- •1.Поняття, завдання, обєкт, предмет криміналістики.
- •2. Система криміналістики
- •3. Методи криміналістики
- •4.Криміналістика в системі наукових знань
- •5.Поняття, обєкти, види форми та субєкти криміналістичної ідентифікаціїї.
- •6.Індетифікаційні ознаки та їх класифікація..
- •7.Поняття і завдання криміналістичної діагностики
- •8.Поняття, значення та класифікація криміналістичних версій
- •9.Поняття, завдання та значення кримінастичного моделювання.
- •10.Поняття і напрямки криміналістичного прогнозування в розслідуванні злочинів
- •11.Поняття, значення, методи і засоби криміналістичної профілактики
- •1.Поняття, завдання і галузі криміналістичної техніки.
- •2.Техніко-криміналістичні засоби: види і призначення
- •3.Науково-технічні методи і прийоми збирання доказів, їх попереднього й експертного дослідження
- •4.Поняття судової фотографії і відеозапису та їх застосування у розслідуванні злочинів
- •5.Обєкти, методи і прийоми фотографування при виконанні слідчих дій
- •6.Поняття та значення судово-дослідницької фотографії
- •7.Особливості судового відеозапису. 8.Процесуальне оформлення застосування фотографії і відеозапису
- •9.Особливості призначення та проведення криміналістичної експертизи фотографій і відеоматеріалів.
- •10.Поняттята значення трасології в розслідуванні злочинів
- •11.Поняття сліду в трасології. Механізм слідоутворення. Класифікація слідів
- •12.Виявлення, фіксація і вилучення слідів рук. Сутність дактилоскопічної експертизи
- •15.Поняття, завдання та об’єкти криміналістичного зброєзнарства. Види зброї, що застосовується у злочинній діяльності
- •16.Поняття і завдання судової балістики. Об’єкти дослідження
- •17.Класифікація вогнепальної зброї, види боєприпасів, сліди дії
- •18.Слідчий огляд зброї та слідів її дії. Встановлення обставин її застосування.
- •19.Особливості проведення та призначення судово-балістичної експертизи
- •20.Поняття і завдання криміналістичного документознавства
- •21.Загальні правила огляду і вивчення документа.
- •22.Змістовні і авторські особлибості письма. Дослідження почерку виконавця
- •23.Ідентифікаційні ознаки письма
- •24.Поняття і завдання техніко-криміналістичного дослідження документів
- •25.Типові способи і ознаки підробки відбитків печаток (штампів)
- •26.Особливості огляду і дослідження електронних документів та технічного обладнання, пристроїв з їх виготовлення???
- •27.Особливості призначення та проведення портретно-криміналістичної експертизи
- •28.Класифікація ознак зовнішності людини (словесний портрет)
- •29.Експертне ототожнення особи за фотозображенням (портретно- криміналістична експертиза)
- •30.Поняття і можливості криміналістичної фоноскопії
- •31.Поняття, можливості і методи судової одорології
- •32.Призначення й джерела інформаційно-довідкового забезпечення розслідування злочинів
- •33.Оперативно-довідкові обліки. Розшукові обліки. Криміналістичні обліки, колекції і картотеки
- •1.Поняття і завдання криміналістичної тактики, її джерела та співвідношення з кримінальним
- •2.Тактичний прийом як центральний елемент криміналістичної тактики
- •5.Тактика слідчих дій: процесуальна регламентація, тактичні правила і прийоми, етапи проведення
- •6.Загальні засади організації розслідування
- •7.Планування розслідування по кримінальній справі в цілому, тактичних операцій і окремих слідчих дій
- •8.Поняття, сутність і форми взаємодії слідчого з оперативними підрозділами
