Розділ 3 Технічна база і організація виробництва

Тема 12: інноваційні процеси на підприємстві

1. Зміст інноваційної діяльності, форми її інвестування.

2. Види і напрямки інноваційної діяльності.

3. Інноваційні цикли і дифузія новацій на підприємстві.

4. Напрямки підвищення ефективності здійснення інноваційної діяльності на підприємстві.

-1-

Здійснення успішного підприємництва чи окремих бізнес-процесів на сьогоднішньому етапі функціонування вітчизняних підприємств неможливе без розробки і впровадження новацій в процеси виробництва, управління, планування господарської діяльності тощо. Тому цілком справедливим є висновок відносно безпосередньої залежності ефективності підприємства від результатів Н-ТП. А як відомо, всі досягнення Н-ТП ґрунтуються на інноваційній діяльності.

Правове регулювання інноваційної діяльності на підприємстві регламентоване Господарським кодексом України (глава 34).

Інноваційний процес – сукупність прогресивних, якісно нових знань, що безперервно виникають у часі і просторі.

Формами інвестування інноваційної діяльності є:

• Державне (комунальне) інвестування, що здійснюється органами державної влади або органами місцевого самоврядування за рахунок бюджетних коштів та інших коштів відповідно до закону;

• Комерційне інвестування, що здійснюється суб’єктами господарювання за рахунок власних або позикових коштів з метою розвитку бази підприємництва;

• Соціальне інвестування, що здійснюється в об’єкти соціальної сфери та інших невиробничих сфер;

• Іноземне інвестування, що здійснюється іноземними юридичними особами або іноземцями, а також іншими державами;

• Спільне інвестування, що здійснюється суб’єктами України разом з іноземними юридичними особами чи іноземцями.

-2-

Інноваційна діяльність передбачає інвестування наукових досліджень і розробок, спрямованих на здійснення якісних змін у складі продуктивних сил, прогресивних міжгалузевих структурних зрушень, розробки і впровадження нових видів продукції і технологій.

Напрямки інноваційної діяльності:

• Проведення наукових досліджень і розробок, спрямованих на створення об’єктів інтелектуальної власності, науково-технічної продукції;

• Розробка, освоєння, випуск і розповсюдження принципово нових видів техніки і технології;

• Розробка і впровадження нових ресурсозберігаючих технологій, призначених для поліпшення соціального й екологічного стану;

• Технічне переозброєння, реконструкція, розширення, будівництво нових підприємств, здійснювані вперше як промислове освоєння виробництва нової продукції або впровадження нової технології.

Класифікація видів інноваційної діяльності

Критерій	Види інновацій
Поширеність	Одиничні			Дифузійні
Місце у виробничому циклі	Сировинні	Продуктові				Забезпечувальні
Наступність	Відкриваючі	Скасовувальні		Заміщені		Зворотні
Охоплення частки ринку	Локальні			Системні
Потенціал і ступінь новизни	Радикальні		Удосконалюючи		Комбіновані
Сфера діяльності підприємця	Технологічні (виробничі)		Економічні (торговельні)		Соціальні (управлінські)
Технологічні параметри	Продуктові			Процесуальні
Причини виникнення	Реактивні			Стратегічні
Характер потреби	Споживчі			Спонукальні

Відповідно до ст..2 ЗУ «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» від 16.01.2003 р. №433-IV , пріоритетними напрямами інноваційної діяльності в Україні є науково, економічно і соціально обґрунтовані та законодавчо визначені напрями інноваційної діяльності, спрямовані на забезпечення потреб суспільства у високотехнологічній, екологічно чистій продукції, високоякісних послугах та збільшенні експортного потенціалу держави. Вони складаються із стратегічних (не менше 10 років) та середньострокових (найближчі 3-5 років) пріоритетних напрямів інноваційної діяльності.

-3-

Відповідно до прийнятих міжнародних стандартів інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у вигляді нового чи удосконаленого продукту, упровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності, або в новому підході до надання соціальних послуг.

Поряд з терміном «інновація» у вітчизняній літературі використовуються такі терміни, як «нововведення», «новація».

Ці поняття варто розмежовувати. Нововведенням може бути будь-який винахід, спосіб, порядок, метод, запропоновані їх розробниками. Якщо це нововведення використовується (навіть в обмеженому масштабі), воно стає новацією. А вже якщо новація одержала значне поширення, вона здобуває нову якість і стає інновацією.

Основні характеристики нововведення, новації й інновації в залежності від різних класифікаційних ознак наведені в таблиці.

Термін	Стадія виробничого циклу	Зміст	Властивості
Нововведення	Початкова	Новий спосіб, відкриття, ноу-хау, винахід, патент	Наявність новизни
Новація	Проміжна	Використання нововведення	Новизна, матеріалізація
Інновація	кінцева	Поширення нововведення	Новизна, матеріалізація, поширення, комерціалізація

Комерціалізація інновацій можлива лише в тому випадку, коли інновації виступають як товар на ринку.

Життєвий цикл інновації обумовлений періодом від її зародження до заміни більш ефективним продуктом чи процесом і в значній мірі залежить від швидкості її дифузії.

Дифузія інновації – процес поширення нововведення в нових умовах чи сферах застосування. У результаті дифузії зростає число виробників і споживачів, змінюються їхні якісні характеристики.

При створенні і впровадження інновацій досягаються різні результати, які можна класифікувати в такий спосіб:

1. у науково-технічній сфері: відкриття нових явищ, закономірностей їхнього розвитку, виявлення можливостей використання в народному господарстві.

2. в інноваційній сфері:

   • уречевлені результати: створення нових видів продукції, технологічних процесів, нових видів матеріалів і енергії, нових форм організації виробництва, праці, управління тощо;

   • економічні результати: зростання продуктивності праці і випуску продукції, поліпшення якості продукції, підвищення фондовіддачі, зменшення собівартості продукції, збільшення прибутку і рентабельності.

   • соціальні результати: поліпшення умов праці, підвищення кваліфікації працівників, зміна структури кадрів, підвищення рівня добробуту промислово-виробничого-персоналу, поліпшення рівня життя тощо;

   • екологічні результати: зменшення шкідливого впливу виробництва на навколишнє середовище, раціоналізація використання природних ресурсів тощо;

   • політичні результати: зміцнення обороноздатності країни та її економічної незалежності.

-4-

Для того щоб збільшити науковий потенціал підприємства будь-якої форми власності і галузевої приналежності, слід вживати наступні заходи:

• розширяти коло конструкторів і дослідників;

• підвищувати серед дослідників і конструкторів частку висококваліфікованих працівників;

• забезпечувати підтримку розвитку інновацій за рахунок бюджетного фінансування науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) за вказаними пріоритетними напрямками , які мають стратегічне значення для держави;

• забезпечувати високоякісне стажування за кордоном наукового потенціалу країни (студентів, аспірантів, докторантів, дослідників, конструкторів тощо);

• пропорційно і одночасно стимулювати розвиток фундаментальних і прикладних досліджень;

• скорочувати за можливістю науково-виробничий цикл «інноваційна ідея – дослідний зразок – виробництво»;

• прискорювати оновлення асортименту продукції на підприємстві;

• поліпшувати умови лабораторних досліджень на підприємстві;

• інтенсифікувати процеси оформлення патентів, заявок, ліцензій тощо;

• забезпечувати надання державної фінансової підтримки, відповідних гарантій та проведення високоякісної експертизи результатів інноваційної діяльності.