7. Світова Організація Торгівлі: загальна характеристика та організаційна структура, цілі та завдання створення та діяльності.

це провідна міжнародна економічна організація, членами якої вже є 153 країни, на долю яких припадає близько 96% обсягів світової торгівлі; її функціями є встановлення правил міжнародної системи торгівлі і вирішення спірних питань між країнами-членами, що підписані під близько 30-ма угодами організації. Після приєднання ряду країн, які зараз є кандидатами на вступ, у рамках СОТ здійснюватиметься майже весь світовий торговельний оборот товарів та послуг.

За останні роки значно розширилася сфера діяльності СОТ, яка на сьогодні далеко виходить за рамки власне торговельних стосунків. СОТ є потужною і впливовою міжнародною структурою, здатною виконувати функції міжнародного економічного регулювання. Членство у СОТ стало на сьогодні практично обов`язковою умовою для будь-якої країни, що прагне інтегруватися у світове господарство.

Статус і сфера діяльності

Згідно зі статтею VIII Маракеської угоди про утворення Світової організації торгівлі, СОТ є міжнародною міжурядовою організацією, створеною згідно з нормами міжнародного права. СОТ може діяти незалежно від волі кожної країни-члена цієї організації. Проте така діяльність СОТ здійснюється винятково через створені нею органи (Міністерську конференцію, Генеральну раду і Секретаріат). Діяльність СОТ може здійснюватися винятково в рамках її компетенції, визначеної Марракеською угодою і прийнятими на її основі іншими документами.

Згідно з Марракеською угодою, СОТ забезпечує загальну інституційну основу для здійснення торговельних відносин між її членами, тобто утворює міжнародний форум з робочими органами. В його рамках можуть здійснюватися міжнародні переговори як між усіма членами СОТ, так і між окремими учасниками. Сфера регулювання СОТ може бути розширена за рахунок майбутніх угод, які будуть включені в загальну систему СОТ.

Цілі СОТ

Цілі СОТ визначено в преамбулі Марракеської Угоди про утворення СОТ. Основними з них є:

• підвищення життєвого рівня;

• забезпечення повної зайнятості;

• постійне зростання доходів і ефективного попиту;

• розширення виробництва товарів і послуг та торгівлі ними;

• оптимальне використання світових ресурсів згідно з цілями сталого розвитку;

• захист і збереження навколишнього середовища;

• забезпечення для країн, що розвиваються і найменш розвинених країн такої участі в міжнародній торгівлі, яка б відповідала потребам їх економічного розвитку.

8.Держава, як суб’єкт і учасник міжнародних торговельних правовідносин.

Держава — це первинний і основний суб'єкт міжнародного права, який є учасником міжнародних відносин. Держава — це композиція з трьох елементів: певної території, населення, що мешкає на ній, і політичної організації (влади).

Основна ознака держави як суб'єкта міжнародного права — державний суверенітет. Характер і зміст міжнародних економічних відносин, в яких бере участь держава, можуть бути найрізноманітнішими. Це можуть бути відносини суто організаційного характеру, коли, приміром, укладаються угоди про організацію міжнародного економічного співробітництва, або відносини майнового характеру, коли, наприклад, укладаються конкретні зовнішньоекономічні договори (угоди) між державою (її органом) про передання майна, виконання робіт, надання послуг тощо.

Держава може вступати у міжнародні відносини економічного змісту і не з суб’єктами міжнародного права чи міжнародного економічного права. У цьому разі відносини регулюватимуться не нормами міжнародного права чи міжнародного економічного права, а нормами відповідних національних правових систем, а також нормами міжнародного приватного права. Такого роду відносини не можна розглядати як відносини міжнародно-правові, міждержавні.

Держава має певний правовий статус:

1)загальний мп статус, однаковий для всіх держав

2)спеціальний – визначається специфічним особливим положенням держав що визначається участтю в інтеграційних обєднаннях в мо або мд

3)індивідуальний –сукупність прав і обов’язків кожної конкретної держави

Хартія ек прав і обов’язків 1954 р

Право здійснювати суверенітет, право націоналізувати,експропріювати, або передавати іноземну власність що знаходиться на її території та регулювати спори щодо неї, право на прийняття участі в мн торгівліта укладати мд, право на недискримінацію, право надавати преференції.

Обов’язки по хартії:

Співіснування в мирі сприяння розвитку мт, не примушувати донадання пільг,співпрацювати в контролюванню напрямка тнк, забезпечувати щоб вигоди від морського дна йшли всім країнам, недескримінувати інші держави,, сприяти науковій та технологічній співпраці, забезпечувати захист навколишнього середовища.