- •9.Форми і методи використання допомоги громадськості та змі
- •10, 11, 12.Поняття, види і значення нсрд, використання результатів нсрд
- •Глава 21 кпк України містить вичерпний перелік негласних (слідчих) (розшукових) дій, до яких відносяться:
- •13.Поняття слідчого огляду, його види
- •14.Сутність, мета і завдання огляду місця події
- •15.Підготовка до огляду місця події, його стадії, методи і прийоми
- •16.Тактика огляду трупа на місці його знаходження
- •17.Огляд предметів і документів
- •18.Тактика слідчого огляду живої особи (освідування)
- •19.Фіксація ходу і результатів огляду
- •20.Поняття, форми і завдання слідчого експерименту
- •21.Фіксація ходу і результатів слідчого експерименту
- •22.Поняття і завдання обшуку, його види та учасники
- •23, 24, 25.Тактика проведення обшуку у приміщеннях, на відкритій місцевості. Підготовка, тактичні і психологічні прийоми
- •26.Тактика проведення особистого і групового обшуку
- •27.Особливості фіксації результатів обшуку
- •28.Поняття, значення і види допиту
- •29.Психологічний процес формування показань
- •30. Підготовка до допиту
- •31.Формування психологічного контакту з допитуваним
- •32.Тактичні прийоми допиту і фактори їх вибору та застосування
- •33.Тактичні особливості допиту свідків
- •34.Деякі нетрадиційні методи отримання показань, їх значення і правова оцінка
- •35.Фіксація ходу і результатів допиту
- •36.Поняття,завдання, види і об’єкти пред’явлення для впізнання
- •37.Підготовка і тактичні правила предявлення для впізнання живих осіб, трупів, предметів та інших обєктів
- •38.Пред'явлення для впізнання об'єктів за фотографіями (відео- чи кінозображення)
- •39.Тактика пред’явлення особи для впізнання з використанням поза візуального спостереження
- •40.Фіксація і оформлення пред’явлення для впізнання
- •41.Поняття спеціальних знань та форми їх використання в розслідуванні злочинів
- •42.Застосування спеціальних знань при підготовці і проведенні слідчих дій
- •43.Завдання судових експертиз, їх їначення і класифікація
- •44.Система судово-експертних установ України
- •45, 46,47.Підготовка, призначення і проведення судових експертиз. Оцінка висновку експерта
- •48.Тактика нсрд, пов’язаних із втручанням у приватне спілкування
- •1.Поняття методики розслідування, її завдання
- •4.Криміналістична характеристика окремих категорій злочинів : поняття, елементи, значення для розслідування
- •5.Обставини, що підлягають встановленню: їх визначення, зміст і значення
- •6.Типові слідчі ситуації, тактичні завдання, засоби їх вирішення.
- •7.Етапи розслідування
- •Наступний етап розслідування
- •8.Тактичні особливості срд і тактичних операцій
- •9.Принципи побудови окремих методик та їх класифікація
- •10.Криміналістична класифікація і характеристика вбивств
- •1. За учасниками:
- •2. За психічним станом на момент убивства:
- •3. За мотивами й цілями:
- •4. За ознаками, що характеризують потерпілого:
- •5. За способом підготовки вбивства:
- •6. За способом вчинення:
- •7. За обстановкою і способом приховування:
- •12.Вихідні слідчі ситуації, тактичні завдання і напрямки розслідування вбивств
- •11.Обставини, що підлягають встановленню у справах про вбивства
- •13.Початковий етап розслідування в ситуації виявлення трупа
- •14.Початковий етап розслідування вбивств в ситуації раптового зникнення певної особи
- •15. Типові слідчі ситуації і вирішення завдань на подальшому етапі розслідування вбивств
- •16.Особливості розслідування вбивств на замовлення
