2 Розслідування серійних убивств у світовій практиці

Серійні вбивства стали предметом уваги науковців не в ХХ ст. й не в останні десятиліття. Вони вчинялися здавна, на всіх континентах і у багатьох країнах світу – ще за часів Давнього Риму й до наших днів. Історія зберегла імена серійних вбивць-садистів: римські цезарі Гай Цезар («Калігула»), Нерон, Тіберій, римський імператор Октавіан Август, француз Жиль де Ре («Синя Борода») та ін. ⁷²

Серійні вбивства, як супільне явище має історичний і загальний характер і притаманне багатьом країнам незалежно від політичних, економічних та інших умов.

У Європі, розповіді про відьом, перевертнів і вампірів були способом пояснення злочинної поведінки, що не уявлялось можливим без наділення винного надлюдськими можливостями чи якостями.

Відсутність обліку та досліджень залишили серійні вбивства в США скоєні до двадцятого століття під завісою міфу. Першим відомим серійним вбивцею в США був Micajah"Великий" Harpe, який тероризував західне побережжя в 1798 (в долинах річок Огайо і Міссісіпі), убивши щонайменше тридцяти двоєх людей разом зі своїм братом, Wiley "Малий" Harpe (Rothert 1924). Найбільш відомим з ідентифікованих серійних убивць дев'ятнадцятого століття був Герман Mudgett, відомий як HH Holmes, який задушив більше 200 чоловік, в основному жінок, в Чикаго і Філадельфії в 1880-х і 1890-х роках. ⁷³

У Німечиині вживаним є термін «lustmord» — убивство заради веселощів і сексуального задоволення. У XVI столітті німець на ім'я Ніклаус Штюллер, - він убив трьох вагітних жінок і розкрив їм животи (одна з них була вагітна двійнятами) , У період між двома світовими війнами в Німеччині безчинствували як мінімум чотири таких чудовиська: «Ганноверський вампір» Фріц Хаарманн, який убив не менше п'ятдесяти молодих людей; «Берлінський м'ясник» Георг Гроссманн, визнаний винним у вбивстві і поїданні тіл чотирнадцяти дівчат; «Мюнстербергскій вбивця» Карл Денко - ще один канібал, який зарізав близько тридцяти осіб і зберігав шматки м'яса засоленими в підвалі свого готелю. ⁷⁴

"Я спеціально не шукав жертву". Ця фраза належить ростовському Потрошителю Андрію Чикатило, що залишив за дванадцять років "вільного пошуку" 53 понівечених трупа. Лукавив чи найзнаменитіший маніяк останніх десятиліть, заявляючи про випадковість свого вибору? Засумніватися в його щирості можна, а й від об'єктивних фактів не відмовитися: в жодному з епізодів не можна було вирахувати момент нападу або заздалегідь передбачити привід для вбивства. Непередбачуваність, що не піддаються осмисленню вчинки роблять маніяків найбільш соціально небезпечними злочинцями. Вони викликають у суспільстві майже містичний жах і почуття несвідомого страху: наступною жертвою може стати кожен.

Чи не найбільш відомим злочинцем, чиї злодіяння увійшли в словник криміналістів термін "різник", ким був убивця лондонських повій. Ім'я його так і залишилося невідомим. Поліції, незважаючи на безпрецедентні на ті часи зусилля, затримати злочинця не вдалося. «Джек Різник» Саме така підпис стояв в знущальному анонімному листі, отриманому лондонською газетою «Таймс». Протягом 1888 -1891 року в бідних кварталах Лондона (Уайтчепел, Спітлсфілд і Стіпні) сталася серія (5) жорстоких вбивств повій.⁷⁵

Повії часто піддавались насиллю, що інколи завершувалось смертю. Серед таких був і напад на Емму Сміт, яка була побита й зґвалтована чотирьма людьми 3 квітня 1888 між 4:00 і 5:00 ранку, вона поверталась до свого будинку № 18 George Street, Спітлфілдз. На неї було здійснено напад і пограбувано приблизно о 1:30 ранку 3 квітня під час проходження біля церкви Whitechapel Перед смертю Сміт повідомила, що її атакувала банда з мотивів пограбування.⁷⁶

Сучасні методи, які використовуються зараз для об`єднання злочинів у серію (відбитки пальців, зразки ДНК), більшість з яких були недоступні та / або непридатними для досудового розслідування в той час. Таким чином зв`язок між жертвами встановлювались лише на основі рудиментарної інформації, почерпнуті з місця злочину, свідків, і коронерів. Водночас дослідження місця злочину, Як і слід було очікувати, свідчить про відносно невелику територію знайдення жертв, що дозволяє припускати, що Різник проживав по-сусідству. ⁷⁷

Злочини відбулися в один і той же час - від 23 годин до 4 годин ранку. Всім потерпілим злочинець перерізав горло навскоси майже до шийних хребців, а потім випотрошив їх тіла, за що журналісти прозвали його «Джек-Різник».

Однак до сьогодні невідомо точна кількість жертв, що належали до однієї серії. Кеппел Р. вказує на 6 убивств. Жертвибули білошкіріповій, як правило, віком між 24 і 45 років, належали до бідної соцільної групи. Жінки піднімали свої спідниці для підготовки до статевого акту, потім вбивця схоплював їх горла і задушили. Вбивця опускав тіла на землю так, що голова, як правило, вказувала на лівий бік вбивці. Це підтверджується доповіддю слідчих, де вказувалось про відсутністю синців на головах жертв.⁷⁸

Серед можливих кандидатів на роль «Джека Різника» був названий українець Олександр Федорченко. Даний висновок зробив колишній слідчий Скотланд- Ярду Джон Пліммер, що випустив в 1998 році свою книгу - «Слідами вбивств в Уайтчепел: Вивчення вбивств, скоєних Джеком Різником», з використанням сучасних прийомів поліції ». Однак науковість методів визначення убивці підлягає обґрунтованому сумніву, як зазначає Ардашев Р., зважаючи на використання екстрасенсорних можливостей провидців під час дослідження. ⁷⁹

Вбивця вчиняв злочини в найтемніші години, нападаючи на своїх жертв між північчю і 6:00 ранку зазвичай у кінці тижня. Шість вбивств сталося в трьох-місячний період, між 7 серпня 1888 і 9 Листопад 1888. Місця злочину розташовані в межах однієї квадратної милі. Кожне наступне вбивство починаючи від Сміт Келлі було за милю від попереднього місця вбивства. Тіла були залишені без транспортування чи переміщення. Зброю, що використовувалась був заточений довгий ніж. Жертви були вже або мертвим в несвідомому стані від ручного удушення коли їх горла були розрізані. Горла були розрізані з лівої сторони, коли тіла вже були на землі, а не стоячи (про це свідчить відсутність крові на одязі у звіті корнерів). На першу жертву, що була пов`язана з з Джеком Різником, Марта Табр, вбивця напав спереду. Всплески крові повинні були залишитись на одязі убивці, що збільшило ймовірність його виявлення. Тому злочинець пристосував свій Modus Operandi та вчиняв наступні злочини нападаючи ззаді. Жертви Taбр, Ніколс, Чепмен, Страйд і Еддоуз зазнали нападу на відкритому повітрі.

