4.Міжнародне торговельне право: поняття, предмет, система, концепції.

МТП – система норм та принципів, що регулюють відносини у сфері міжнародної торгівлі. МТП – сукупність загальних та спеціальних норм і принципів, що регулюють майнові та пов’язані з ними не майнові відносини, що здійснюються у формі купівлі-продажу і засновані на рівності, автономії волі і майновій самостійності їх учасників.

Предмет МТП – відносини, що виникають з приводу міжнародної торгівлі в міжнародній публічній та приватній сфері.

Система МТП:

1)Загальна частина – поняття, доктрина, джерела, принципи, суб’єкти, об’єкти.

2)Особлива частина – міжнародна купівля-продаж, торгове посередництво і представництво, факторинг, лізинг, розрахункові та транспортні операції, інвестиції.

Іноді виділяють окремо, а іноді відносять до особливої частини – розв’язання спорів.

Концепції МТП:

1.Класична – торгове право є підгалуззю міжнародного економічного права, що є галуззю міжнародного публічного права. Прихильники – Перетерський, Бувайлик, Фельдман, Броунлі, Леві, Вейль, Піконе.

2.МТП є складовою міжнародного економічного права, але регулює як публічні так і приватні відносини і регулюється як національними так і міжнародними приватно-правовими актами. Прихильники – Кузьмін, Карро, Рейтер, Фішер, Франклін, Фрідман.

3.МТП міжнародна, самостійна, комплексна галузь міжнародного права, що має самостійний предмет регулювання. Прихильники – Лісовський, Корецький, Тинель, практика ЮНСІТРАЛ.

4.МТП – складова частина міжнародного приватного права і/або національного приватного права, відповідно з джерелами міжнародного та внутрішньодержавного походження. Прибічники – Шмітт, Гофф, Попундопало, Лунц, Розенберг, Садиков, Вольф.

5.Джерела міжнародного торговельного права: система, види, характеристика.

Основні джерела:

1.Міжнародні нормативно-правові акти, складаються з міжнародних договорів і рішень міжнародних організацій.

2.Правовий звичай.

3.Врозширеній концепції + національне законодавство.

Допоміжні джерела:

1.Судова та арбітражна практика.

2.Правові доктрини

Особливості системи джерел:

1.Подвійність характеру:

•національне законодавство +міжнародні нормативно-правові акти

•писані+неписані

•дві правові сім’ї континентальна та загальна

•процесуальні та матеріальні норми

2.Одночасність використання джерел.

3.Специфічне співвідношення.

Рішення міжнародних організацій носять диспозитивний характер, а рішення неурядови організацій – імперативний.

Види звичаїв:

1)Міжнародні (загальнообов’язкові) – юридична недискримінація, рівний над рівим влади не має.

2)Міжнародний торговий звичай є обов’язковим за таких умов:

• норми законодавства держав безпосередньо до них відсилають.

• сторони під час укладання контракту дійшли згоди регулювання відносин певними звичаями.

6.Режим найбільшого сприяння: поняття, винятки (виключення), нормативно-правове закріплення, особливості застосування в міжнародній торгівлі.

Режим найбільшого сприяння- міжнародно-правовий режим, відповідно до якого одна держава надає іншій державі, її фізичним чи юридичним особам у сфері економічних, торгових, та інших відносин права, переваги, привілеї та пільги, такі ж сприятливі, які вона надає або надасть у майбутньому будь-якій третій державі або її фізичним чи юридичним особам. Режим найбільшого сприяння та винятки з нього встановлюються тільки міжнародним договором. Фактично даний режим означає звичайні, недискримінаційні умови співробітництва на відміну від особливих (обмежувальних або, навпаки, преференційних) умов, які можуть вводитися для окремих країн. Режим найбільшого сприяння є одним з основних принципів дії Генеральної угоди про тарифи і торгівлю, закріплений у Принципах міжнародної торгівлі, відносин і торг, політики (ухвалених на І Конференції з торгівлі й розвитку 1964), а також у ст. 26 Хартії екон. прав і обов'язків держав, прийнятій ГА ООН 12.ХІІ 1974.

Як правило, режим найбільшого сприяння є однією з умов міжнародних договорів про торгово-економічне співробітництво. Наприклад, звільнення від державного мита і податків, зборів і проведення митних процедур і формальностей тощо. Режим найбільшого сприяння може встановлюватися у міжнародних договорах з питань міжнародних перевезень. Україна, як правило, передбачає режим найбільшого сприяння у міжнародних договорах. Режим встановлюється багатосторонніми та двосторонніми міжнародними угодами про торгово-економічне співробітництво на умовах взаємності й передбачає одночасне поширення пільг з усіх галузей міжнародного економічного співробітництва — ставок експортного, та імпортного, мита, інвестицій, підприємницької діяльності тощо.

Наявність режиму найбільшого сприяння характеризує особливий рівень відносин між державами. Про це свідчить досить часте його використання у рамках інтеграційного співробітництва, або у зв'язках між прикордонними державами, або у внугрішньорегіональних відносинах (ЄС,СНД). Застосування Р. н. с. позитивно впливає на розвиток міжнародної торгівлі, про що було визнано у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975. Всі держави мають право встановлювати винятки з Р. н. с. (обмеження чи заборони), які мають забезпечувати дотримання державами безпеки, громадського, порядку, моральності населення, охорони здоров'я, захисту та охорони рослинного світу, істор., культур, і археол. цінностей. У міжнародних договорах з питань торгово-економічних та ін. видів діяльності можуть зазначатися сфери чи регіони торгово-економічної діяльності, на які договірні держави не поширюватимуть Р. н. с: на пільги та переваги, що надаються з метою спрощення прикордонної торгівлі або випливають з митних союзів, інші форм економічної інтеграції тощо. Винятки з Р. н. с, пов'язані з митними пільгами для країн, що розвиваються (насамперед у тарифній сфері), по суті перетворилися на самостійний договірний принцип міжнародної торгівлі. Можливість винятків з Р. н. с. передбачена згаданими Принципами та Хартією.

Винятки в сророну пом’якшення Р.н.с.:

1)Для країн, що приймають участь в інтеграційних економічних об’єднаннях (зона вільної торгівлі і митний союз, створення митних ринків)

2)Для країн,що розвиваються і входять в загальну систему приференцій (приференційний режим 1868р.)

3)При організації між державами прибрежної, прикордонної торгівлі.