- •17.Особливості розслідування вбивств на сексуальному грунті
- •18.Особливості розслідування вбивств вчинених з корисливих мотивів
- •19.Особливості розслідування вбивств новонародженої дитини
- •20.Особливості розслідування замаскованих вбивств
- •21.Розслідування раніше нерозкритих вбивств
- •25.Особливості розслідування інших статевих злочинів
- •26.Криміналістична класифікація і характеристика крадіжок
- •27.Типові ситуації, версії та завдання на початковому і подальшому етапах розслідування крадіжок
- •28.Особливості розслідування квартирних крадіжок
- •29.Особливості розслідування кишенькових крадіжок
- •30. Особливості розслідування крадіжок предметів мистецтва
- •31.Поняття корисливо-насильницьких злочинів та їх криміналістична характеристика
- •32.Криміналістична характеристика нападів з корисливих мотивів
- •35. Завдання подальшого етапу розслідування нападів з корисливих мотивів
- •36.Криміналістична характеристика вимагання
- •37.Типові слідчі ситуації, тактичні завдання і засоби їх вирішення на початковому етапі розслідування вимагань
- •38.Особливості розслідування вимагань, пов’язаних з викраденням певної особи
- •39.Завдання подальшого розслідування вимагань
- •40. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій
- •41.Класифікація і криміналістична харатеристика шахрайства
- •42.Типові слідчі ситуації, завдання та засоби їх вирішення на початковому етапі розслідування шахрайства
- •43. Наступний етап розслідування шахрайства
- •44.Криміналістична класифікація і характеристика злочинів у сфері службової діяльності
- •45.Особливості розслідування умисних порушень службовою особою своїх повноважень
- •46.Особливості розслідування службової недбалості
- •47.Особливості розслідування хабарництва
- •1. Є заява особи, від якої вимагається хабар, і вона готова сприяти викриванню хабароодержувача, якому про це невідомо.
- •2. Хабародавець і хабароодержувач діють у змові; інформація про злочин поступила з оперативних джерел; хабарникам про це невідомо.
- •3. Інформація про факти вчинення хабарництва поступила з офіційних джерел; хабарникам відомо, що їх діями цікавляться правоохоронні органи.
- •48.Загальна криміналістична характеристика розкрадань, вчинених шляхом привласнення, розтрати або зловживання служюовим становищем
- •51.Тактичні особливості провадження слідчих дій та використання спеціальних знань при розслідуванні розкрадань
- •52.Загальна характеристика і криміналістична класифікація злочинів у сфері господарської діяльності
- •53.Особливості розслідування шахрайства у сфері економіки
- •55.Особливості розслідування податкових злочинів
- •57. Особливості розслідування незаконних дій у сфері підприємництва, виробництва і торгівлі
- •58.Класифікація і криміналістична характеристика контрабанди
- •59.Вихідні слідчі ситуації, версії, тактичні завдання та засоби їх вирішення при розслідуванні конрабанди
- •60.Подальше розслідування контрабанди
- •61, 62, 63.Розслідування злочинів з наркотиками
- •64.Криміналістична характеристика кримінальних пожеж
- •6) Причини та умови, що сприяли виникненню пожежі.
- •65.Вихідні слідчі ситуації, версії, тактичні завдання при розслідуванні кримінальних пожеж . Первісні слідчі дії.
- •66. Наступний етап розслідування пожеж
- •67, 68, 69, 70 Проти безпеки виробництва
- •71.Криміналістична класифікація і характеристика дорожньо-транспортних подій. Обставини, що підлягають встановленню.