Коли це виявилось можливим вбивця перемістив убивства у приміщення, в помешкання Келлі, де приватність дала можливість вчиняті більш жорстокі дії.. Це не було значним відхиленням від його почерку, а природний розвиток потреби вбивці. ⁸⁰

Підпис Джека Різника полягав у організації вбивств навколо сексуалізованого насильства. Основні компоненти підпису включають: контроль жертви і прогресивний piquerism (від франц. piquer - "колоти". Piquerism є отримання сексуального задоволення через колючо-ріжучі поранення або розрізання іншої людини або спостерігання цієї дії .⁸¹ Цілком імовірно, що Джек Різник використовував проникнення ножем, як метод демонстрування влади і контролю над жертвою а ніж через здійснення статевого акту.⁸²

Недивно, чому найвідомішими серійними убивцями стають невстановлені злочинці, які продовжують сіяти страх, ще довго після власної смерті, примушуючи наступні покоління шукати відгадку, чим ще більше вкорінюючись у світову історію.

Зодіак тероризував Сан-Франциско протягом дев'яти місяців, починаючи з грудня 1968 року. Перш ніж він зупинився (з невідомих причин), п'ять людей загинули і ще двоє були важко поранені. Що рухало маніяком-вбивцею? «Мені подобається вбивати людей. Це так забавно! »-« Пояснював »сам Зодіак в анонімному листі. Першими загинули дві людини - юнак і дівчина. Лиходій застрелив їх в автомобілі. Через півроку його жертвами стали ще двоє - у жінку вбивця вистрілив дев'ять разів з пістолета калібром 9 мм, а в чоловіка потрапили кулі (однак він вижив). Сорок хвилин після нападу в поліції пролунав телефонний дзвінок. Невідомий чоловік хрипким голосом заявив: «Якщо проїдете одну милю на схід від Коламбус-Парквей до громадського парку, то знайдете два трупи в коричневому автомобілі. Я застрелив їх з 9-міліметрової «Люгера». Тих діточок торік теж убив я. До побачення. Це було перше в ряду лиховісних повідомлень маніяка. Весь район охопила паніка. І тоді вбивця почав відправляти листи (див. Статтю «Листи і посилки») в місцеві газети, в яких замість підпису ставив астрологічні зодіакальні знаки. У кожному листі містилося одна шифрована рядок. Місцевий вчитель розшифрував їх, і вийшло одне послання, пояснює мотиви вбивці: «Я воскресну в раю, і тоді всі, кого я вбив, стануть моїми рабами. Я не називаю вам свого імені, бо ви спробуєте зупинити мене і перешкодите збирати рабів для загробного життя ». Два місяці потому Зодіак (як тепер його стали називати) знову вийшов на полювання за рабами. За описами, він був у чорному ковпаку з прорізами для очей, розмальованому білими зодіакальними знаками. Напавши на молоду пару, злочинець зв'язав свої жертви, погрожуючи пістолетом, після чого почав наносити удари мисливським ножем. Молодий чоловік отримав п'ять поранень в спину, але вижив; дівчина же померла від чотирнадцяти ран. Останньою жертвою Зодіаку став сан-Франциський таксист, застрелений в потилицю. Перш ніж покинути місце злочину, маніяк відірвав клаптик від сорочки вбитого. Незабаром редактор газети «Сан-Франциско хроніки» отримав поштою конверт. У ньому були цей клаптик сорочки і лист від Зодіаку, який погрожував «одного ранку підірвати шкільний автобус». На щастя, він так і не виконав свою погрозу. І - наскільки відомо - взагалі більше нікого не вбивав. Сюжет фільму Клінта Іствуда «Брудний Гаррі» (1971) - драматичне оповідання про полювання на Зодіаку. У ролі маніяка блискуче виступив актор Енді Робінсон. До речі, кіноверсія звучить куди більш оптимістично, ніж реальна історія: вбивці дається по заслугах. Насправді ж Зодіак просто-напросто безслідно зник, а тому в історії криміналістики так і залишився одним з найзагадковіших нерозкритих серійних вбивць.⁸³

Найбільш страшним убивцею двадцятого століття в Європі і третім у світі вважається німецький сексуальний маніяк Бруно Людке. Від його рук загинули під час між 1928 і 1943 рр. 85 жінок. У період між 1973 і 1980 рр. на території Еквадору, Колумбії і Перу були вбиті 300 малолітніх дівчаток у віці до 10 років. Вбивцею виявився колумбієць Педро Алонсо Лопес. У 1991 р в США був заарештований Джеффрі Даммер. Він був звинувачений у скоєнні 17 вбивств з сексуальних мотивів.⁸⁴

15 серпня 1990 р.в Павлограді 49-річного Володимира Світличного, «... Якому пред'явлено звинувачення в 23 нападах на малолітніх дівчаток. На рахунком Світличного за шість років полювання значилося 11 вбивств, 7 зґвалтувань і 5 замахів на зґвалтування ... 28 липня 1989 В.Світлічний ... вбив свою рідну дочку, 9-річну Олю. Цей монстр в людській подобі так і не дожив до суду. 8 вересня 1991 його знайшли повішеним у боксі СІЗО ... ». Після смерті даного обвинуваченого аналогічні напади на дівчаток незупинялись. Лише в 2005 році був заарештований житель м.Пологи Запорізької області С.Ф.Ткач, 1952 року народження, який за тривалий період проживання на території України здійснив десятки вбивств, а всі злочини, що інкримінуються В.Светлічному, були здійснені Сергієм Ткачем, що визнав начальник управління карного розшуку УМВС України в Дніпропетровській області В.Б.Мазан .В грудні 2008р. Дніпропетровським апеляційним судом С.Ф.Ткач засуджений до довічного позбавлення волі. Володимир Світличний став однією з жертв системи правоохоронних органів, зізнавшись у діяннях, які не скоював. ⁸⁵

У період 1978-1990 р.р. Чикатило А.Р. на території Ростовської, Володимирській, Свердловській, Ленінградської, Московської областей, Краснодарського краю Росії, на Україні і в Узбекистані скоїв 52 вбивства з особливою жорстокістю на сексуальному грунті, у тому числі:

21 хлопчика у віці від 6 до 16 років;

14 дівчаток у віці від 9 до 17 років;

17 дівчат і молодих жінок.⁸⁶

Вітчизняний різник-Чикатило Андрій Романович народився в Сумській області. Батькам до моменту його народження було більше 30 років. Батько за характером був активним, діяльним, «бойовим», часто розповідав синові про війну, про те, як він був у концтаборі, при цьому плакав. Мати-м'яка була доброю, релігійною, однак не проявляла особливих почуттів до сина.

Дитинство його проходило у важких умовах, сім'я голодувала. До 12-річного віку страждав нічним енурезом, у шкільні роки двічі лікувався з приводу ударів голови. З дитинства був боязким, замкнутим, сором'язливим, близьких друзів не мав, відрізнявся мрійливістю, вразливістю і схильністю до фантазування. Часом з жахом згадував закривавлені шматки м'яса, калюжі крові, частини трупів, які він бачив під час війни. У період голоду в 1946-1947 рр. побоювався, що його теж можуть вкрасти і з'їсти, не відходив далеко від дому. Одного разу в дитинстві бачив, як мати вправляла сестрі випала пряму кишку і обробляла область статевих органів, випробував почуття неприязні, надалі, згадуючи цей епізод, довго відчував страх.⁸⁷

Навчання давалося з великими труднощами, доводилося багато часу приділяти домашнім заняттям. Залишався замкнутим, нетовариським, стриманим, мовчазним, «відчуженим», «в ньому було щось відразливе», вважали оточуючі, участі в загальних іграх не приймав. З дівчатками не дружив, завжди цурався їх. Потягу до однолітків не відчував, вважав, що це «ганебно». Написав клятву про те, що ніколи в житті не доторкнеться до будь-чиїх статевих органів, крім своєї дружини⁸⁸.

