Технологія вирощування культури

Попередник – озима пшениця, яка вирощувалась після гороху.

Осінній обробіток ґрунту. Багаторічні досліди та виробнича практика свідчать, що для районів з різними ґрунтово-кліматичними умовами ефек­тивні два способи в системі основного обробітку ґрунту під, цукрові буряки — поліпшений і напівпаровий. На ділянці застосовують напівпаровий обробіток, який складається з лущіння на глибину 5—6 см дисковими лущильниками зразу ж після зби­рання озимої пшениці, внесення добрив і оранки на 30 см не пізніше першої декади серпня в агрегаті з боронами. За літньо-осінній період ви­оране поле 1—2 рази боронують середніми боронами під ку­том 20—30° до напрямку оранки, а після проростання бур'я­нів культивують впоперек оранки на глибину 8—10 см культи­ватором в агрегаті з боронами. У жовтні необхідне глибоке безполицеве розпушення ріллі. Воно забезпечує добрий фі­зичний стан грунту, сприяє нагромадженню зимових опадів і прискореному прогріванню його навесні.[9]

Технологія внесення твер­дих мінеральних добрив. Пе­ред першим чи другим лущін­ням або перед оранкою можна вносити мінеральні добрива. Застосовують прямоточну і перевантажувальну техноло­гічні схеми внесення мінеральних добрив. За прямоточною схемою автомобільні й кузовні машини завантажують добри­вами на складі, доставляють їх на поле і розсівають на по­верхні ґрунту. Застосування цієї схеми доцільне, якщо від­стань від поля до складу не перевищує 3 км. Мінеральні добрива мають бути добре підготовленими до внесення. Вносять їх розкидачами РУМ-5. На дослідній ділянці добрива вносять вручну. При цьому їх перед внесенням змішують і потім вносять вручну. При цьому за 1 захід треба розкидати 2/3 всієї кількості, а потім за 2 захід вносять 1/3 частину, що робиться для рівномірного внесення добрив.[3]

Весняний обробіток ґрунту. Він складається з розпушування верхнього шару ґрунту зубовими боронами та вирівнювання шлейф-боронами в поєднанні з зубовими. Ранньовесняне розпушування грунту виконується відповід­но до агротехнічних вимог широкозахватними аг­регатами. На полях, де добре проведений основний обробіток грунту і на поверхні відсутні післяжнивні рештки та кореневища бу­р'янів, борони агрегатують обов'язково в два ряди.

Сівба цукрових буряків. Починати сівбу цукрових буряків треба, коли ґрунт добре подрібнюєть­ся, а середньодобова температура його на глибині 8—10 см досягає 5—6 °С. Тому потрібно завершувати сівбу цукрових буряків у стислі строки — впродовж 1 дня на дослідному полі, що забезпе­чує дружні, повні сходи та можливість своєчасного і якісного початкового догляду за посівами. Глибина загортання насіння відповідно до агротехнічних вимог не повинна відхилятись від заданої більш як на ±0,5 см і становить 2—4 см. Оптимальна густота рослин на період збирання 95—100 тис./га. При сівбі на кінцеву густоту рослин висівається така кількість насінин, що забезпечує отримання 6—7 життєздатних рівномірно розміще­них по довжині рядка рослин. Для забезпечення високої польової схожості, рівномірності розміщення рослин треба використовувати насіння із лабораторною схожістю та вирівненістю не менше 90%, вологістю — не більше 14,5%.

Захист цукрових буряків від шкідників, хвороб, бур’янів. Цукрові буряки в Україні пошкоджують багато видів комах, яких умовно можна розділити на дві групи: шкідники сходів та шкідники розвинутих рослин. Із метою збереження проростків та сходів буряків від ґрунтових та назем­них шкідників для сівби використовують насіння, оброблене інсектицидом системної дії (круізером, фураданом, адіфуром, карбосаном, гаучо, прометом). Важливо своєчасно виявити заселення посівів цукрових буряків совками (підгризаючими та листогризучими) і лучним метеликом та провести комп­лекс заходів зі зниження їх шкодочинності. Листкова бурякова попелиця та мінуюча муха заселяють спочатку краї плантацій, тому обприскування інсектицидами проводять на крайових сму­гах шириною 45—60 м і тільки за необхідності обробляють усе поле.

Цукрові буряки належать до культур, що уражуються збудниками бага­тьох хвороб, серед яких найпоширенішими й шкодочинними є коренеїд сходів, церкоспороз та інші плямистості, зокрема фомоз, альтернаріоз, рамуляріоз, а також борошниста роса, вірусні хвороби (мозаїка, жовтуха) та хвороби коре­неплодів під час вегетації (парша, гнилі, некроз). Застосовують фунгіциди та протруйники.

Рослини цукрових буряків в силу своїх морфологічних особливостей не­здатні самі ефективно протистояти бур'янам. У технології вирощування немає другорядних операцій. Необхідно лише проводити їх не шаблонно, а з урахуванням конкретних ґрунтово-кліматич­них умов. Важливим інструментом у боротьбі з бур'янами є гербіциди. Застосуван­ня їх не терпить шаблону і одночасно вимагає чіткого дотримання регламентів застосування. Проти пирію повзучого (в фазі 4—6 листків) до­статньо провести обприскування гербіцидом раундап або його аналогами з нор­мою внесення 3 л/га, проти різних видів осотів — 4—6 л/га у фазах розвинених розеток — початок формування генеративного пагона у рослин бур'янів. Якщо поля забур'янені лише осотами та іншими дводольними однорічни­ми, то можна використати естерон-60 (етилгексиловий ефір 2,4Д) з нормою внесення — 1,0 л/га. [9]