16.Поняття і завдання судової балістики. Об’єкти дослідження

Судова балістика — це галузь криміналістичної техніки, яка вивчає ознаки вогнепальної зброї і боєприпасів, закономірності виникнення слідів їх застосування, розробляє засоби і методи збирання й дослідження таких слідів для встановлення певних обставин розслідуваних злочинів, а також рекомендації щодо запобігання злочинам, пов’язаним із вогнепальною зброєю. У військово-технічній галузі означає — це вчення про закони польоту снарядів, випущених із вогнепальної зброї. У судовій же балістиці досліджується вогнепальна зброя і наслідки застосування її зі злочинною метою. Дослідження зброї дає можливість висунути обґрунтовані версії, виявити суттєві обставини у справі, встановити винну особу.

Судова балістика пов’язана з іншими галузями знань. Найбільш близький зв’язок судової балістики з судовою медициною та судовою хімією, методи яких використовуються при дослідженні зброї та слідів пострілу. Судова балістика пов’язана також з іншими галузями криміналістичної техніки — трасологією, судовою фотографією та ін.

Речовими доказами при використанні вогнепальної зброї можуть бути зброя та її частини, патрони, гільзи, кулі, дріб, картеч, пробоїни, пижі, незгорілі порошинки, пристрої, прилади і матеріали, що застосовувалися при кустарному виготовленні зброї та боєприпасів.

Завдання судової балістики:

1) визначення властивостей вогнепальної зброї та боєприпасів (наприклад, чи є вилучений у затриманого предмет вогнепальною зброєю; чи придатна зброя до стрільби; чи можливий мимовільний постріл із вказаної зброї та ін.);

2) визначення групової належності зброї та боєприпасів або їх частин (наприклад, до якого виду чи зразку належать патрон, куля, гільза; зі зброї якої моделі (системи) відстрілено дану кулю, гільзу тощо);

3) ідентифікація зброї та боєприпасів (наприклад, чи з даної зброї відстрілена куля, гільза; з одного чи різних екземплярів зброї відстрілені дві кулі або гільзи, які виявлені в різних місцях; чи були куля і гільза до пострілу частинами одного патрона та ін.);

4) встановлення окремих обставин застосування вогнепальної зброї (наприклад, відстань, з якої стріляли; напрямок пострілу; взаємне розташування зброї та перешкоди; кількість пострілів та ін.).

Об’єктами судово-балістичного дослідження є:

1) ручна вогнепальна зброя;

2) окремі частини зброї;

3) боєприпаси;

4) сліди пострілу (сліди застосування зброї);

5) засоби та інструменти, що застосовувалися для спорядження патронів або виготовлення снарядів.

17.Класифікація вогнепальної зброї, види боєприпасів, сліди дії

Вогнепальна зброя – це устрій, конструктивно призначений для поразки людини, тварини або будь-якої перешкоди снарядом (кулею, дробом, картеччю), що одержує прицільний спрямований рух за до­помогою енергії термічного розкладання газоутворюючої речовини.

Ручна вогнепальна зброя може бути класифікована за різни­ми підставами. За своїм призначенням зброя поділяється на бойову, мисливську та спортивну.

Бойова зброя (вогнепальна і холодна) призначена для вирішення бойових завдань. Бойова вогнепальна зброя буває: короткоствольна – довжина ствола 50-200 мм (пістолети і револьвери); середньостволь­на – довжина ствола 200-300 мм (пістолети-кулемети, автомати, карабіни); довгоствольна – довжина ствола 450-850 мм (гвинтівки, ручні кулемети).

Мисливська зброя призначена для мисливських цілей (рушниці різних систем, мисливські карабіни та ін.).

Спортивна зброя призначена для занять спортом (спортивні піс­толети, малокаліберні гвинтівки тощо).

За будовою каналу ствола зброя може бути нарізною, гладко­ствольною чи комбінованою. У більшості моделей вітчизняної наріз­ної зброї чотири нарізи. Наріз слугує для надання кулі обертального руху з метою посилення її забійної сили. Для поліпшення бойових властивостей дульна частина ствола в деяких видах зброї має зву­ження («чок»), а інколи ще й нарізи («парадокс»).