Провал при вступі на юридичний факультет МДУ а також неможливість здійснення статевого акту з жінками підсилили його відчуття своєї недосконалості і меншовартості, часом виникали думки про самогубство. З 1957 по 1960 рр. служив у військах КДБ, вступив в партію. Переживав через насмішок товаришів по службі з приводу жіночої талії та грудей, дуже цього соромився, в армії ж мав перші пасивні гомосексуальні контакти, за його словами насильницькі. Залицяючись в 25-річному віці за дівчиною, справляв на неї враження ласкавого, доброго, ніжного закоханого, він ніколи не застосовував насильства; двічі, при спробі здійснення статевого акту, зазнав невдачі. Коли дівчина жартома стала вириватися від нього, за відсутності ерекції відбулося сім'явиверження, згодом вирішив виїхати з села.

Одружився у 27 років. Жінка була головною у сім`ї та з перших днів їхнього спільного життя дружина відзначала у нього статеву слабкість. Згодом статеві стосунки між Чикатило та його дружиною припинились. Син Чикатила повідомив, що батько його завжди був економічний, скупуватий. чесним, порядним, «справедливість для нього була понад усе». Багато часу віддавав роботі, говорив, що «без нього робота встане, з нею не впораються, без нього не обійдуться». Зі слів сина відомо також, що його батько дуже боявся крові, при вигляді її бліднув, здавалося, що він ось-ось знепритомніє⁸⁹.

Після закінчення Саратовського університету (філологічного факультету) працював у різних навчальних закладах. Перший час працював з великим інтересом і бажанням, ретельно готувався до занять, однак не міг забезпечити порядок на уроках, учні знущалися над ним, відкрито курили в класі, прозвали його «Антена» за те, що він міг простояти цілий урок, заклавши руки за спину і нічого при цьому не кажучи.

У 1984 р виключений з КПРС у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності за розкрадання. У слідчому ізоляторі вступав у гомосексуальні пасивні контакти. Вважав, що конфлікти з начальством по роботі були у нього постійно, але він не міг лаятися і сперечатися, тому писав скарги, нібито через це проти нього в 1984 р і було сфабриковано кримінальну справу. У 1990 р він неодноразово звертався у ЦК КПРС зі скаргами про наявні порушення в побудові гаражів. Зі слів випробуваного, особи ассірійської національності за хабарі добилися будівництва гаражів прямо у нього під вікнами. Після його неодноразових скарг і спроб «вивести їх на чисту воду», став помічати, що за ним стежить «ассірійська мафія» - постійно бачив на вулиці і біля свого будинку їх машини, побоювався, що буде збитий ними, будинки замикався на всі замки, не відчиняв нікому двері, не переконавшись, що прийшли свої.

Чикатило пояснив, що ще коли працював вихователем в технічному училищі, у нього поступово сформувалася потреба «задовольняти свої статеві інстинкти по-різному». Перший епізод, коли він доторкався до статевих органів однієї з учениць на пляжі, пояснюється не бажанням отримати статеве задоволення, а «хвилинним поривом», «інтересом»: побачивши, що дівчинка зайшла далеко в воду, став виганяти її і при цьому кілька разів доторкнувся до її сідниць. Коли вона стала кричати, виникло бажання, щоб вона закричала голосніше, з'явилося збудження; сім'явиверження відбулося без ерекції. Після цього відчув полегшення, заспокоєння, покращився настрій. Надалі, залишившись після уроків наодинці з однієї з учениць, раптово відчув збудження і одночасно роздратування через те, що вона була «ледача і тупувата». Кілька разів ударив її по сідницях, намагався залізти під одяг, коли вона виривалася, відбулося сім'явиверження.⁹⁰

Коли опинявся в інтимній обстановці з дітьми, їм опановувала «якась неприборкана пристрасть», потім соромився своєї поведінки. Перше вбивство, вчинене в 1978 р, пояснює тим, що незадовго до того, що сталося був побитий учнями, побоювався, що на нього в будь-який момент можуть накинутися і повторити побиття чи навіть убити. Став носити в кишені чи сумці складаний ніж.

Вирішивши повністю віддатися реалізації своєї злочинної пристрасті і здійснювати для цього вбивства і розуміючи, що при роботі педагогом на одному місці він буде швидко викритий, як, в принципі, майже трапилося після вбивства їм Олени ЗАКОТНОВОЙ, коли Чикатило, хоч побічно, але потрапив в орбіту слідства за цим фактом, і тільки недбалість правоохоронних органів допомогла йому уникнути відповідальності за скоєне, Чикатило, дочекавшись, поки по справі Закотнової всѐ заспокоїться і уявний злочинець - А. Кравченко буде засуджений, в 1981 різко змінив профіль роботи. ⁹¹

Другий епізод стався в 1981 р з дівчиною, яка на автовокзалі підходила до чоловіків і пропонувала вступити в статевий зв'язок за гроші або спиртне. Разом прийшли в гай, де дівчина запропонувала йому вступити у статевий зв`язок, однак не міг «привести себе в стан збудження», їм у цей момент опанувала сильна лють, витягнув ніж і став наносити їй удари. Коли побачив розпореним тіло, знову відбулося сім'явиверження⁹²

Чикатило завжди і скрізь - по дорозі на роботу і з роботи, у відрядженні, на прогулянці- Був готовий до скоєння злочину, завжди маючи при собі ніж, дріт і мотузки для зв'язування жертв, практично ведучи справжнє полювання на людей, які можуть стати його наступною жертвою. В електричках, у пошуках потенційної жертви. Чикатило міг вийти в глухому, безлюдному місці, і, пославшись на особисті справи, залишитися на околиці міста.

З цією метою він спеціально виїжджав у міста і місцевості, що не було потрібно по службі -так, будучи по службі у м Кам'янсько-Уральський, Свердловської області в 1987 р, Чикатило виїхав спеціально в інше місто області, розташований на значній відстані - у м. Ревду6, де скоїв вбивство хлопчика 13 років; в тому ж році, поїхавши за продуктами в сусідню з Ростовською областю Донецьку область Україна, Чикатило, заїхав у Запоріжжі, де убив хлопчика 12 років; будучи в 1984 р у відрядженні у м Ташкенті, Чикатило виїжджав на територію Ташкентської області, де вбив дівчинку 12 років і молоду жінку.⁹³

Практично у всіх випадках роздягав потерпілих, а потім відносив одяг не велику відстань від місця злочину і закопував. Характерними були також нанесення жертвам ножових поранень очних яблук, вспорювання черева а також ампутація чи розпорошення статевих органів ⁹⁴.

Чикатило розповідав, що одного разу познайомився з молодою дівчиною на автобусній зупинці в передмісті Ростова-на-Дону і під приводом спільного розпиття вина повів її в ліс. Це помітила досить велика група перебували на зупинці шоферів, які стали голосно жартувати і сміятися з приводу того, що він, старий, веде в ліс молоду. «Якби міліція знайшла цих шоферів, вони дуже добре змогли б описати мене», - вважав Чикатило. Кілька разів, за його словами, в той час, коли він наносив жертвам поранення, поруч проходили люди, які повинні були чути крики потерпілих. Ці розповіді злочинця свідчать про те, що не всі, навіть традиційні, можливості розшуку були використані. Втім, про розшук поговоримо нижче.⁹⁵

Знаходив своїх жертв на вокзалах, на вулицях, в електричках і аеропортах. Коли знайомився з майбутньою жертвою, зазвичай пропонував різні подарунки⁹⁶. На жертви Чикатило напав раптово, після приязної розмови, безладно наносив удари ножем, іноді каменем, або душив, ліз руками в статеві органи і задній прохід, розривав або розрізав їх, відрізав грудей, губи, ніс, кінчик язика, соски, яєчка (у хлопчиків), в більшості випадків вирізав статеві органи, розчленовував трупи, порпався в нутрощах; іноді ковтав кінчик язика, матку, яєчка та інші невеликі частини тіла У спробі імітувати статевий акт витеклу сперму брав на кінчик пальця і ​​поміщував їм в піхву, в задній прохід або рот жертви⁹⁷. Тут проявляється обмеженість і примітивність особистості Чикатило - літній чоловік, батько двох дорослих дітей, дід 2-х онуків – заздрив хлопчикам і підліткам (у тому числі своїм вихованцям та учням по школі-інтернату тапрофесійно-технічним училищам) за їх високу статеву потенцію, властиву їх віком юнацької гіперсексуальності⁹⁸ і власне через це прагнув понівечити статеві органи інших.

