1.2. Предмет, завдання, функції та місце макроекономіки в економічній науці

Макроекономіка належить до тих дисциплін, які покликані забезпечити фундаментальну економічну підготовку фахівців з економіки та менеджменту.

Мета дисципліни – надати теоретичні знання та навички з питань механізму функціонування національної економіки в умовах ринкової економіки. Для досягнення цієї мети необхідно зрозуміти суть таких макроекономічних явищ та процесів:

• макроекономічні показники – це результати зведення показників економічної діяльності домашніх домогосподарств та фірм;

• макроекономічні закономірності відбивають тенденції масової поведінки на мікрорівні;

• при побудові макроекономічних моделей виходять із припущення, що домашні домогосподарства та фірми приймають мікроекономічні рішення;

• макроекономічні процеси є результатом взаємодії економічних агентів і економічної політики держави;

• окремі складові макроекономічної політики: фіскальної, монетарної, зовнішньо-економічної, соціальної;

• фактори та основи моделювання економічного зростання.

Рівень розвитку країни значною мірою залежить від ії економічної політики,фундаментом якої є макроекономічна теорія.

Макроекономічна теорія – це особливе трактування економіки держави, в межах якої вона є единим великий ринок (макроринок), на якому взаємодіють один «макровиробник» («сукупний виробник», який об’єднує усіх одиничних виробників) та один «макроспоживач» сукупний споживач», що об’єднує усіх одиничних споживачів. Це й є макроекономіка.

Економічна політика – це цілеспрямований вплив держави на виробництво, прибуток, зайнятість, інфляцію та інші макроекономічні параметри за допомогою зміни пропозиції грошей, рівня податкової політики і державних витрат.

Мета макроекономічної політики – підтримка повної зайнятості,стабільності цін і ефективного економічного зростання.

Макроекономіка досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства, та визначення ос­новних економічних заходів його розвитку. Тому іноді макроекономіку називають теоретичною основою еко­номічної політики держави. Макроекономіка досліджує проблеми безробіття, інфляції, економічного зростання, зовнішньоекономічну політику держави, валютні обмінні курси тощо. З головного завдання макроекономіки випливає також ії предмет. Щоб уміти впливати на економіку для підвищення ії ефективності, потрібно знати механізм ії функціонування. З метою його вивчення макроекономіка виконує 2 функції: позитивну та нормативну. Перша спрямована на обґрунтування висновків, які пояснюють сучасний стан економічного розвитку; друга – на обґрунтування рекомендацій щодо подальшого розвитку національної економіки.

Позитивна макроекономіка покликана пояснити зміст макроекономічних явищ і процесів, поведінку економічних суб’єктів за цих умов (для розробки економічної політики держави) та їх взаємозв’язки. Вона дає відповідь на питання: якою є макроекономічна ситуація в країні.

Нормативна макроекономіка – це розробка теорій функціонування й розвитку національного господарства. Вона ґрунтується на певних ідеологічних засадах. Це означає, що запитання стосовно того, що краще: збалансований чи дефіцитний бюджет; що містить у собі більшу небезпеку: інфляція чи безробіття; який розподіл доходів можна вважати справедливим.

Предметом макроекономіки є поведінка макроекономічних суб’єктів на рівні економіки як єдиного цілого.

Центральною проблемою макроекономіки є проблема економічної рівноваги. Економічна рівновага означає та­кий стан економіки, при якому досягається рівновага і взаємне збалансування структур, що протистоять одна одній (виробництво і споживання, попит і пропозиція тощо).

Макроекономічна рівновага, стабільність, достатні темпи економічного зростання належать до найваж­ливіших суспільних благ, які або прямо, або опосередко­вано впливають на добробут кожного громадянина. Саме з цієї причини макроекономіка є необхідною і дуже ко­рисною наукою, що з'ясовує, чому змінюються загальні умови ділової активності, як справляється зі своїми обов'язками уряд, який мусить запобігти глибоким спа­дам виробництва та інфляції, що підривають підвалини суспільства.

Макроекономічні чинники (рівень відсотку,інфляція, безробіття) впливають на рішення домашніх домогосподарств про заощадження, споживання, інвестування, що у свою чергу визначає розмір і структуру сукупного попиту. Тобто мікро- та мікропроцеси взаємозалежні.

Обєктом макроекономічного аналізу є економічна система в цілому та ії агреговані показники. Агреговані показники – відображають сукупність специфічних економічних одиниць так, ніби ті складають одне ціле. До них відносять:

• валовий внутрішній продукт (ВВП) – а не обсяг випуску окремою фірмою;

• середній рівень цін – а не ціни на конкретні товари;

• ринкова ставка – а не ставка відсотку окремого банку;

• рівень інфляції, зайнятості та безробіття.

