5.2. Порядок проведення ревізії основних засобів

Основним документом, що регулює бухгалтерський облік основних засобів, є П(С)БО 7 «Основні засоби», Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку основних засобів, яким має керуватися ревізор при перевірці, а також нормами податкового законодавства.

Першочергово при проведенні ревізії основних засобів ревізор повинен ознайомитися з методологією обліку основних засобів, викладеною в наказі про облікову політику. Зокрема необхідно знати: вартісну межу об'єктів для їхнього віднесення до основних засобів; установлений перелік об'єктів, що відносяться до основних засобів незалежно від вартості; методи нарахування амортизації основних засобів; порядок відображення витрат на ремонт основних засобів; порядок проведення переоцінки основних засобів; терміни проведення інвентаризації основних засобів; перелік рахунків і субрахунків, установлених робочим планом рахунків і використовуваних для відображення операцій з обліку основних засобів.

Відповідно до перечислених в пункті 5.1 завдань ревізії основних засобів. Розглянемо порядок її проведення:

1. Перевірка правильності визнання та віднесення матеріальних активів до основних засобів. Перевірці підлягає:

• дотримання правил віднесення основних засобів до кваліфікаційних груп відносно П(С)БО 7 (а саме 1. Основні засоби:1.1. Земельні ділянки; 1.2. Капітальні витрати на поліпшення земель, не пов'язані з будівництвом; 1.3. Будівлі, споруди та передавальні пристрої; 1.4. Машини та обладнання; 1.5. Транспортні засоби; 1.6. Інструменти, прилади, інвентар (меблі); 1.7. Тварини; 1.8. Багаторічні насадження; 1.9. Інші основні засоби. 2. Інші необоротні матеріальні активи: 2.1. Бібліотечні фонди; 2.2. Малоцінні необоротні матеріальні активи; 2.3. Тимчасові (нетитульні) споруди; 2.4. Природні ресурси; 2.5. Інвентарна тара; 2.6. Предмети прокату; 2.7. Інші необоротні матеріальні активи).

• правильність зарахування на баланс підприємства основних засобів (за первісною вартістю).

• дотримання вартісної межі віднесення активів до основних засобів (з прийняттям Податкового кодексу на зміну поняттю «основні фонди» у податковому обліку з 01.04.2011 р. прийшов бухобліковий термін «основні засоби» . Відповідно пп.14.1.138 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України основні засоби - це матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 2500 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 2500 гривень і поступово зменшується у зв’язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Під час дослідження необхідно звернути увагу на вартість об'єктів, що підлягають обліку у складі основних засобів, та порівняти її з вартістю, передбаченою в Наказі про облікову політику;

дотримання очікуваного строку корисного використання (експлуатації) таких активів (з дати введення в експлуатацію він становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік). Ревізор перевіряє наявність в Наказі про облікову політику підприємства інформації про строк корисної експлуатації необоротних активів. При цьо­му строк експлуатації має бути більшим, ніж один рік. Особ­ливу увагу слід звернути на строк експлуатації нематеріаль­них активів, який за вимогами П(С)БО 8 не повинен перевищувати 10-ти років (З 1 січня 2014 року нематеріальні активи з невизначеним строком використання амортизуватимуться від 2 до 10 років. Якщо відповідно до правовстановлюючого документа строк дії права користування нематеріального активу не встановлено, такий строк корисного використання визначається платником податку самостійно, проте не може становити менше ніж два та більше ніж 10 років безперервної експлуатації (пп.145.1.1 п.145.1 ст.145 Податкового кодексу України)).

• правильність встановлення ліквідаційної вар­тості основних засобів та інших необоротних матеріальних ак­тивів. Для цього аудитор звертається до Наказу про облікову політику підприємства та перевіряє, чи зафіксована в ньому величина ліквідаційної вартості для окремих об'єктів або груп основних засобів та інших необоротних матеріальних активів ( ліквідаційна вартість приймається в сумі, яку підприємство очікує отримати від реалізації (ліквідації) основних засобів після закінчення строку їх корисного використання (експлуатації), за вирахуванням витрат, пов'язаних з продажем (ліквідацією)).