6 вересня 1983 Прокуратурою Ростовської області були з'єднані в одному провадженні нерозкриті шість вбивств маленьких дітей із загальним способом вчинення злочину, в тому числі і двох молодих дівчат, що мали місце в р.р. Ростові н / Д, Новочеркаську, Новошахтинськ, в районі залізниці станцій «Шахтна» і Козачі табори. ⁹⁹

По звинуваченню щодо даних убивств слідчими органами Ростовської області підозрювались психічно хворі люди (загалом 7 осіб), які себе обмовляли. Однак потім ця версія не отримала підтвердження і була відкинута. Дуже важливим виявилася думка психіатрів-сексопатологів і криміналістів з питання можливості здійснення подібного роду злочинів групою осіб. Цими фахівцями в досить позитивної формі було висловлено думку про те, що особи з відбитим на місцях подій поведінкою в силу своїх психопатичних і сексопатологічних особливостей майже ніколи не мають спільників і діють поодинці. До того ж після затримання та арешту розумово відсталих осіб аналогічні вбивства зі зростаючою жорстокістю продовжували відбуватися то в одному, то в іншому районі Ростовської області. Стала очевидною безперспективність обраного напрямку пошуку злочинця і проведених заходів.¹⁰⁰

Згодом Постановою Прокуратури РРФСР від 8 жовтня 1984 кримінальні справи про вчинені в Ростовській області 23 вбивствах жінок і дітей були об'єднані в одне провадження, а кримінальне переслідування відносно психічно хворих громадян в подальшому було припинено, з одночасним порушенням кримінальної справи за фактами порушення законності при розслідуванні справ за їх звинуваченням.¹⁰¹ Правоохоронними органами була вироблена основна версія: злочинець забирає жертв з місць великого скупчення людей, і основним майданчиком для його дій виступають автовокзали¹⁰².

До аналізу матеріалів кримінальних справ був притягнутий кваліфікований психіатр-сексопатолог А. О. Бухановський і ряд психологів, з якими наслідок підтримувало постійний контакт.

За результатами аналізу матеріалів справи, консультативних висновків провідних фахівців в галузі судової медицини, психології, психіатрії, сексопатології та криміналістики був розроблений наступний розшукової портрет розшукуваного злочинця: «Вік від 25 до 55 років, високого зросту, фізично добре розвинений і має 4-у групу крові. Розмір взуття 43 і більше, носить затемнені окуляри, зовні охайний. При собі має дипломат або портфель, в яких носить острозаточенним ножі. Страждає психічним розладом здоров'я на грунті перверзних змін сексуального характеру (онанізм, педофілія, некрофілія, гомосексуалізм і садизм). Можливо, страждає порушеннями статевої функції. Як виявилося, багато з цих припущень збіглися з даними, що характеризують особистість реального злочинця, його поведінка до, в момент і після вчинення злочину.¹⁰³

Для розслідування у справі була створена слідча група прокуратури РРФСР, дислокована в місті Ростові-на-Дону та в м Шахти. На причетність до вбивств перевірялися: особи, раніше судимі за вбивства на сексуальному грунті, статеві злочини, в тому числі і відбувають покарання у місцях позбавлення волі; особи, які перебувають на обліку в психіатричних закладах, наркологічних кабінетах, у сексопатологів і венерологів; працівники залізничного транспорту; військовослужбовці військових частин, дислокованих в районах вбивств; працівники культурно-освітніх, спортивних, освітніх та дошкільну них установ; власники і водії транспортних засобів; власники відеотехніки; відвідувачі відеосалонів; колишні працівники правоохоронних органів, звільнені з негативних мотивів.¹⁰⁴

13.09.1984 р він затримувався співробітниками міліції в м Ростові н / Д, коли Чикатило весь вечір і всю ніч вів фактичну полювання за жінками і настирливо приставав до них. Тоді перевірялася його причетність до вбивства Закотонової і Пташникова, , проте достатніх доказів тоді не було виявлено. Проведеними судово-біологічної експертизи було встановлено, що групова належність біологічних слідів злочинця відноситься до четвертої групи крові і Чикатило був переданий в слідчий відділ Ленінського РВВС м Шахти і там заарештований за розкрадання державного майна - акумуляторів¹⁰⁵. При затриманні 13 вересня 1984 в м Ростові н / Д в портфелі Чикатило були виявлені ніж, дві мотузки-шнура, баночка вазеліну . Проведена пізніше комісійна судово-біологічна експертиза встановила, що кров Чикатило відповідає другій групі крові, а його виділення (піт, слина, сперма) - четвертій групі. Тим самим встановлювався факт його належності до осіб, що володіють феноменом "парадоксального виделітельства"¹⁰⁶

При цьому Слідством були проігноровані багато інших чинників: поведінка Чикатило, який раніше вже тричі затримувався; сліди, місця і спосіб вчинення злочинів. У тому числі було проігноровано повідомлення, що в камері затриманий Чикатило цікавився у сусіда по камері - чи можна визначити злочинця по спермі. Наявні докази винності Чикатило наслідок належним чином не проаналізувало і не оцінило в сукупності з висновками експертиз, довіряючи лише експертам, і затриманий був звільнений. Надалі були визнані помилки при проведенні цих експертиз.¹⁰⁷

Заслуговує на увагу і думка Н. Водько, що" версія про "парадоксальному виділення"імпонувала слідству. Це був вихід, щоб гідно пояснити причину допущених експертної та слідчої помилок. Було здійснено неправильний забір крові (беруть з вени або пальця, вона "чиста", а виділення змішуються з бактеріями, "чужими білками", іншими сторонніми домішками). Загалом, немає ніякого "парадоксального виділення". Тому що в природі немає людей, які мають різні групи крові і виділень.¹⁰⁸. Експерти, дають висновок на первинному етапі помилилися, оскільки не врахували факторів, які могли вплинути на результат: наприклад те, що біологічні виділення можуть змінитися на відкритому повітрі, або що на труп випадково могли потрапити біологічні виділення іншої людини, тварини.¹⁰⁹

Подібні помилки виникали при розслідуванні кримінальних справ стосовно С. Головкіна і В. Кулика (Іркутськ). Експерти вказували групу AB (IV), у Головкіна була Ba (III), у Кулика - AB (II). Слідчі вчасно усунули ці протиріччя призначенням повторних експертиз . Подібний факт також мав місце в Алма-Аті в 1989 р, коли у зв'язку з помилковими висновками експертів щодо виділень, вилучених з жертв насильства, шукали злочинця з четвертою групою крові. Повторна експертиза визначила групу сперми у всіх слідах як першу. ¹¹⁰

У справі Чикатило помилка експерта була неочевидній, а була якраз помітна в матеріалах справи. Для цього достатньо було уважно ознайомитися хоча б з постановою про призначення судово-біологічної експертизи та переглянути перелік поставлених питань, порівняти це з наявними у справі даними. Справедливості заради слід сказати, що все-таки це була більше помилка слідства, а не експерта. Саме слідчий відповідає за виконання вимог КПК України про повне, всебічне й об'єктивне розслідування обставин справи¹¹¹

З квітня 1986 спеціально створеними групами здійснювалося фізичне прикриття в місцях ймовірної появи злочинця, приховане спостереження на авто- і залізничних вокзалах, в парках, електропоїздах та інших місцях масового скупчення людей. При УВС Ростовської області спеціально був створений міжрайонний слідчо-оперативний відділ¹¹²Як згодом буде встановлено, він у цей час здійснював вбивства в інших областях, куди виїжджав у відрядження і в особистих справах.

