3.4 Формування садибної забудови

Садибна забудова міських і сільських поселень розміщується:

— у межах населених місць переважно на вільних територіях, включаючи ділянки, які раніше вважалися непридатними для будівництва, на територіях існуючої садибної забудови, що реконструюється, і тієї, що зберігається, враховуючи необхідність збереження характеру міського середовища;

— у приміських зонах на резервних територіях за винятком зелених зон, у селищах, що розвиваються, розміщених у межах 30-40-хвилинної доступності від основних місць прикладення праці міста. Основними структурними елементами садибної забудови є група будинків, житловий квартал і житловий район, розміри яких та функціональна організація встановлюються залежно від величини поселення, місцевих містобудівних умов та вимог забезпечення комфорту проживання.

Для укрупнених розрахунків обсягів садибної забудови середній розмір одного будинку приймається у межах 80-100 м² загальної площі. Розміри присадибних ділянок встановлюються міськими радами відповідно до Земельного кодексу України.

В умовах реконструкції районів, які розміщені на територіях найвищої містобудівної якості, розміри присадибних ділянок не повинні перевищувати 300 м².

На ділянках площею до 10 га треба формувати групу житлових будинків з присадибними ділянками без територій громадського користування; 10-50 га - житлові квартали з неповним комплексом обслуговування, які включають території громадського користування до 2 га (6-7 %) від усієї території житлового кварталу; більше 50 га — житлові райони з повним комплексом обслуговування місцевого значення з радіусом доступності до 500 м (рис. 3.5, 3.6).

Показники щільності населення житлових кварталів залежно від розмірів садиби приймаються за даними, наведеними у табл. 3.5.

На ділянках площею більше 50 га, розташованих у зонах з недостатньо розвиненою соціальною інфраструктурою, формуються житлові райони з повним комплексом громадського обслуговування, зеленими

Рисунок 3.5 — Планувальна організація житлового району з повним комплексом обслуговування 1 — громадський центр; 2 — школа; 3 — дитячий садок; 4 — нова садибна забудова; 5 — багатоповерхова забудова; 6 — існуюча садибна забудова насадженнями загального користування, автостоянками при громадському центрі, комунальною зоною.

Таблиця 3.5

Рекомендований тип поселень	Тип забудови	Розмір ділянки, м2	Кількість ДІЛЯНОК на 1 га	Щільність населення (брутто), чол./ га, при середній кількості сім'ї, чол.
				2	3	4	5	6
Середні та малі міста	Садибна	1500	5-6	10-12	15-18	20-24	25-30	30-36
		1200	6-7	12-14	18-21	24-28	30-35	36-42
		1000	8-9	17-18	26-27	34-35	43-44	51-52
		600	13-15	28-29	42-43	55-57	68-71	81-84
Великі міста	Блокована	500	6-17	34-35	50-52	66-68	82-84	97-99
		400	19-21	41-42	61-62	80-82	98-100	115-118
		300	24-27	53-55	78-80	101-104	124-127	144-148
Найзначніші та . значні міста		200	32-38	75-77	109-112	134-143	169-173	196-200
		150	40-49	96-99	138-142	176-180	211-216	242-248

Планувальна організація території садибної забудови може бути лінійною, квартальною, груповою. Виходячи з розмірів ділянки забудова може здійснюватись окремо розташованими одноквартирними будинками (ділянки від 600 до 1000 м) та блокованими (приквартирна ділянка 150-500 м).

В залежності від архітектурних вирішень будинків формується килимова та атріумна забудова.

Присадибні ділянки можуть бути розташовані од-норядово, дворядово або кластерами (групами).

При забудові крутих схилів (15-20 %) доцільно використовувати 2-3-поверхові терасні будинки з ярусним розміщенням. Кількість ярусів не повинна перевищувати 4-5 при цих ухилах і одному підході, а при двох підходах може бути більшою.

Житловий будинок на присадибній ділянці розміщується головним фасадом до вулиці з відступом від червоної лінії на 3-6 м. У випадку вузького фронту садиби вздовж вулиці рекомендується зміщувати будинок у бік однієї з сторін присадибної ділянки на відстань не менше 1 м до сусіднього будинку (рис. 3.7).

Рисунок 3.6 — Планувальна організація кварталів садибної

житлової забудови: І —квартал з однорядним розміщенням садибної забудови; II — квартал з дворядним розміщенням садибної забудови; III — група кварталів садибної забудови

Господарські будівлі розміщуються у глибині садиби. Ділянки для компосту, дворові вбиральні та очисні споруди каналізації розташовуються не ближче 15 м від вікон житлових будинків, у тому числі і сусідніх садиб. Сараї для утримання худоби і птиці — не ближче 12 м.

Господарські будівлі та гаражі допускається прибудовувати до одно-, двоповерхових будинків, а також об'єднувати на суміжних ділянках.

Рисунок 3.7 — Схеми планування присадибних ділянок різних розмірів: І — житловий будинок; 2-9 — господарські будівлі та ділянки садово-городніх насаджень

При розміщенні районів садибної забудови необхідно передбачати комплекс об'єктів громадського обслуговування. При цьому перевагу слід надавати компенсаційному нормуванню об'єктів з урахуванням соціальної інфраструктури, що склалася.

Структура громадського обслуговування може формуватися із однофункціональних об'єктів, що дисперсно розташовані на території району, та багатофункціонального центру — в зоні концентрації потоків населення.