Специфічним завданням макроекономіки є пізнання, систематизація, узагальнення та пояснення процесів, які обумовлюються механізмом функціонування народного господарства в цілому.

Завдання макроекономіки:

• вивчення впливу поведінки економічних суб’єктів та економічної політики на обсяг споживання та інвестиції; на валютні курси та рівень інфляції; на торговельний баланс тощо;

• виявлення факторів, що визначають: зміну рівня цін; зміну рівня заробітної плати; обсягу грошової маси;

• виявлення причин кон’юктурних коливань в економіці як у короткому періоді (діловий цикл) так і в довгостроковому.

Для уряду макроекономіка дає відповіді на питання: як можна уникнути гіперінфляції, глибоких спадів в економіці, яку (стримуючу чи стимулюючу) політику (фіскальну чи грошово-кредитну) слід запровадити на тій чи іншій фазі ділового циклу; чи варто нарощувати державний борг тощо. А також чи може уряд суттєво впливати на макроситуацію? Які втрати чи вигоди від цього втручання?

Підприємцю ця наука допоможе зрозуміти та скоригувати свою поведінку за умови, що уряд не приховує своїх намірів стосовно запровадження ним економічної політики. Зокрема, вона пояснює, як валютний курс впливає на доходність експортерів та імпортерів, а інфляція – на інвестиційну діяльність тощо.

Значення економічної науки

Для суспільства

Для людини

- Розробка принципів, що стають основою економічної політики;

- Сприяння економічної поінформо- ваності населення і, а отже, демократизації суспільства;

- Прогнозування розвитку подій у суспільстві.

- Сприяння раціональної поведінці у сфері споживання, доцільному використанню індивідуальних заощаджень;

- Формування вмінь орієнтуватися у сфері бізнесу;

- Сприяння прийняттю правильних рішень при виборі сфери діяльності.

Основними функціями макроекономіки є:

1. Пізнавальна функція полягає в дослідженні економічних процесів і явищ на макрорівні, побудови моде­лей цих процесів та визначенні основних макроекономічних заходів підвищення економічного зростання.

2. Практична функція полягає в тому, щоб на основі економічного аналізу виробляти науково обґрунтовані практичні рекомендації ефективної економічної політики.

3. Виховна функція полягає у виробленні нового, рин­кового типу економічного мислення, формування сучас­ного світогляду людини.

Основні функції макроекономіки

Пізнавальна

Практична

Виховна

(психологічна)

Вивчення процесів економічного життя суспільства, пояснення закономірностей розвитку

Застовування економічних знань під час вирішення побутових і виробничих проблем

Підготовленість до змін в економічному житті суспільства

Рис. 1.1. Функції макроекономіки

Місце макроекономіки в системі наук визначається зв’язками цієї науки з іншими. Для здійснення макроекономічних досліджень недостатньо мати інформацію про основні макроекономічні показники та їх динаміку, тому що багато проблем пов’язані із мікро-, мезо- та мегаекономікою. Макроекономіка пов’язана також із статистикою, демографією тощо. Макроекономіка відчуває на собі вплив політичної ідеології, філософії, психології, соціології, екології, математичного моделювання.

Рівні дослідження економічної науки

Макроекономіка – це наука, яка вивчає економіку країни в цілому; обсяги національного виробництва; рівень цін та інфляцію; проблеми зайнятості та безробіття; роль держави в економічному житті суспільства.

Мікроекономіка – це наука, яка досліджує відособлені економічні одиниці; виробництво і ціни конкурентного товару; попит та пропозицію; доходи та витрати окремих фірм і домашніх господарств; конкурентів тощо

Слід зазначити, що в економіці є постійно діючи суперечки між поточними та перспективними інтересами, цілями та завданнями. Саме тому дуже часто те, що є благом для поточного моменту, приховує в собі небезпеку для перспективи, і навпаки.

По-друге, для визначення мети, того, як має бути, дуже важливим є моральні чинники, духовні цінності, ідеологія.

По-третє, економічна форма руху має справу не лише з матеріальними ресурсами, а й з людьми, які можуть поводити себе: раціонально чи нераціонально, виважено чи імпульсивно. Це також знижує вірогідність прогнозів в економіці.

По-четверте, на національну економіку впливає природа, світові тенденції тощо – це також ускладнює прогнозування.