З квітня 1988 аналогічні вбивства знову стали відбуватися в Ростовській області. Але місцем вбивств злочинець обирав вже інші райони, не охоплені фізичним прикриттям і прихованим спостереженням - Червоно-Сулинський, Родіонова-Несветайского, м Новочеркаськ і Ботанічний сад у м Ростові.

13 листопада 1990 в лісовому масиві, що примикає до залізничної зупиночної станції «Лісгосп» було виявлено труп Коростік С.С., 1968 народження, загиблої від заподіяння безлічі ножових поранень, у тому числі у неї був повністю розрізаний живіт, вирізані статеві органи, відрізаний кінчик язика і соски молочних залоз, відпопереку до коліна ножові поранення. Труп був повністю голий і зі слідами зв'язування рук мотузкою. Судово-медична експертиза встановила, що смерть Коростік наступила ймовірно за 6 днів до виявлення трупа, а з урахуванням метеорологічних умов цей термін міг бути більше на кілька днів.

При здійсненні первинних слідчих дій за фактом вбивства гр. Коростік С.С. стало відомо з рапорту працівника міліції Рибакова І.М. від 6.11.1990 м, за графіком здійснював в той день фізичне прикриття на зупиночному майданчику електропоїздів «Лісгосп», що 6 листопада 1990 на цій зупиночної майданчику в числі інших осіб з'явився житель м Новочеркаська Чикатило Андрій Романович, який вийшов на зупиночну майданчик з лісосмуги, прилеглої до залізничної колії.

На мочці правого вуха і на руках у Чикатило були свіжі подряпини, а один палець руки був забинтований. Міліціонер Рибалок І.М. зажадав у нього документи, і той пред'явив йому паспорт і посвідчення МПС на ім'я Чикатило АНДРІЯ Романович і пояснив при цьому, що приїжджав до свого товариша в сел. Донський. Після цього Чикатило виїхав на електричці в бік м Шахти.¹¹³

20 листопада 1990 Чикатило був заарештований у м Новочеркаську. При особистому обшуку у Чикатило був вилучений острозаточенним складаний ніж, два шматки прядив'яного шпагату. Спочатку Чикатило, як і в 1978 р і в 1984 р, наполегливо заперечував свою причетність до вбивств.¹¹⁴

У цей період Чикатило виробив свою захисну позицію, якої притримувався протягом усього слідства і суду, і суть якої полягала в наступному:

- Не заперечуючи вчинення ним конкретних епізодів убивств і назвавши слідству всі факти вбивств, в тому числі і про 21 убивстві, яке йому не ставилося у вину. Чикатило стверджував, що це він всѐ здійснив у хворобливому психічному стані;

- Потерпілі самі лізли до нього і всі вони представляли собою бродяжок, осіб легкої поведінки, потенційних злочинців, були в основному розумово відсталими;

- Його на ці злочини штовхнуло саме суспільство - його скрізь труїли, принижували, що не

цінували на роботі;

- Він страждає статевим безсиллям і відводив свої жертви для задоволення своїх статевих потреб, а не з метою вбивства, а вже коли потерпілі починали над ним насміхатися з приводу його статевої потенції, - він втрачав над собою контроль і відбувалося вбивство, в момент вчинення якого він не міг себе контролювати; однак наявність при затриманні у Чикатило ножа свідчить про його спрямованість на учинення убивств, а не їх випадковий характер;

- Знаряддя вбивств - гострозаточений ніж, мотузки, дроту - він постійно носив з собою не для скоєння вбивств, а для своїх особистих побутових потреб - відкривати консерви в відрядженнях, пов'язувати мотузками покупки¹¹⁵

Експертна комісія психіатрів прийшла до висновку, що Чикатило хронічним психічним захворюванням не страждає, хоча і виявляє ознаки психопатії музичного кола з сексуальними перверсіями, що розвинулася на органічно неповноцінному грунті. На це вказують дані анамнезу про наявність у нього вродженої церебрально-органічної недостатності, що проявлялась в диспластичность, короткозорості, нічному нетриманні сечі, а також в виявилися в підлітковому віці ознаках гіпоталамічного синдрому зі схильністю до непритомних станів, порушенням біологічної бази формування сексуальності. На тлі зазначених розладів в дитячому віці сформувалися особливості у вигляді замкнутості, ранимість, підвищеної тривожності, схильності до фантазування. В умовах психогенно-травмуючих ситуацій до зазначених розладів легко приєднувалися невротичні і надцінні розлади, що проявлялося дитячими страхами, юнацької ендореактивною дисмофоманією (переконаністю у власних фізичних вадах).У підлітковому віці на тлі явищ психічного інфантилізму у випробуваного виявилися порушення психосексуального і статевого розвитку, які виражалися в порушенні біологічної бази сексуальності (ослабленому статевому потязі, недостатності ерекцій) і затримці психосексуального розвитку з фіксацією на еротичної фазі формування сексуальності і схильністю до еротичного фантазування садистичного характеру . Надалі на тлі явищ порушення гетеросексуальної адаптації відбулося формування сексуальних перверсій, які на ранніх етапах (до 1978 р) проявлялися частковою реалізацією садиствських фантазій на малолітніх, епізодах фроттажа (тертя статевими органами про різні частини тіла, в тому числі про статеві органи) і візіонізму (потягу до підглядання за статевим актом чи оголеними представниками протилежної статі).¹¹⁶ У подальшому спостерігалася прогресуюча динаміка синдрому сексуальних перверсій з повною реалізацією садистичного потягу, некросадизм і канібалізмом.¹¹⁷

Так, посилення садистичного потягу було спровоковано психогенними факторами, що підтверджується також тим, що в 1984 р в період, коли у Чикатило різко ускладнилися відносини на роботі і він був притягнутий до кримінальної відповідальності, спостерігається максимальне число скоєних ним убивств (15 осіб). У підготовчій стадії до злочину відзначається перевага тужливо-тривожного афекту і появою потягу параноїчної налаштованості з уривчастими ідеями переслідування. Стадія реалізації девіантних актів характеризується стереотипними діями, найпотужнішим брутальним розрядом з відчуттями відриву від реальності, деперсоналізації і реалізацією садистичних фантазій. В окремих випадках спостерігалися акти з спрямованістю агресії не тільки на потерпілих, а й на випадкові, нейтральні об'єкти (дерева). Завершальна стадія характеризується вираженим почуттям психічної та фізичної розрядки, явищами астенії, сонливості, розбитості.¹¹⁸

Ці дві характеристики показують, що «добрий, спокійний» людина обертався звіром лише в суворо визначених випадках, щодо своїх сексуальних жертв, причому відповідні ситуації готував сам. У всіх інших обставинах він пасивний і підпорядкований настільки, що не може дати здачі нікому зі своїх кривдників-на роботі, в сім'ї, армії, місцях позбавлення волі, під час випадкових конфліктів. Більше того, в багатьох відгуках про нього відзначається ввічливість і люб'язність, що можна розцінити як його прагнення зробити попереджувальні кроки, щоб не викликати ніякої агресії проти себе через страх перед нею. Тільки за рік, що передує арешту, т. е. в самий розпал кривавих убивств, написав більше 50 скарг, приїжджав скаржитися до Москви, що свідчить про його слібку особистість, нездатність чинити опір кривдникові¹¹⁹.