- •72.Типові слідчі ситуації та організація початкового етапу розслідування дтп
- •73.Слідчі завдання та засоби їх вирішення на подальшому етапі розслідування дтп
- •74.Криміналістична класифікація і характеристика екологічних злочинів
- •75.Особливості порушення кримінальної справи, слідчі ситуації, версії і завдання при розслідуванні злочинів проти довкілля
- •76.Типові слідчі ситуації, версії і тактичні завдання при розслідуванні злочинів проти довкілля
- •77.Тактичні особливості провадження слідчих дій при розслідуванні екологічних злочинів
4.Криміналістика в системі наукових знань
Криміналістика є галуззю юридичної науки. На це вказує ряд обставин 1) об'єкт і предмет криміналістики лежать у сфері правових явищ, 2) практична функція, мети й завдання криміналістики безпосередньо пов'язані із правозастосовною діяльністю, із практикою державних органів, ведучих боротьбу зі злочинністю, 3) розроблювальна криміналістична наукова продукція адресується правозастосовній практиці, органам, що ведуть боротьбу зі злочинністю, всі її рекомендації носять чітко виражений правовий характер, засновані на законі, відповідають закону й орієнтують практиків на безумовне виконання законів, 4) правові науки, слідча, оперативно-розшукова, експертна й судова практика - основна "живильне " середовище для криміналістики, що зародилася в надрах карно-процесуальної науки. Як складова частина юридичної науки, криміналістика входить у групу наук так званого кримінально^-правового (кримінального) циклу, куди поряд із криміналістикою віднесені кримінально-правова й карно-процесуальна науки, кримінологія, судова статистика, судова медицина, судова психіатрія, теорія оперативно-розшукової діяльності й ряд інших. Будучи специфічною областю наукового знання, криміналістика активно включена в систему межнаучных зв'язків. Найбільше тісно криміналістика пов'язана з іншими галузями юридичної науки й насамперед із кримінально-правовою й карно-процесуальною науками. У криміналістичних наукових дослідженнях з успіхом реалізуються поняття, підходи, різні концепції й положення, створювані в надрах кримінально-правових, карно-процесуальної наук, кримінології, юридичній психології. У свою чергу представники зазначених і інших юридичних наук беруть для своїх розробок все корисне, що створюється в криміналістиці й сприяє на основі використання криміналістичних знань і досягнень ефективності матеріально-правових, процесуальних, кримінологічних і інших досліджень. Дослідження в області права сприяють удосконалюванню карного, карно-процесуального й іншого законів. Не коштують осторонь від цього процесу й криміналісти.
Однак їхня головна турбота - допомагати своїми розробками створенню ефективного механізму реалізації законів і іншого нормативного матеріалу, що регулює відношення в карному судочинстві. У той же час результати криміналістичних досліджень роблять безпосередній позитивний вплив на створення нових, уточнення й зміна чинних законів, збагачують їхніх розроблювачів продуктивними ідеями, що відбивають реалії життя, правозастосовної практики. Велике значення для розвитку криміналістики, удосконалювання її наукової продукції як теоретичного, так і прикладного характеру мають досягнення природних, технічних, суспільних наук. У криміналістиці активно й плідно реалізуються багато ідей, теорії, підходи, методи філософської науки (зокрема , логіки), психології, психіатрії, медицини, науки керування, соціології, фізики, хімії, інших наук неюридичного профілю, досягнення технічного й соціального прогресу
5.Поняття, обєкти, види форми та субєкти криміналістичної ідентифікаціїї.
Термін «ідентифікація» походить від пізньолат. identifico — ототожнюю. Теорія ідентифікації вивчає технічні засоби, методи і прийоми встановлення тотожності об’єктів, що мають значення для розслідування злочину.
Вирішення питань про тотожність має важливе значення при розслідуванні різних злочинів. Водночас встановлення тотожності є встановленням суттєвих у справі обставин.
Встановлення тотожності різних об’єктів дає змогу встановити факти, важливі для розслідування злочину, тобто доказові факти, одержати докази.
Процес встановлення тотожності об’єктів (взуття — за слідами, особи — за прикметами зовнішності, знаряддя злому — за відбитками тощо) здійснюється різними методами. Теорія ідентифікації вивчає загальні прийоми, методи і принципи, які притаманні усім випадкам встановлення тотожності, і тому називається загальною теорієюкриміналістичної ідентифікації.
Для того, щоб вирішити питання про тотожність або відмінність, необхідно в одних випадках здійснити більш-менш складне дослідження (криміналістичну експертизу), в інших — провести слідчі дії (наприклад, пред’явлення для впізнання). Тому розрізняють оперативно-слідчу та експертну ідентифікацію.
В усіх випадках встановлення тотожності являє собою процес, який охоплює дослідження, порівняння або зіставлення ознак, — такий процес називається ідентифікацією, або ототожненням. Таким чином, криміналістична ідентифікація— це процес встановлення індивідуальної тотожності об’єктів, які мають значення для розслідування злочину або розгляду кримінальної справи.