Вогнепальну зброю розрізняють за внутрішнім діаметром ствола – калібром. У нарізній зброї калібр вимірюється у міліметрах і відобра­жає відстань між протилежними полями нарізів. Найчастіше бойова зброя має такі калібри: 6,35; 7,62; 7,65; 8; 9; 11,45 мм, спортивна – 5,6 мм. У США та Великій Британії калібр визначається в дюймах і лініях (1 дюйм – 25,4 мм, 1 лінія – 2,54 мм).

Калібр гладкоствольної зброї визначається кількістю круглих куль, які можуть бути виготовлені з англійського фунта свинцю (453,592 г). Мисливські рушниці мають калібри 12 (відповідає діа­метру 18,2 мм), 16 (16,80 мм), 20 (15,70 мм). Калібр зброї наносять на ділянці казенної частини ствола і на дінце гільзи.

Залежно від будови ударно-спускового механізму розрізняють:

1) неавтоматичну зброю (наприклад, револьвер системи Наган, Сміт-Вессон, Бульдог, гвинтівка зразка 1891 р. та ін.);

2) автоматичну самозарядну (наприклад, пістолети ТТ, Макарова, Парабеллум та ін.);

3) автоматичну самострільну (наприклад, пістолет-кулемет «Скорпі­он», рис. 11), автомати ППС, АКМ, АКМС, АК-74 та ін.).

За способом виготовлення зброя буває заводська, кустарна, са­моробна. Вогнепальна зброя, що використовується зі злочинною метою, за способом виготовлення поділяється на перероблену за­водську й атипову. Перероблена зброя виготовляється злочинцями зі стандартної зброї шляхом внесення конструктивних змін – укорочу­вання ствола, відсторонення приклада (наприклад, обрізи бойових і спортивних гвинтівок, мисливських рушниць). Атипова зброя може бути сконструйована як таємна зброя (зброя таємної дії) – стріляючі авторучки, парасольки, трості, стволи, зброя, вмонтована в підбор черевика та ін.

Залежно від функціонального призначення розрізняють зброю просту, яка виконує функції одного виду зброї, та комбіновану – функції двох і більше різних видів зброї.

Серед мисливської зброї буває одноствольна і багатоствольна (двох-, трьох-, чотирьохствольні рушниці); зброя, що має горизон­тальне та вертикальне розміщення стволів.

Боєприпаси. Патрон – це сполучення необхідних для пострілу компонентів (порох, куля або дріб) в оболонці. Патрони поділяються на унітарні та патрони окремого запалювання. Стрільба з сучасної зброї здійснюється унітарним патроном, який складається з гільзи з зарядом пороху, кулею або дробом і капсулем, а мисливський патрон має пиж і прокладки з картону, волоку, паперу. Унітарний патрон характерний для вогнепальної казнозарядної зброї. За принципом устрою капсуля унітарні патрони поділяються на патрони лефорше, голчасті, бічного вогню і центрального бою.

Гільза – це тонкостінна стаканоподібна ємкість для порохового заряду, капсуля, кулі або снаряда, у дробовому патроні – дробу і пи­жів. Складається з денця, корпусу і дульця, в якому закріплюється куля. У гільзі дробового патрона дульце відсутнє. Гільза виготовля­ється з металу або картону (рідше з пластмаси) з металевим донцем.

Стрільба з нарізної зброї провадиться кулями, а з гладкоствольної – дробом, спеціальними кулями, картеччю. Куля – це металеве (най­частіше свинцеве) тіло, різне за формою, для стрільби з вогнепальної зброї. Кулі в нарізній зброї бувають оболончасті, напівоболончасті і безоболончасті. У бойовій зброї використовуються кулі спеціаль­ного призначення: важкі, бронебійні, трасуючі, запалювальні, роз­ривні та ін. Розрізняють також кулю зі зміщеним центром ваги – куля, осереддя якої розташоване таким чином, що в момент удару об перешкоду вона змінює траєкторію польоту.

