9. Зміни клімату

Зміни клімату відбуваються згідно закону ритмічності в географічній оболонці. Відомі 100-тисячолітні ритми (льодовикові епохи). Міжльодовиковья триває вже 10-12 тис. років..За цей чac відзначались кліматичні епохи більш теплі і вологі ніж сучасні (5-8 тис. років тому); більш холодні і сухі (3-5 тис. років тому). Відповідно змінювались межі природних зон.

Історичний "малий льодовиковий період" існував в середньовіччі (XII-ХІХ ст). За літописними джерелами І.Є.Бучинський (1963) встановив, що найбільш значні коливання клімату відбувались у XIV ст. Вони викликали збільшення кількості посух, гроз і бурь, суворих і сніжних зим і як наслідок – голодних років. Несприятливі кліматичні умови існували в другій половині XVII-XVIII ст.

У XX – на початку ХХІ століття зміни клімату пов’язані iз зростанням впливу людини на діяльну поверхню і склад атмосфери. За статистичними даними, в останні десятиріччя на всій території України спостерігається деяке збільшення кількості атмосферним опадів і підвищення середньорічноі температури повітря. Але вони не виходять за рамки природних ритмів коливання клімату. Більш значні зміни мікроклімату антропогенних ландшафтів.

На території України в останні десятиріччя сталися зміни багатьох метеорологічних величин, які істотно вплинули на гідрологічний режим і стан річок. Середньорічна температура повітря підвищилася на 0,7–0,9 °С за 100 років, що більше, ніж для усієї земної кулі. Найзначнішим (приблизно на 2 °С за 100 років) є підвищення температури у перші місяці року. Найстрімкішим є підвищення температури повітря в останні 20–30 років. Улітку зміни порівняно невеликі. Існує тенденція до вирівнювання температури повітря протягом року і нівелювання температурних відмінностей між окремими регіонами. Відмінності між літом і зимою, а також між північною і південною частинами України стають меншими. Упродовж останніх десятиріч проявляться тенденція до зниження висоти снігового покриву, збільшення вологості повітря, зменшення швидкості вітру та випаровування з водної поверхні.

10. Метеорологія і кліматологія в україні

Найбільш ранні метеорологічні інструментальні спостереження в Україні проводились ще в середині XVIII ст. На початку ХІХ ст. Почали створюватися любительські метеостанції – в Києві (1812р.), Бердичеві (1814р.), Одесі (1821 р.), і Полтаві (1824р.). Вже в середині ХІХ ст. Зявилися узагальнюючі публікації про клімат Полтавщини (М. Арандаренко, 1848; М. Маркевич, 1850 р. та ін.). На Україні працювали видатні кліматологи В.М. Каразін, К.С. Веселовський, Д.В. Колосовський, П.І. Броунов, М.П. Авенаріус, В.І. Срєзневський, Й.Й. Косоногов та ін. З 1921 р. діє метеорологічна служба України.

В Україні діє Гідрометеорологічний центр, який узагальнює дані 200 метеостанцій. Всього метеоспостереження ведуться на більш як 10000 пунктах (включаючи відомчі метеопости і агрометеопости). На Полтавишті діють шість метеостанцій (Кобеляки, Полтава, Гадяч, Лохвиця, Гребінка, Лубни).

Центром дослідження погоди і клімату України є науково-дослідний гідрометеорологічний інститут. Спеціалістів в даній галузі готують Одеський гідрометеорологічний інститут, кафедри Київського, Харківського, Одеського університетів.