2. Поняття про науку

Науково-дослідницька діяльність – це інтелектуальна праця, спрямована на придбання знань, умінь і навичок. Кожен фахівець повинен мати уявлення про методику й організацію науково-дослідницької діяльності, про науку та основні її поняття.

Н

Здобуття нових знань

аука – це сфера людської діяльності, спрямована на вироблення нових знань про природу, суспільство і мислення. Поняття «наука» включає в себе як діяльність, спрямовану на здобуття нового знання, так і результат цієї діяльності – суму здобутих наукових знань.

Наука

Сума здобутих знань

+

Існує комплексний науковий напрям, що складається з багатьох дисциплін - наукознавство, завданням якого є дослідження закономірностей функціонування та розвитку науки, структури й динаміки наукової діяльності та наукового знання, взаємодії науки з іншими соціальними інститутами і сферами матеріального і духовного життя суспільства.

Людська думка рухається від незнання до знання, усвідомлюючи об’єктивну дійсність. Цей процес називається пізнанням.

Наукове пізнання – це дослідження, яке має свої особливі цілі й задачі, методи отримання й перевірки нових знань.

Практика дає науці фактичний матеріал, який потребує теоретичного осмислення. Вона є основою і рушійною силою пізнання.

Знання зводяться до відповідей на декілька запитань: Що? Скільки? Чому? Яке? Як? – на ці запитання має дати відповідь наука. Як зробити? – дасть відповідь методика. Що зробити? – сфера практики.

Отже, знання – це перевірений практикою результат пізнання об’єктивної реальності, з усіма її закономірними зв’язками, усвідомлений людиною.

Що? Скільки? Чому? Яке? Як? Наука

ЗНАННЯ Як зробити? Методика

Що зробити? Практика

Існує таке поняття як істинні знання – це система принципів, закономірностей, законів, основних понять, наукових фактів, теоретичних положень і висновків.

3. Основні поняття науки

Наукова ідея – це інтуїтивне пояснення явища (процесу), коли висновок робиться на базі наявних знань, але без урахування всієї сукупності зв’язків і без достатньої аргументації. Наукові ідеї бувають конструктивні й деструктивні, тобто такі, що мають чи не мають значущості для науки і практики.

Гіпотеза – наукове припущення, висунуте для пояснення будь-яких явищ (процесів) або причин, які зумовлюють даний наслідок. Гіпотези (як і ідеї) мають імовірнісний характер.

Закон – внутрішній суттєвий зв’язок явищ, що зумовлює їх закономірний розвиток. Закон, винайдений через здогадку, підлягає логічному доведенню, для чого використовується судження.

Судження – думка, в якій стверджується або заперечується що-небудь. Судження можна отримати через безпосереднє спостереження будь-якого факту або опосередковано – за допомогою умовиводу.

Умовивід – розумова операція, за допомогою якої з певної кількості заданих суджень виводиться інше судження, пов’язане певним чином з вихідним.

Теорія – вчення, система ідей, поглядів, положень, тверджень, спрямованих на тлумачення того чи іншого явища. Це – ідеалізоване відображення дійсності, сукупність узагальнюючих положень, форма синтетичного знання.

До нової теорії висуваються такі вимоги:

1. адекватність описуваному об’єкту;

2. можливість замінювати експериментальні дослідження теоретичними;

3. повнота опису певного явища;

4. можливість пояснення взаємозв’язків між різними компонентами в межах даної теорії;

5. внутрішня несуперечливість теорії та її відповідність дослідним даним.

Теорія являє собою систему наукових концепцій, принципів, положень, фактів.

Концепція – система поглядів на те чи інше явище, процеси; спосіб розуміння, тлумачення якихось явищ, подій; основна ідея будь-якої теорії. Цей термін уживають також для визначення головного задуму, провідної думки в науковій праці.

Принцип (від лат. principium основа, початок) – це основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення; керівна ідея, основне правило діяльності, що виникло в результаті об’єктивно осмисленого досвіду.

Поняття – це одна із форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їхні істотні ознаки і взаємозв’язки. Поняття, як правило, завершує процес наукового дослідження, закріплює результати, отримані в дослідженні.

Науковий факт – подія чи явище, яке є основою для висновку або підтвердження. На основі наукових фактів визначаються закономірності явищ, будуються теорії і виводяться закони.

Науковий результат – нове знання, здобуте в процесі наукових досліджень та зафіксоване на носіях наукової інформації.

До основних результатів наукових досліджень належать:

• наукові реферати;

• наукові доповіді (повідомлення) на конференціях, нарадах, семінарах, симпозіумах;

• курсові (дипломні, магістерські) роботи;

• звіти про науково-дослідну роботу;

• наукові переклади;

• дисертації;

• автореферати дисертацій;

• наукові статті;

• авторські свідоцтва, патенти;

• алгоритми і програми;

• підручники, навчальні посібники, бібліографічні покажчики та ін.

Суб’єктами наукової діяльності є: вчені, наукові працівники, науково-педагогічні працівники, а також наукові установи, наукові організації, вищі навчальні заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, громадські організації у сфері наукової та науково-технічної діяльності.

Науково-дослідницькою діяльністю займається значне коло людей. Тих, хто робить це постійно, називають дослідниками, науковцями, вченими.

Дослідник – це людина, яка здійснює наукове дослідження.

Науковець – це той, хто має відношення до науки, виробляє нові знання, є спеціалістом у певній галузі науки.

Вчений – фізична особа, яка провадить фундаментальні та (або) прикладні наукові дослідження з метою здобуття наукових та (або) науково-технічних результатів.

Науковий працівник – вчений, який за основним місцем роботи та відповідно до трудового договору (контракту) професійно займається науковою, науково-технічною або науково-педагогічною діяльністю та має відповідну кваліфікацію, підтверджену результатами атестації.

Наукове дослідження – цілеспрямоване пізнання, результати якого виступають як система понять, законів і теорій. Розрізняють дві форми наукових досліджень: фундаментальні та прикладні.

Фундаментальні наукові дослідження – наукова теоретична та (або) експериментальна діяльність, спрямована на здобуття нових знань про закономірності розвитку та взаємозв’язку природи, суспільства, людини.

Прикладні наукові дослідження – наукова і науково-технічна діяльність, спрямована на здобуття і використання знань для практичних цілей.