Розробка теорії криміналістичної ідентифікації є досягненням криміналістики. Криміналісти при з’ясовуванні всіх вузлових питань ідентифікації виходять із положення щодо діалектичної тотожності, а саме: немає двох речей, предметів матеріального світу, які б були абсолютно подібними за всіма рисами та ознаками. Кожний об’єкт тотожний лише сам собі, відрізняється від усіх інших, хоча б і подібних.
Наведене положення є головним в теорії криміналiстичної ідентифікації. Тотожність тільки з собою та відносна стійкість ознак й обумовлюють можливість ідентифікації. Положення «об’єкт тотожний тільки сам собі» дозволяє науково обґрунтувати висновок про тотожність при збігу комплексу ознак.
Винятково важливим для теорії ідентифікації та правильного застосування її положень у судово-слідчій та експертній практиці є положення про те, що «конкретна тотожність містить у собі також розбіжності, зміни».
Для висновку про тотожність необхідно враховувати зміни, що відбулися, в об’єктах ідентифікації, а також те, що розходження в деяких ознаках при порівнянні не виключає тотожності.
Об’єкти, типи і види ідентифікації
На даний час загальновизнаним є те, що об’єктами ідентифікації в криміналістиці можуть бути речі, тварини, особи. Об’єктами ідентифікації вони стають, коли потрапляють в орбіту судового процесу, а встановлення тотожності набуває істотного значення для справи.
Предмети (речі). Завдання встановлення тотожності предметів може виникнути при розслідуванні різних злочинів. Неможливо дати вичерпний перелік предметів, щодо яких виникне потреба встановлення тотожності. За кримінальними справами такими предметами можуть виступати знаряддя і засоби, використані злочинцем при вчиненні злочину; залишені сліди; предмети, загублені злочинцем; викрадені речі, печатки, штампи тощо.
Тварини. Встановлення тотожності тварин набуває значення, коли тварина була використана злочинцем для вивозу викрадених цінностей і на місці події були виявлені сліди лап або коли тварина була предметом розкрадання тощо.
Особи. Об’єктом ідентифікації може бути особа людини або труп. У слідчій практиці найчастіше зустрічаються випадки ідентифікації особи обвинуваченого, потерпілого, жертви злочину (невпізнаного трупа) та ін.
У криміналістиці розрізняють такі типи (випадки) ідентифікації:
а) встановлення тотожності об’єкта за ознаками, відображеними у пам’яті людини;
б) встановлення тотожності за описом;
в) встановлення тотожності за фотозображенням;
г) встановлення тотожності за слідами, які відображають ознаки зовнішньої будови та інших речових проявів;
ґ) встановлення тотожності цілого за частиною.
Особливим типом встановлення тотожності є ідентифікація цілого за частиною. У таких випадках вирішується питання про те, чи становили дві або декілька частин одне ціле; чи є дані частини частинами одного цілого. Можливість ідентифікації цілого за частиною відкриває шлях до використання з метою розкриття злочину різних дрібних часток. Нерідко вирішення питання про те, чи частини предмета на місці вчинення злочину становили одне ціле до його руйнації, дозволяє встановити злочинця і викрити його. Варто пам’ятати, що під час підготовки, вчинення або приховування злочину деякі об’єкти інколи руйнуються — розрізаються, розпилюються — і частини цих об’єктів виявляють в різних місцях — на місці злочину, у квартирі злочинця, на його одязі.
Необхідно розрізняти індивідуальну ідентифікацію (ідентифікацію у вузькому розумінні) та встановлення групової належності (групову ідентифікацію).
При індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, тобто те, що даний об’єкт є саме тим, що спостерігався раніше або залишив сліди. При встановленні групової належності з’ясовується лише те, що об’єкт належить до певної групи (роду, виду, марки, системи тощо). Тобто при індивідуальній ідентифікації встановлюється конкретна тотожність, а при встановленні групової належності — подібність (віднесення об’єкта, що залишив сліди, до групи, роду, виду об’єктів).
