1. Економічна система і її сутність

В основі розвитку людського суспільства лежить виробництво матеріальних і духовних благ, інших цінностей, цілісна сукупність яких забезпечує умови життєдіяльності людини. Будь-яке суспільство, особливо високо розвинуте, сучасне, являє собою соціальну систему. Соціальна система - це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об'єднані різноманітними зв'язками і взаємовідносинами, специфічними за своєю природою.

Важливою підсистемою суспільства, основою соціальної системи є економічна система.

В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, а саме:

• як сукупності відносин між людьми, що складаються з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ;

• як сукупності людей, об'єднаних спільними економічними інтересами;

• як історично визначеного способу виробництва;

• як особливим чином упорядкованої системи зв'язків між виробниками та споживачами матеріальних і нематеріальних благ;

• як сукупності всіх економічних процесів, що функціонують у суспільстві на основі притаманних йому відносин власності та організаційно-правових норм.

Економічна система — це форма організації економіки, господарський механізм, задача якого полягає в тому, щоб знаходити шляхи і методи ефективного використання обмежених (рідких) виробничих ресурсів[13].

Причиною існування економічної системи є так званий універсальний закон відносної обмеженості (рідкості) ресурсів. Універсальність, тобто загальність, цього закону полягає в тому, що він діє у всіх формаціях і буде діяти завжди, який би не був великий прогрес виробництва.

В основі чинності закону рідкості лежать дві обставини:

1) постійний ріст людських потреб (ненаситність і ріст людських бажань),

2) обмеженість матеріальних благ і послуг, необхідних для їхнього задоволення.

Жодна економічна система ніколи не може вирішити проблему рідкості остаточно. Економічна система містить у собі все різноманіття шляхів, якими люди вирішують задачі використання ресурсів для задоволення своїх потреб.

Функціонує економічна система за допомогою таких економічних інститутів, як власність, грошова система, робочі організації, урядові органи, корпорації, податки, гроші, доход, профспілка, планування, виробництво прибутку.

Таким чином, економічна система трактується як комплекс економічних інститутів, набір яких приблизно однаковий у будь-якій системі.

Признаки цілісності економічної системи:

• зв'язок між компонентами настільки тісний й органічний, що зміна одних з них, з необхідністю викликає ту чи іншу зміну інших, а нерідко і системи в цілому;

• внутрішні зв’язки частин між собою є переважаючими по відношенню до руху цих частин і до зовнішнього впливу;

• активний вплив на компоненти, із яких вона створена, і зміна їх відповідно власній природі;

• при створенні нової економічної системи нерідко, за відповідних умов, створюються нові частини, які до створення цілого були відсутні.

Крім цілісності економічна система має такі ознаки:

• свою структуру, рівні і їх ієрархію;

• цілісна економічна система – це доцільна система, що направлена на досягнення відповідної цілі. Дії системи і її компонентів для досягнення цілі, дії з використанням засобів є не що інше, як механізм господарювання;

• кожна економічна система завжди є компонентом іншої системи більш високого рівня, і сама, в свою чергу, створена із компонентів систем більш низького рівня;

• кожна економічна система історична, вона переживає час свого зародження, становлення, розвитку, розквіту, занепаду і загибелі;

• система – це суперечлива єдність. Компонент і система, частина і ціле, перервне і неперервне, структура і функція, внутрішнє і зовнішнє, організація і дезорганізація, різноманітність і одноманітність – це далеко не повний перелік суперечностей економічної системи;

• важливим принципом економічної системи є управління, системно- зберігаючий фактор (інтегральний фактор). Кожна економічна система прагне до рівноважного стану, якого можна досягти за допомогою або ринкових важелів (самоорганізації), або адміністративних (організації), чи поєднуючи ринкові і адміністративні (організація і самоорганізація). Управління неможливе без інформації, тобто тих даних, котрі характеризують стан економічної системи в кожен даний момент. Інформація – спосіб зв’язку компонентів системи[4].

Особливе місце в становленні, функціонуванні, розвитку економічної системи належить її суб’єктам як активній рушійній перетворюючій силі. Кожен суб’єкт є носієм певних прав, обов’язків і відповідальності, котрі реалізує в процесі своєї функціональної діяльності. В залежності від цього існують різні класифікації економічних суб’єктів: індивідуум, колектив, держава; виробник (продавець), посередник, споживач (покупець); фізичні і юридичні особи; вітчизняні і іноземні виробники; інституціональні суб’єкти (виробничі підприємства, банки, біржі) та ін.