3. Висновки

Важливою композиційною частиною будь-якого виступу є за­кінчення. Переконливе і яскраве запам’ятовується слухачами, за­лишає добре враження щодо промови. Навпаки, невдале закінчення іноді губить непогану промову.

Складається, як правило, з двох частин:

1. Узагальнення головних думок.

2. Обов'язкове підбиття підсумків, наголошення на поставленій меті,

заклик до виконання певних дій (залежно від характеру виступу).

Про наближення закінчення виступу слухачів треба повідомити. Це

дещо загострить їхню увагу — вони захочуть послухати узагальнення й під­сумки промови. Після цього промову треба закінчити за 2—3 хвилини.

Прикінцеві речення треба підготувати й записати заздалегідь так са­мо, як і початкові. Подумайте над ними в спокійній обстановці, поста­райтеся сформулювати їх виразніше й переконливіше. Без попередньої підготовки, коли ви стоїте перед аудиторією, зробити це набагато важ­че, а то й неможливо. Ви не повинні читати записані речення. Вивчіть їх перед виступом напам'ять.

Ніколи не закінчуйте свого виступу словами: «Оце і все, що я вам хотів сказати». Це неправильно. Закінчення вирішує, що саме слухачі запам'ятають, що вони візьмуть для себе з вашого виступу.

У висновках необхідно повторити основну думку, заради якої проголошується промова, підсумувати найбільш важливі положен­ня, підбити підсумки сказаного, окреслити тему наступного висту­пу, викликати аудиторію на суперечку, виголосити заклик тощо. Наприклад, лекція у ВНЗ може закінчуватися логічними виснов­ками й означенням теми наступного заняття, мітингова промова чи проповідь — закликом, судова промова — зверненням до суду із закликом про справедливе рішення справи.

Особливо ретельно потрібно попрацювати над останніми сло­вами виступу. Останні слова надовго залишаються в пам’яті. Якщо перші слова привертають увагу слухачів, то останні покликані по­силити ефект виступу.

Деякі оратори наприкінці промови починають вибачатися пе­ред слухачами за те, що у них не було досить часу на підготовку промови, тому їм не вдалося добре виступити. Цього не слід робити. Погано, якщо оратор закінчує виступ жартом, який не стосується теми виступу. Таке закінчення відвертає увагу аудиторії від голов­них положень промови.

Наведена тричастинна модель ораторського твору є най­більш поширеним варіантом композиційної структури, але не обов’язковим. Уже в давні часи оратори не завжди

25

дотримувалися цієї жорсткої структури. Можна експериментувати, міняти части­ни твору, почати промову, наприклад, з кульмінаційного моменту чи навіть із висновків. Але це може використовувати лише досвід­чений оратор, початківцеві так поступати ризиковано. Не зайвим буде зауважити, що при будь-якій композиції логічний зв’язок між частинами твору є обов’язковим.

Висновок: Композиція тексту промови

1.Вступ: визначення проблеми, її окремих складових.

2. Основна частина: характеристика обговорюваної проблеми, шляхи її розв’язання.

3. Закінчення: теоретичні висновки, практичні пропозиції.

Запитання та завдання для самоконтролю.

• З яких частин будується композиція ораторської промови?

• У чому полягає мета вступу промови?

• Що висвітлює головна частина виступу?

• Як правильно завершити виступ?

• Яка частина виступу пропорційно є найбільшою? Найменшою?

• Чого не слід робити, виголошуючи промову?

• Яка модель ораторського твору є найпоширенішою?

Домашнє завдання: вивчити теоретичний матеріал; розтлумачте вислів Г. Гайара «Вступ до ораторської промови є те саме, що для тіла голова»

26

Лекція № 6. Мовне оформлення висловлювання. Вимоги до

тексту промови. Способи подання матеріалу.

План

1. Культура ораторської майстерності.

2. Основні види логічних помилок.

3. Як запобігти мовним помилкам.