2.2 Розрахунок потреби у матеріалах

Основою планування забезпеченості підприємств матеріальними ресурсами є система економічних відносин, що складається безпосередньо між ними і постачальниками з обміну продуктами праці з використанням товарно-грошових відносин за допомогою прямих господарських зв'язків, через ринок засобів виробництва (товарні біржі) або через посередництво спеціалізованих підприємств і організацій, підприємців та бізнесменів. За ознакою суб'єкта прямі господарські зв'язки можна розділити на зв'язку, зумовлені державними замовленнями (їх стає все менше і менше) і встановлювані підприємствами за власною ініціативою, обумовленою їх взаємною зацікавленістю у виготовленні, поставці та придбанні товарно-матеріальних цінностей (обладнання, машин, матеріалів і тощо).

Таким чином, у забезпеченні підприємств матеріальними ресурсами все більшого значення отримують ринкові відносини між усіма суб'єктами господарської діяльності при вільному виборі ділових партнерів - постачальників або споживачів - в умовах конкуренції. Ринкові відносини, що формуються попит і пропозиція товару (продукції, робіт, послуг) через ринок, припускають глибокі зміни в характері матеріального забезпечення підприємств, заміну "карткової системи" розподілу ресурсів вільною торгівлею засобами виробництва. У цих умовах виконання розрахунків щодо забезпечення підприємств необхідними ресурсами набуває досить важливе значення [5, с 159] .

При виконанні розрахунків слід мати на увазі, що завищення потреби в матеріалах призводить до утворення наднормативних і зайвих запасів, уповільнення оборотності оборотних коштів, збільшення витрат і втрат при зберіганні. У той же час планування ресурсів в обсязі меншою необхідної потреби.

орушує ритмічність виробництва, може служити причиною зниження його обсягів. Планову потребу в даному виді матеріальних ресурсів можна визначити на основі балансу їх потреби і джерел її покриття. Його (баланс) можна представити в наступному вигляді:

На основі балансу матеріального забезпечення визначають розмір необхідних ресурсів як різниця між загальною їх потребою і внутрішнім джерелом надходження. В цілях придбання мінімальної кількості матеріалів необхідно правильно встановити потребу в них і максимально враховувати можливості її покриття за рахунок внутрішніх джерел. Мобілізація внутрішніх ресурсів здійснюється шляхом економії матеріалів, їх повторного використання (наприклад, за рахунок ремонту і реставрації запчастин та спецодягу, вулканізації гумових виробів, вторинного використання металу тощо), утилізації відходів виробництва, використання наднормативних і зайвих запасів, своєчасної реалізації непотрібних.

Абсолютний розмір очікуваних залишків конкретного виду ресурсів на початок планованого періоду визначають за фактичним їх наявності на момент розрахунку потреби, очікуваному придбанню і витраті за період, що залишився часу. У очікуване надходження (придбання) включають: кількість ресурсів, яке постачальники повинні відвантажити до кінця даного періоду в рахунок невиконаних договорів, фактичне їх надходження за час.

На яку встановлено фактичний залишок, до моменту визначення потреби, а також ресурси, що знаходяться в дорозі до підприємства в даний момент, і передбачуване їх поповнення за рахунок місцевих (внутрішніх) джерел.

У практиці матеріального забезпечення в залежності від наявності необхідної інформації, специфіки технологічних процесів, споживаних матеріалів та інших особливостей використовують різні методи і способи визначення потреби в ресурсах. До них, зокрема, відносять: метод прямого рахунку, аналогії, розрахунку за типовим представнику, нормативними термінами зносу, динамічним коефіцієнтами та інші, включаючи і економіко-математичні. Найбільш поширеним є метод прямого рахунку, що дозволяє визначати потребу в ресурсах твором прийнятої норми витрати на відповідний обсяг планованої до випуску продукції. Залежно від використовуваних норм витрати цей метод має ряд різновидів: на деталь, виріб, фізичну або вартісний обсяг будівельних, ремонтних або транспортних робіт і т.д. [12, с. 503] .

За відсутності норм витрати на виготовлену продукцію (наприклад, в дрібносерійному, індивідуальному, дослідному виробництві), по конструкції і технології виробництва незначно відрізняється від раніше випускається, що має норми витрати, потреба в матеріалах Р можна визначити методом аналогії за формулою:

Р = Н - П – К (4)

де Н - норма витрати матеріалу (ресурсів) на аналогічний виріб;

П - програма випуску продукції, на яку норми витрати матеріалів відсутні;

К-коефіцієнт, що враховує особливості споживання матеріалів для виробництва даної продукції в порівнянні з аналогічною.

На підприємствах з багатономенклатурним характером виробництва розрахунок потреби в матеріалах здійснюють за так званим типовим представникам:

Р = Н т – П (5)

де Н т - норма витрати матеріалу на виготовлення типового представника даної групи виробів (продукції);

П - програма виробництва всіх видів виробів у плановому періоді.