Чикатило переніс кілька травм черепа, що не могло не позначитися на його особистості, на розвитку його дратівливості, злостивості, нетерпимості. За своїм складом він відноситься до епілептоідного типом з характерними жорстокістю, злопам'ятністю, застреваемость психотравмуючих емоцій.¹²⁰

Для розуміння непрофільних тенденцій цього вбивці надзвичайно важливе значення має той факт, що йому ще з ранніх років було відомо, що його старший брат був з'їдений голодуючими. Поживу людини було для нього реальністю, а не абстракцією. До того ж в дитячі, найбільш сприйнятливі роки він взагалі бачив багато небіжчиків і смертей, і смерть давно стала для нього чимось близьким і зрозумілим.¹²¹

Антонян Ю.М. говорить, що основою спонукань вбивати у серійних убивць є страх смерті, в тому числі і Чикатило. З ранніх років у Чикатило виникає і закріплюється уявлення не просто про чу¬дості і незрозумілості, а й про ворожість навколишнього світу. Природно, у нього формується і страх бути знищеним, цілком реальна небезпека за себе, іншими словами, страх смерті.¹²²

Причини чому слідчі органи не протидіяли маніяку, який вчиняв вбивства протягом 12-ти років , що почало формувати його уявлення про себе як непереможного і особливого, полягають у наступному.

• Для заплутування слідства - постійно знищуював, приховував всі докази на місці вбивства;

• Тіла виявлялись протягом тривалого часу після вчинення вбивства, що погіршувало можливості досудового розслідування;

• Службова недбалість слідчих та експертів при перевірці Чикатило за підставою причетності до серійних убивств;

• Наявність періодів затишшя, що співпадали із затриманням інших підозрюваних по справі, що формувало хибне уявлення про винність цих осіб;

Чикатило являє собою обмежену, ординарну, сіру особистість з низьким, примітивним інтелектом, який мислить і говорить газетними штампами і цитатами, абсолютно не здатен на критичну самооцінку як самого себе, так і своєї поведінки, для якого задоволення своїх особистих злочинних бажань завжди є вирішальним і досягається ним будь-яким способом і якими засобами.

Також Чикатило відчував свою неповноцінність і примітивність в колі своєї родини, де він постійно був на других ролях, повністю підкоряючись своїй дружині, не користувався повагою навіть своїх дітей, які завжди відгукувалися про нього вельми зневажливо. Таким чином, у повсякденному житті Чикатило не міг, при всьому своєму бажанні, реалізувати свої непомірні амбіції і претензії, що його, натуру низьку і мстиву, вельми злило і гнітило. Тому Чикатило, з одного боку, постійно займався сутяжництво, засинаючи всі владні державні органи - від місцевих до Ростовської області до вищих у столиці - сотнями скарг про які чинить, нібито, йому самому і його родині різних перепони і неприємності, як за місцем його служби, так і за місцем проживання. З іншого боку, здійснюючи десятки найжорстокіших, жахливих вбивств протягом тривалого часу, Чикатило, безкарно вбиваючи свої жертви - беззахисних малолітніх дітей, підлітків, молодих дівчат і жінок, не здатних надати йому в силу віку і фізичних можливостей ніякого реального опору і отримуючи при цьому сексуальну насолоду, чого він і домагався - відчував свою абсолютну всевладного над жертвою, впиваючись свідомістю того, що саме від нього в даний момент залежить питання життя і смерті дитини, підлітка, жінки.¹²³

Уродженець Росії Сергій Ткач здійнив визку серійних убивств на території Ураїні і Росії.. За його словами в дитинстві сильно хворів, лікувався у психоневрологічному диспансері,тому в школу пішов на рік пізніше. Був четвертою дитиною в сім`ї і як наслідок був обділений увагою батьків,що сформувало замкнутість, жорстокість. Після школи Ткач не зміг поступити в інститут фізкультури в Омську. Його призвали в армію. Отримав військову професію дешифрувальника аерофотозйомки і потрапив служити на Крайню Північ, в бухту Тіксі. Звідти, ще під час служби надійшов було в Севастопольське військово-морське училище. Однак незабаром після чергової медкомісії був відрахований по здоров'ю - підвело серце і згодом бу звільнений в запас.

Ткач влаштувався на криваву посаду інспектора з вилову бродячих і диких собак. Мабуть, уже тоді позначалися його садистські нахили, так як вбивав він тварин залізним прутом . За голову тварини йому платили 2 рубля, але він знайшов підробіток - здирав шкури і продавав по 3 рубля кушнірів, які шили унти, безрукавки та ін.. Зміцнілий, що надивився крові і жорстокості, Сергій, за його словами, першим ділом звів рахунки з тими, хто, на його думку, ображав його ще в школі. Його, як і багатьох дембелів, запросили в УВС і запропонували службу в органах. З 1980 по 2005 рік колишній експерт-криміналіст здійснював криваві розправи над молодими жінками і дівчатками по всій Україні. На рахунку - більше 100 жертв. Верховний суд України зараз розглядає 40 вбивств, ще 60 справ продовжує розслідувати прокуратура.

Під час роботі в МВС виїжджав на розбої та вбивства, виявляв відбитки лиходіїв і, очевидно, тоді й навчився приховувати власні сліди. За його словами, тоді він «набачився трупів», брав участь в ексгумації, вивчив анатомію людини і зрозумів, як можна швидко вбивати: куди бити, як душити і т. Д. Через чотири роки він звільнився, обманом забрав маленького сина і полетів до Криму до батьків. Слідом туди прилетіла дружина Віра, за допомогою міліції відібрала сина, а Ткача на добу закрили у відділенні. І от коли він звідти вийшов в районі автовокзалу в Сімферополі та скоїв перше вбивство зі зґвалтуванням, подзвонив з автомата по 02, зізнався у вбивстві, хоча про зґвалтування промовчав. «….тяги до вбивств і згвалтувань у мене не було, я ніколи не відчував, що, мовляв, пора на полювання, ніяких голосів понад не чув….». Через деякий час маніяк переселився в Павлоград, де знову одружився, народилася в 1983 році дочка Настя. За кілька років Ткач вчинив у Павлограді десятки злочинів, зокрема вбивств. Зупинитися вже не міг, до того ж повірив у свою невразливість. За його словами, у Павлограді його не раз затримувала міліція, причому саме в зв'язку з досконалими їм вбивствами, але кожен раз відпускала, не знайшовши доказів! Мовляв, ще з 1985 року він був в оперативній розробці місцевого карного розшуку, допитувався, але завжди «вирішував питання» (відкуповувався хабарем). ¹²⁴

«Полював» Ткач в лісопосадках неподалік від залізниці або траси, забирав з собою все, на чому могли залишитися відбитки пальців. Перед вбивством випивав склянку горілки з димедролом. Вбиваючи, Сергій Ткач перетискав дівчині сонну артерію і брав щось на пам'ять: золоті прикраси, помаду, дзеркальце, сумочку і нижню білизну жертви. З місця злочину йшов по шпалах, оскільки в цьому випадку службові собаки не в змозі взяти слід

Прокурор підкреслив, що ще шість років тому, коли вбивство дитини розслідувала Запорізька обласна прокуратура, знайшовся свідок, який підтвердив, що бачив чоловіка років 45: той віз через пустир на велосипеді великий чорний мішок, в якому лежало щось схоже обрисами на людське тіло. Тоді на його свідчення не звернули уваги. 23 вересня 2002 тихе містечко Пологи (Запорізька область) облетіла страшна звістка: по дорозі з дому до бабусі зникла третьокласниця місцевої школи Яночка Попович. На наступний день її тіло зі слідами наруг знайшли в очереті біля річки. Правоохоронці за лічені дні встановили «винуватця»: у вбивстві дівчинки «зізнався» учень тієї ж школи, який доводився Яночка ще й близьким родичем. Дивно, але приводом для арешту послужили слова одного з шкільних вчителів, який згадав, що саме Яків запропонував пошукати племінницю в очеретах.