Встановлення конкретної тотожності має більш важливе значення для слідства, ніж встановлення групової належності. Проте не слід недооцінювати й групову ідентифікацію.
Значення встановлення групової належності полягає в такому:
1) встановлення групової належності є, як правило, необхідним етапом до встановлення конкретної тотожності;
2) встановлення групової належності дозволяє виключити групу об’єктів з обсягу криміналістичного дослідження, є засобом виключення деяких версій у справі й тим самим звужує коло пошуків потрібного об’єкта.
Групова ідентифікація має місце тоді, коли необхідно ідентифікувати матеріали і речовини. У цьому випадку мова йде про збіг властивостей порівнюваних об’єктів, які належать до певної групи, що і буде ототожнюваним об’єктом.
Індивідуальна ідентифікація не завжди можлива і дослідження може обмежуватися тільки встановленням групової належності. Частіше за все індивідуальна ідентифiкація буває неможлива через недостатньо повне відображення ознак об’єкта.
У деяких випадках можливість встановлення тільки належності до групи залежить від рівня розвитку даної науки. Існує загальне правило, за яким індивідуальна ідентифікація можлива тільки за ознаками зовнішньої будови об’єктів, а якщо таких ознак немає (рідина, газоподібні речовини) або вони не відобразились як слід, то провадиться тільки групова ідентифікація.
Висновок про належність до групи має тим більше значення, чим менш чисельна група, до якої належить об’єкт.
При ідентифікації є два види об’єктів: ідентифіковані (відображувані) та ідентифікуючі (відображуючі). Ідентифікованим називається об’єкт, встановлення тотожності якого є завданням даного дослідження. Ідентифікуючими називаються об’єкти, за допомогою яких встановлюють тотожність чи групову належність. Ідентифікуючі об’єкти є носіями матеріально-фіксованого відображення ознак ідентифікованих об’єктів.
Для вирішення питання про тотожність або відмінність користуються ідентифікуючими об’єктами. Наприклад, для того, щоб вирішити питання, чи залишені сліди ніг, виявлені на місці злочину, вилученим у обвинуваченого взуттям (чи є воно тим самим), необхідно дослідити самі сліди або їх копії (зліпки). За допомогою зліпка вирішується дане питання. Взуття — це ідентифікований об’єкт, а слід взуття (зліпок) — це ідентифікуючий об’єкт.
Ідентифікуючі об’єкти поділяються на дві групи.
Перша група — це об’єкти, що за припущенням слідчого відображають ознаки ідентифікованого об’єкта. Наприклад, сліди ніг, пальців рук, знарядь злому тощо, які виявлені на місці події.
Друга група — це об’єкти, походження яких від певного об’єкта безсумнівне. Такі ідентифікуючі об’єкти називаються зразками. Залежно від характеру даної ідентифікації й властивостей інших ідентифікуючих об’єктів до зразків пред’являються ті або інші вимоги. Загальною і найважливішою вимогою є безсумнівність походження зразків. Зразки, у свою чергу, поділяються на основні та додаткові, або експериментальні.
Суб'єктами криміналістичної ідентифікації можуть бути такі особи:
• експерт, спеціаліст, які за дорученням або постановою слідчого здійснюють судову експертизу або дослідження під час ідентифікації за матеріальними відображеннями;
• свідок, потерпілий, підозрюваний, обвинувачений — під час ідентифікації за ідеальними відображеннями (слідами пам'яті).
Ідентифікацію може здійснювати слідчий або суддя під час виконання слідчої (судової) дії пред'явлення людини або речі для впізнання. Непроцесуальна ідентифікація набирає форми впізнавання. Суб'єктом її може бути слідчий, працівник органу дізнання, а також будь-який громадянин, пов'язаний з подіями злочину. За процесуальною формою ідентифікація поділяється на процесуальну та непроцесуальну. Процесуальна здійснюється під час слідчих і судових дій, а непроцесуальна — під час оперативно-розшукової діяльності.