Типовим представником є виріб, на виготовлення якого індивідуальна норма витрати матеріалу наближається до середньозваженої нормі витрати по даній групі виробів.

Крім основних матеріалів, з яких безпосередньо виготовляють продукцію, на підприємствах витрачають і допоміжні, витрата яких регулюють не нормами на її одиницы, а нормативними термінами зносу. До таких матеріалів відносять запасні частини до машин і встаткування, інвентар, інструмент і пристосування, спецодяг, спецвзуття тощо При цьому нормативні терміни зносу можуть встановлюватися не тільки в часі, але і в одиницях виробленої роботи - напрацювання, тонно-кілометрах вантажної роботи і т.д.

Із значної кількості найменувань ресурсів, споживаних кожним підприємством, завжди знайдуться такі, для яких важко або навіть неможливо встановити норми витрати або строків зносу, наприклад, матеріали для досвідчених виробництв, лабораторій, канцелярське приладдя та ін Для визначення їх потреби використовують метод динамічних коефіцієнтів, заснований на використанні статистичних даних про фактичну витрату даного матеріалу з урахуванням коефіцієнтів.

Розмір перехідного запасу даного виду матеріалів Р 3 можна знайти за виразом:

Р 3 = Н - Р т /Д (6)

де Н - норма перехідного запасу даного виду матеріалів у днях;

Р т - потреба у цьому матеріалі на товарний випуск продукції,

Д - кількість днів у плановому періоді.

Потреба в електричної та теплової енергії складається з її витрати на технологічні цілі (електрозварювання, гальваніку і тп.), для приведення в рух обладнання та інструменту, на господарські потреби (освітлення і вентиляцію виробничих, адміністративних будівель, споруд і т.д.) При цьому враховують підвищення рівня експлуатації та використання енергетичного обладнання, усунення непродуктивних витрат і зниження внутрішньозаводських втрат при передачі енергії, максимальне використання вторинних енергоресурсів, економію електроенергії, що витрачається на освітлювальні мети. [2, с. 519] .

Електроенергію на технологічні потреби розраховують на основі планованих обсягів виробництва і прогресивних норм її витрати; потреба в руховій енергії - на основі сумарної потужності всіх діючих моторів, запланованого коефіцієнта змінності роботи устаткування і тривалості зміни, коефіцієнта завантаження обладнання; електроенергію для освітлення - на основі потужності л...амп, числа годин горіння на добу і тривалості роботи підприємства в плановому періоді.

Потреба в паливі для опалення виробничих і адміністративних будівель, споруд визначають з урахуванням їх типу, конструкції, тривалості опалювального періоду, коефіцієнта калорійності використовуваного палива та інших факторів.

Вибір методів визначення потреби в обладнанні залежить, в першу чергу, від його призначення, а основними напрямками використання є: укомплектування споруджуваних об'єктів, збільшення виробничої потужності у зв'язку зі збільшенням обсягів випуску продукції (виконання робіт), комплексна механізація і автоматизація основних і допоміжних робіт, заміна фізично зношеного та морально застарілого обладнання та ін [2, с. 521-522] .

Розраховану потреба в обладнанні порівнюють з його наявністю на підприємстві, і якщо потреба не набагато перевищує наявність, то вишукують можливості його більш раціонального використання (наприклад, за рахунок збільшення коефіцієнта змінності, використання на основних роботах та ін ). І тільки у випадках, коли використані всі можливості підприємства, воно має брати рішення про придбання (купівлю) нового. Негативна різниця між потребою і наявністю обладнання вказує на його надлишки. p align="justify"> Потреба в машинах (обладнанні) в плановому періоді П м може бути укрупнено визначена і за такою формулою:

П м = (М р - М н ) Кр.п. + М з (7)

де М р , М н і М з - середньооблікова кількість машин даного виду, необхідне для виконання встановленого обсягу робіт, наявність машин на початок планового періоду (діючий парк плюс невстановлене обладнання в запасах) і кількість машин, що підлягають списанню у зв'язку з фізичним і моральним зносом;

Кр.п. - Коефіцієнт, що враховує рівномірність надходження (поставки, купівлі) машин в даному періоді. Потреба в запасних частинах певного найменування і призначення Р з.ч., якщо відома норма їх витрати, можна встановити за формулою:

Р з.ч = (Нзч - п – Ксм-Пм)/К в (8)

де Нзч - норма витрати запасних частин на одну машину в плановому періоді при роботі в одну зміну;

п - кількість запасних частин даного найменування,встановлюване одночасно на машину;

КСМ - коефіцієнт змінності;

Пм-середньооблікова кількість машин в плановому періоді;

До в - коефіцієнт, що враховує повторне використання запасних частин за рахунок їх відновлення.