Обвинувальний висновок вражало непрофесіоналізмом. Наприклад, з нього випливало, що Яків нібито зґвалтував і вбив дівчинку на території зруйнованого цегельного заводу, потім знайшов на звалищі відповідний дерев'яний ящик, поклав туди тіло, доніс до річки і кинув в очеретах. Але на слідчому експерименті, де хлопчика змусили виконати ту ж «операцію», Яша, спробувавши підняти ящик з 40-кілограмовою статисткою всередині (приблизно стільки важила убита), просто впав. А адже згідно прокурорської легендою підліток ніс під пахвою цей «труну» до річки 600 метрів. Зате слідство залишило поза увагою два коротких сивих волосини, знайдені на тілі ¹²⁵ Також під час розслідування Запорізької обласної прокуратури знайшовся свідок, який підтвердив, що бачив чоловіка років 45: той віз через пустир на велосипеді великий чорний мішок, в якому лежало щось схоже обрисами на людське тіло. Тоді на його свідчення не звернули уваги.¹²⁶

Нарешті в 2008 році Генеральна прокуратура звернулася до Верховного суду з проханням про перегляд вироку семи чоловікам, свого часу несправедливо засудженим за злочини, вчинені Ткачем. (Троє з них вже відбули терміни, і мова йшла про те, щоб повернути їм добре ім'я. Ще четверо жителів Пологів, продовжували залишатися за гратами.) І справа нарешті зрушила з мертвої точки. На свободу вийшли 24-річний Микола Демчук, 27-річний Віталій Каїра, кожен з яких без вини провів у в'язниці більше чотирьох років.

Сергій Ткач - класичний маніяк.

Відомо, що 24 вересня 2004 року Сергій Ткач, пізніше відомий як "пологівський маніяк", пив у барі "Олімп". Побачив дівчину, що виходила з магазину. Пішов за нею, наздогнав, задушив. Була 8.45. Ткач хотів повернутися до бару – але там, за його словами, – були міліціонери. І він поїхав геть. А Максим Дмитренко незадовго до того взяв у матері дві гривні і пішов покликати до бару свого товариша. Проте дружина Максимового друга не відпустила. Максим пішов на пиво сам, прийшов у бар о 9 вечора. Відтоді їхні долі переплелися. Місцева міліція вирішила зробити винним саме Максима Дмитренка. Сьогодні частина правоохоронців, що працювали у тій справі, звільнилися

Кримінальна справа про злочини "пологівського монстра" вважається найбільшою ганьбою українського правосуддя. Так, Володимир Світличний з Павлограда був звинувачений у вбивстві і зґвалтуванні власної дев'ятирічної дочки. Він не дочекався суду і повісився у камері Дніпропетровського СІЗО. А більше десятка безвинно засуджених повністю відсиділи покарання за злочин Ткача. Наприклад, Ігор Рижков був засуджений в 1997 році і вийшов на свободу через 10 років. ¹²⁷

Однак серійні убивства вчиняються і жінками. Яскравим прикладом може слугувати відома, в тому числі завдяки голлівудському кінематографу ( фільм «Monster» 2003 р.) Ейлін Wuornos. Як би там не було, одне можна стверджувати напевно: з грудня 1989 року по листопад 1990 семеро чоловіків-автомобілістів середніх років на дорогах Центральної Флориди зупинилися, щоб підвезти Ейлін Вуорнос («Лі»), - і загинули ... З часу народження в 1956 році життя Вуорнос представляла собою невпинний кошмар насильства, принижень і самотності. Її батьки були, по суті, ще підлітками, і шлюб їх розпався до її народження. Батько Ейлін згодом повісився у в'язниці, будучи заарештовано за розбещення неповнолітніх. Коли Ейлін було всього півроку, мати залишила дівчинку та її маленького брата з няней- доглядальницею, після чого зателефонувала і заявила, що не збирається повертатися додому. Ейлін взяли на виховання дід і баба, але в тринадцять років вони вигнали дівчинку з дому, коли вона народила позашлюбну дитину (за її власним твердженням, в результаті згвалтування). У чотирнадцять років вона вже вела життя бродяги: ночувала в кинутої машині, пила, приймала наркотики і крала гроші на їжу. У двадцять років Ейлін вийшла заміж за 70-річного старого, але цей союз тривав всього місяць (за її словами, вона кинула чоловіка, бо той бив дружину тростиною; за словами чоловіка, він подав на розлучення після того, як Ейлін побила його, щоб взяти ключі від його машини). Через два роки Ейлін вчинила спробу самогубства, вистріливши собі в живіт. Одужавши, вона спробувала вчинити збройне пограбування магазину, тут же була заарештована і провела 13 місяців у в'язниці. За першим арештом пішли інші - за звинуваченнями у підробці чеків і угоні автомобіля. У 1986 році Вуорнос зустріла в дайтонском барі свою велику любов - лесбіянку по імені Тірья Мур. Навіть охолонувши один до одного в сексуальному відношенні, Ейлін і Тірья залишалися нерозлучними подругами ще чотири роки. За цей час Вуорнос остаточно зненавиділа чоловіків. Вона як і раніше крала і жебракувала; тільки тепер не розлучалася з пістолетом 22-го калібру. 30 листопада 1989 Вуорнос сіла в машину до 51-річному власнику ательє з ремонту електроніки на ім'я Річард Меллорі. На наступний день його порожню машину знайшли в лісі. Поруч валялися гаманець Меллорі, напівпорожня пляшка горілки і розірвана пачка презервативів. Двадцять днів по тому зрешечене кулями тіло Меллорі знайшли на сміттєзвалищі. За першим убивством послідувало ще шість, схема скоєння злочинів була приблизно однакова .¹²⁸

Поліція не відреагувала на звернення потерпілого що виживі після тортур John Wayne. Через його «маску нормальності» і поважність у суспільстві. 22 травня 1978, Джефрі Рігнал, 26-річний гомосексуаліст, який підробляв проституцією, був жорстоко зґвалтований незнайомцем та прокинувся вранці під статуєю, в парку Лінкольна, в Чикаго. Поряд з численними порізами, опіками печінки, викликаними хлороформом, Рігнал переніс серйозну емоційну травму . Але Рігналу тоді не повірили, вважаючи його шантажистом. Також вийшло і з заявою Доннели в 1977 році, який перебував на обліку у психіатра. Адже Джон Уейн Гейси був скарбником благодійного товариства і чинив помітну матеріальну допомогу поліції району Норвуд Парк. До того ж, він був членом місцевої масонської ложі, займався благодійністю, відвідував лікарні і брав участь у парадах. Не було прийнято до уваги навіть те, що Гейсі був судимий за сексуальні домагання до неповнолітніх .¹²⁹

ВИСНОВОК

Аналіз літературних джерел дозволяє зробити висновок про уривчастіть підходів деяких науковців щодо визначення змісту поняття «серійних убивств». Можна виділити наступні визначення серійних убивств:

1. Звужений підхід, серійними вважаються лише убивства на сексуальному грунті.

