так у листі до редакції «Правди» від 18 вересня 1912 В.І. Ленін рекомендує від часу до часу згадувати, цитувати і розтлумачувати у «Правді» Щедріна та інших письменників «старої» народницької демократією ».

Розтлумачувати на уроках історії літературний образ – значить, пояснити учням чому він вчить при вивченні історичного минулого про яких історичних явищах і що саме він нам повідомляє. Таким методом можна розтлумачувати уривок з Євгенія Онєгіна: картина кабінету Євгенія Онєгіна, де було:

Все, що на приємності рясної

Торгує Лондон делікатне

І по балтіческім хвилях

За сало й ліс возять нам,

Все що в Парижі смак голодний

Про зиски дбаючи

Втіху створює для нас,

Для розкоші для млості модною ...

Це служить матеріалом для аналізу: які предмети російського вивезення на початку XIX століття? Які товари переважно ввозити до Росії і хто був покупцем? З якими країнами велася торгівля? Далі робимо висновок: можливість поміщиків перетворювати продукти селянської праці в гроші в зв’язку із зростанням торгівлі вела до зростання кріпосницької експлуатації, адже за гроші можна купити всілякі предмети розкоші. При викладі деяких динамічних за своїм характером сюжетів фрагменти з художнього твору логічно входять у тканину оповідання, ще більше посилюючи його емоційність. Природно, що подібне використання художньої літератури можливо лише стосовно до опорних фактами, що займає важливе місце в шкільному курсі історії. У роботі з дітьми деякі твори історичної белетристики можуть бути використані тільки в уривках. Наприклад, романи Джованьолі «Спартак», І.А. Єфремова «На краю ойкумени» містять яскравi сторінки, але в цілому малодоступні для п’ятикласників. Якщо ж твір може бути рекомендовано для позакласного читання, то бажано зробити це тут же на уроці. Наприклад: при вивченні в 6 класі теми «Завершення об’єднання Франції наприкінці XI століття» вчитель, зачитавши уривок з роману Вальтера Скотта «Квентін Дорвард», зазначає, що учні знайдуть у ньому опис замку Людовика XI і цікаву розповідь про його боротьбу з Карлом Сміливим . Бажано показати при цьому і саму книгу. Назвати твір і коротко охарактеризувати його зміст слід в тому випадку, якщо вчитель не встиг що-небудь з нього зачитати.

Широко залучаючи художню літературу на уроках історії Рідного краю, було б, проте помилкою перевантажувати виклад літературними образами, посиланнями, цитатами. Використання художньої літератури на уроці історії не самоціль, художній образ вводиться не для прикраси уроку в розвазі учнів, а лише в тій мірі, в якій він допомагає пізнання історичного минулого, тобто для вирішення освітніх і виховних завдань уроку.