Кулі до гладкоствольних мисливських рушниць за формою бува­ють: круглі (кулясті), стрілочні, турбінні й комбіновані.

Дріб – це свинцеві кульки, призначені для пострілу з дробової зброї. Дріб має діаметр 1,5-5 мм. Дріб, що має діаметр більш ніж5 мм, називається картеччю.

Порох – це вибухова речовина, яка застосовується у зарядах вог­непальної зброї. Поділяється на димний (при його згорянні виділя­ється певна кількість диму) і бездимний (згоряє без виділення диму). Компонентами димного пороху є калієва селітра (60-70 %), сірка (10-12 %) і деревне вугілля (2-8 %). Основу бездимного пороху складає піроксилін (наприклад, порох Лишева – це бездимний порох колоїд­ного типу, створений із нітроклітковини). За формою димний порох має вид маленьких порошинок різноманітної конфігурації, бездим­ний порох – платівок або циліндриків однакових розмірів.

Пижі та прокладки використовуються у патронах для гладко­ствольних мисливських рушниць. Пиж – шматок войлоку або іншо­го щільного матеріалу, який відокремлює у заряді порох від кулі чи дробу. Пижі бувають основні й додаткові. За матеріалом пижі поді­ляються на войлочні, картонні, деревноволокнисті та ін. Прокладки призначені для пом’якшення поштовху порохових газів і запобігання деформації заряду.

До наукових основ судової балістики належить система знань про процес пострілу, який підрозділяють на явища внутрішньої і зовніш­ньої балістики, а також закономірності утворення слідів пострілу на перешкодах, кулях і гільзах.

При пострілі з вогнепальної зброї відбувається взаємодія порохо­вого заряду, снаряда (кулі, дробу) і перепони, в результаті чого вини­кають зміни, які називаються слідами пострілу або слідами застосу­вання зброї. До цих слідів належать: стріляні снаряди, гільзи, пижі; частки речовин, що виникають при згорянні пороху, які викидаються з каналу ствола; сліди, що утворюються на стріляних кулях і гільзах; сліди-ушкодження від снаряда на ураженому об’єкті; відкладення кіптяви пострілу на тілі (найчастіше на руці) особи, яка стріляла.

Сліди згоряння заряду у вигляді кіптяви залишаються у каналі ствола зброї, на кулях, картонних прокладках, пижах, на паску об­тирання та перепоні.

Сліди частин зброї утворюються на кулях, дробу і гільзах. Вид і характер слідів залежить від конструкції зброї.

На гільзах, відстреляних з автоматичної зброї, сліди утворюють­ся: на капсулі – слід від бійка ударника у вигляді вм’ятин (мал. 8) і сліди переднього зрізу затвора – борозенки і валика; на дінці гільзи – слід відбивача; на ребрі та дні кільцевого паза – сліди від зачіпки викидача. На корпусі гільзи можуть відбитися сліди патронника у вигляді повздовжніх трас і дрібні вм’ятини від країв кожуха затвора.

На кулі (при пострілі з нарізної зброї) утворюються сліди від сті­нок каналу ствола. Такі сліди складаються з дрібних валиків і боро­зенок. Кількість слідів (смуги) та їх нахил щодо повздовжньої осі кулі відповідають кількості та напрямку нарізів каналу ствола.

На перепонах від кулі та дробу виникають пробоїни, вм’ятини, тріщини, розриви, сліди кіптяви у вигляді пояска обтирання (мал. 9).

У пробоїні розрізняють вхідний і вихідний отвори. Вхідний ку­льовий отвір в еластичних перепонах має дещо менший діаметр, ніж діаметр кулі; у сухому дереві, листовому металі отвір близький до калібру кулі; у ламких твердих перепонах (скло, цеглина) отвір може бути навіть дещо більшим, ніж діаметр кулі; на тілі людини діаметр вхідного отвору, як правило, менший за діаметр кулі.