13. Дані про фармакокінетику лп: числові значення основних фармакокінетичних параметрів.

Ппісля прийому фексофенадина гідрохлорид швидко абсорбується з ШКТ, досягая Cmax приблизно через 1-3 год.

Среднє значення Cmax при внутрішньому застосуванні в дозі 120 г 1 раз на добу складає приблизно 289 нг/мл, а після прийому в дозі 180 мг 1 раз на добу - приблизно 494 нг/мл.

Фармакокінетика при однократному и багатократному застосуванні фексофенадина (до 120 мг 2 раза надобу внутрішньо) носить лінійний характер [7].

Фармакокінетичні показники фексофенадину гідрохлориду у суб’єктів дослідження з сезонним алергічним ринітом i хронічною кропив'янкою відповідали фармакокінетичним характеристикам здорових ociб.

Абсорбція.

Фексофенадину гідрохлорид швидко всмоктувався після однократного перорального прийому здоровими добровольцями чоловічої статі двох капсул по 60 мг, середній час до досягнення максимальної концентрації речовини в плазмі крові становив 2.6 годин з моменту прийому дози. Середня максимальна концентрація препарату в плазмі крові (Сmах) у здорових суб’єктів після прийому однієї капсули, що містить 60 мг фексофенадину, становила 131 нг/мл. Після однократного перорального прийому здоровими суб’ектами дослщження чоловічої статі 60 i 180 мг препарату середній показник Сmах досяг 142 i 494 нг/мл відповідно. Препарат у таблетках є біоеквівалентним препарату у капсулах, якщо їх дози однакові. Фармакокінетика фексофенадину гідрохлориду є лінійною для пероральних доз, при яких загальна добова доза не перевищус 240 мг (120 мг двічі на добу). Прийом капсули, що містить 60 мг фексофенадину, разом з яблучним пюре не має значного впливу на фармакокінетику фексофенадину у дорослих. Прийом таблеток фексофенадину по 180 мг одночасно із вживаниям жирних страв призводить до зменшенпя середньої площі під фармакокінетичною кривою (ППФК) i максимальної концентрації фексофенадину в плазмі крові (Сmах) на 21 i 20% відповідно.

Розподіл.

Фексофенадину гідрохлорид на 60-70% зв’язуеться з білками плазми крові, переважно з альбуміном i альфа-1-кислим глікопротеїном.

Метаболізм.

Приблизно 5% загальної дози фексофенадину гідрохлориду піддається печінковому метаболізму.

Виведення.

Середній період напіввиведення фексофенадину після прийому препарату здоровими досліджуваними в дозі 60 мг двічі на добу становить 14.4 годин.

Дослідження балансу речовини у людини продемонструвало, що майже 80% i 11 % дози фексофенадину гідрохлориду виявляеться у фекаліях й сечі віповідно. З огляду на те, що показник абсолютної біодоступності фексофенадину гідрохлориду досі не визначений, ноки що невідомо, чи є поява речовини у фекаліях наслідком неповної первинної адсорбції або результатом її виділення з жовчю.

Ocобливі популяції.

Фармакокінетичні показники препарату у пацієнтів з порушенням функції печінки чи нирок i пацієнтів похилого віку, отримані після однократного прийому фексофенадину гідрохлориду у дозі 80 мг, иорівнювалися з показниками, огриманими для здорових суб’єктів під час окремого дослідження з ідентичною моделлю.

Порушення функцiї нирок. У пацієнтів iз легкою / помірною (кліренс креатиніну 41-80 мл/хв) i тяжкою нирковою недостатністю пікові концентрації фексофенадину в плазмі крові становили відповідно на 87% i 111% більше, а середні періоди напіввиведення були вщповідно на 59% i 72% довше, ніж у здорових суб’єктів. Пікові концентрації препарату в плазмі крові досліджуваних, що знаходилися на діалізі (кліренс креатиніну <10 мл/хв) були на 82% вищі, а середні періоди напіввиведення на 31% довше, ніж у здорових. Враховуючи збільшення біодоступності i тривалості періоду напіввиведення, рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів iз зниженою функцією нирок становить 60 мг один раз на добу. Рекомендована початкова доза фексофенадину для пацієнтів дитячого вiкy iз зниженням функції нирок становить 30 мг один раз на добу - для дітей віком 2-11 років.

Порушення функції печінки. Фармакокінстичні показники фексофенадину у пащешзв iз захворюваннями печінки значною мірою не відрізнялися від фармакокінетичних параметрів, що спостерігались у здорових дослйджуваних.

Суб’єкти дослідження похилого віку. Пікові piвнi фексофенадину в плазмі крові досліджуваних похилого віку (> 65 років) були на 99% вище, ніж тi, що спостерігалися у молодших ociб. Середні періоди напіввиведення фексофенадину переважно збігались iз цими показниками у молодших ociб.

Суб'екти дослідження дитячого віку. Популяційний фармакокінетичний аналіз проводився на основі даних 77 пацієнтів дитячого віку (6 місяців - 12 років) з алергічним ринітом i даних 136 дорослих пацієнтів. Показники індивідуального кліренсу фексофенадину при пероральному введенні були в середньому на 44% i 36% нижчими в трупах дітей вжом 6-12 років (14 суб’єктів) i 2-5 років (21 суб’єкт), відповідно, порівняно з параметрами, що спостерігалися в групі дорослих досліджуваних.

Прийом 15 мг фексофенадину гідрохлориду пацієнтами дитячого віку від 6 місяців до 2 років i 30 мг дітьми віком 2-11 років має такий саме вплив на організм, що i той, котрий спостерігається у дорослих суб’єктів дослідження при прийомі дози 60 мг.

Вплив статевої приналежностi. Ряд досліджень не виявив клінічно значущих розбіжностей у фармакокінетичних показниках фексофенадину гірохлориду у суб’єктів дослідження piзної статі.

Вплив на коригований інтервал Q-Т (QТc). Введения фексофенадину гідрохлориду собакам (перорально 30 мг/кг препарату двічi на добу протягом 5 днів) i кролям ( внутрішньовенно 10 мг/кг препарату протягом більше 1 години) не спричиняло подовження коригованого інтервалу Q-T (QTc). Piвень вмісту фексофенадину в плазмі крові собак майже у 9 разів перевищував терапевтичні концентрації препарату в плазмі крові дорослих пацієнтів, які перорально отримували максимально рекомендовану для людини щодобову дозу 180 мг. Piвень вмісту фексофенадину в плазмі крові піддослідних кролів приблизно в 20 разів перевищував терапевтичні концентрації препарату в плазмі крові дорослих пацієнтів, які перорально отримували максимально рекомендовану для людини щодобову дозу 180 мг. Фексофенадин в концснтраціях 0,00001 моль/л не впливав на кальцієвий струм у каналах, на калієвий струм затриманого випрямлення чи на тривалість потенціалу дії у міоцитах морських свинок, а також на калієвий струм затриманого випрямлення у кардіоміоцитах, клонованих з клітин серця людини.

У дорослих та дітей не спостерігалося клінічно значущих ознак подовженого штервалу Q-T, пов'язаного iз застосуванням фексофенадину [2].