На деяких підприємствах (машинобудівних, деревообробних, ремонтних та ін) потреба в запасних частинах і ремонтних матеріалах Р 3 год визначають за нормами їх витрати на ремонтну одиницю і обсягом ремонтних робіт.

Р з.ч = ( ГҐ Е до + а ГҐ Е з ) Н до К (9)

де Е до і Е з - сума одиниць ремонтної складності устаткування (машин) при капітальному і середньому ремонті;

а - коефіцієнт, що характеризує співвідношення між нормою витрати запасних частин і ремонтних матеріалів при капітальному і середньому ремонтах;

Н до - норма витрати запасних частин і ремонтних матеріалів при капітальному і середньому ремонті;К-коефіцієнт, що враховує витрату запасних частин і матеріалів на планові огляди, межремонтное обслуговування [8, с.15] .

Планова потреба в матеріалах покривається за рахунок очікуваних залишків на початок планового періоду, внутрішніх ресурсів (які утворюються за рахунок економії матеріалів) і величини завезення з боку.

Величина очікуваних залишків на початок планового періоду визначається за формулою:

Зоч = Оф + Вож - Пик, (10)

де Зоч - очікуваний залишок;

Оф - фактичний залишок на перше число місяця, в якому розроблявся план постачання (звітні дані);

Вож - очікуване надходження ...за період від дати, на яку узятий фактичний залишок, і до початку планового періоду;

Пик - очікуваний витрата за той же період.

Величина ввезення матеріалів з боку може бути визначена шляхом розробки балансу матеріально-технічного забезпечення за формулою:

Рпен + Знор = Зоч + Е + В, (11)

де Рпен - потреба в матеріальних ресурсах на виробничо-експлуатаційні потреби;

Знор - запаси нормовані;

Зоч - залишки очікувані;

Е - економія матеріалів, за рахунок мобілізації внутрішніх ресурсів;

В - величина завезення матеріалів з боку.

Звідси величина завезення матеріалів з боку визначається за наступною формулою:

В = Рпен + Знор - Зоч - Е (12)

На цьому етапі укладаються договори з постачальниками, що регламентують умови постачання: обсяг, якість, ціну товару, форму розрахунків, терміни доставки, відповідальність за порушення умов договору. При виборі постачальників варто враховувати ряд факторів: територіальну віддаленість та оперативність поставок, відповідність виробничої потужності постачальників потребам підприємства в матеріальних ресурсах, їх якість, ціну, умови розрахунків, можливість надання кредиту та ін Перевага віддається тому партнеру , який забезпечує кращі умови з мінімальними витратами. Успішний вибір постачальника залежить від того, наскільки підприємство може проаналізувати його діяльність у відношенні якості, доставки і ціни. Дані компоненти розглядаються при відборі в першу чергу [1, с.299] .

Економічним розміром є величина партії матеріалів, яка дозволить скоротити до мінімуму щорічну загальну суму витрат на запаси за певних умов їх формування, ціни на матеріали і податках. Методика визначення економічного розміру партії полягає в порівнянні переваг і недоліків придбання матеріалів великими чи малими партіями і у виборі розміру замовлення, відповідного мінімальної величині загальних витрат на поповнення запасів.

Співвідношення між розміром партії замовлення та витратами на закупівлю і зберігання матеріалів. Нехай х-число одиниць, що закуповуються в результаті одного замовлення. У міру того як зростає число закуповуваних одиниць матеріалу, поточні витрати на утримання запасів збільшуються . Одночасно з цим при збільшенні розміру партії число замовлень в рік знижується. Це призводить до зменшення витрат, пов'язаних з оформленням замовлень. На основі кількісної оцінки виконанням замовлення .

Співвідношення між витратами на зберігання матеріалів,агальне число одиниць матеріалу, складових річні запаси, відомо; величина попиту незмінна; виконання замовлень відбувається негайно, тобто замовлення виконуються у встановлені терміни, час випередження відомо і постійно; витрати на оформлення не залежать від їх розміру; ціна на матеріали не змінюється протягом аналізованого періоду часу.

Відповідно до прийнятих допущеннями витрати на створення та утримання запасів можуть бути виражені формулою

qопт = Г–2C1Q/C2 (13)

Визначення оптимального розміру партії. Завдання визначення оптимального розміру замовлення вирішується для умов, коли закупівлі матеріалів здійснюються на стороні, має місце постійний темп споживання і їх негайне вступ. Якщо підприємство є своїм власним постачальником, то формулюється задача оптимального розміру партії, тобто того кількість продукції, яке має бути виготовлено для поповнення запасів власних комплектуючих. Денна швидкість поповнення запасів визначається як

(р - Q)/240 (14)

де р - річний обсяг виробництва комплектуючих.

Якщо встановлені темпи виробництва (надходження) і споживання матеріалів, то запаси будуть рости протягом всього періоду поповнення, і досягнуть максимальної величини в кінці цього періоду.