2. Широкий підхід. Прихильники цього підходу не розмежовують масові та серійні убивства без акцентуванні на часовому проміжку між ними.

Також під час створення дефініції науокцями виділяються різні аспекти цього злочину:

1. формальний, - кількісні та просторо-часові (об`єктивні) ознаки.

2. Психологічний.Тут науковці акцентують увагу на переживаннях вбивці.

3. Єдність почерку, що є ознакою об`єднання епізодів. В ході проведеного дослідження було встановлено, що серійні убивства складають специфічну категорію злочинів, що володіють особливими якостями.

Встановлено, що 1) серійні злочини - лише один з варіантів багатоепізодних злочинів, скоєних в умовах неочевидності; 2) серійні злочини неоднорідні.

Серійні сексуальні злочини є лише одним з приватних їх варіантів. Запропоновано наступне інтегративне визначення серійного убивства –вчинене 1-єю чи більше особами послідовне умисне позбавлення життя двох чи більше людей з гедоністичних мотивів, кожне з яких є окремими епізодами, дискретними у часі, причинах та місці однак наявні зв’язки між нимим дають достатні підстави вважати вчинення їх однією особою (-ами).

Також пропонуємо доповнити Кримінальний кодекс України ч.3 ст.115 ККУ такого змісту: «Вчинення серійного убивства – умисне протиправне позбавлення життя 2-х чи більше людей, коли кожне убивство є відособленим від інших у часі та місці, зі спрямованістю на позбавлення життя людей, - карається довічним позбавленням волі.»

При цьому немає значення кількість вчинених вбивств, враховуючи що усі випадки серійних гоміцидів буде кваліфікуватись за ч.3 ст.115 ККУ.

Розглянуті приклади розслідувань свідчать, що існуючі серед практиків та теоретиків стереотипи повинні бути переглянуті: серійні убивці не є виключно чоловіками, їм притаманні не лише сексуальні мотиви, серійний убивця не є психічно-хворим і здатний усвідомлювати значення своїй дій і керувати ними, убивці можуть зупинитись замінюючи убивство іншими звільняючими психологічне напруження діями, серійні убивці не завжди є невдахами і самітниками без сім`ї.

РОЗДІЛ 2. КРИМІНАЛІСТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА СЕРІЙНИХ ВБИВСТВ

2.1. Поняття криміналістичної характеристики серійних убивств

Систематичне дослідження серійних убивств є завжди обмеженим, зважаючи на існування наступних обставин:

1. Надзвичайна рідкість серійних убивств; За данимим Холмса і Холмса – серійні вбивства складають 2% загальної кількості убивств. ¹³⁰

2. Початок повноцінних досліджень даного явища лише з кін. ХІХ ст. ( наприклад Центр Аналізу насильницької злочинності в США був створений лише 1985 року)¹³¹;

3. Як наслідок відсутність можливості здійснити репрезентативну вибірку для отримання об`єктивних, неспотворених відомостей.

Питання формування криміналістичних характеристик серійних вбивств, виявлення закономірностей у зв'язках між їх елементами є однією з найважливіших проблем подальшої розробки та вдосконалення методики виявлення, розкриття і розслідування цих злочинів. Використання криміналістичної характеристики як універсальної моделі, за якою повинні підбиратися і групуватися кримінальні справи про злочини, вчинені одними і тими ж особами, є першоосновою побудови методики розслідування серійних вбивств. Характер обставин, достовірно встановлених в ході розслідування окремих епізодів серії дає можливість припускати їх наявність і в тих епізодах, за якими вони ще не встановлені, що забезпечується більш високий ступінь точності припущень про особу злочинця.¹³²

Загальне поняття і зміст криміналістичної характеристики злочину одним з перших детально дослідив А.Н. Колесніченко. Багато уваги цим питанням приділяв і С.П. Митричев, який робив акцент на типові ознаки злочину. Він, зокрема, зазначив, що «криміналістична характеристика повинна включати найбільшу кількість ознак, що мають криміналістичне значення».¹³³

Криміналістична характеристика злочинів, як слушно зауважує Пантелеев И.Ф, випливає не з загального поняття злочину, вона складається на основі вивчення та узагальнення криміналістичної практики розслідування скоєних злочинів і включає типові криміналістичні особливості різних видів злочинів.¹³⁴

Варто погодитись із думкою А.М. Кустова, про те, що криміналістична характеристика являє абстракцію у вигляді науково розробленої на основі вивчення та узагальнення слідчої і судової практики системи відомостей про стійких (типових) і взаємопов'язаних криміналістично значущих характеристик (ознаках), притаманних злочинам певного виду.¹³⁵

Образцов В.А. вважає, що криміналістична характеристика включає в себе сукупність даних про механізм вчинення злочину, засоби відображення об’єктів, що відобразились та відображають, взаємодіючих при цьому, особливостях та джерелах фактичної інформації, що формулюється ними, та що мають значення для розкриття визначених категорій злочинів шляхом використання обумовлених ними криміналістичних засобів, прийомів та методів, а також розробки наукових рекомендацій по оптимальному вирішенню даної задачі¹³⁶

Криміналістична характеристика серійних убивств володіє відмітними особливостями, одна з яких пов`язана з потребою врахування специфічного механізму вчинення серійних убивств а також формування почерку злочинця та повторюваності певних ознак злочину крізь епізоди серії. Формування криміналістичної характеристики серійних убивств ускладнюєть динамічою структурою даного виду злочинів, зважаючи на те, що убивця може змінювати свій спосіб дії, пристосовуючись до нових обставин злочинної діяльності. Такої ж думки пітримується Саінчин О.С., який зазначає що криміналістична характеристика серійних вбивств, на відміну від інших видів вбивств, являє собою більш складну систему інформаційних даних.¹³⁷

Поняття криміналістичної характеристики серійних убивств можна визначити наступним чином. Це - система відомостей про стійкі (типових) і взаємопов'язані криміналістично значущі характеристики комплексу злочинних епізодів, що мають значення для розкриття окремої категорій злочинів шляхом використання обумовлених ними криміналістичних засобів, прийомів та методів.

Поділ криміналістичних характеристик на загальну, видову і конкретну, який є досить поширеним в науці¹³⁸ не містить практичного обґрунтування, оскільки значення під час досудового розслідування має лише криміналістична характеристика типового злочину, що є основою для побудови приватної криміналістиної методики. Загальна криміналістична характеристика може слугувати лише завданням теорії кримінального права, і не може бути основою для побудови методики розслідування будь-якого виду злочину. Наявності ж конкретної криміналістичної методики неможливо заперечити, так само як і існування конкретного злочину. Накопичення відомостей про однотипні злочини, що є елементами серії убивств, а отже криміналістичних характеристик епізодів призводить до формування єдиної криміналістичної характеристики, що є криміналістичною характеристикою конкретного злочину і можлива лише за результатами розслідування. Згодом вона може бути використана наукою, як емпіричний матеріал для узагальнення слідчої практики.

Ісаєва Л.М. та Белкин Р.С.¹³⁹ пропонують виділяти також родові та групові криміналістичні характеристики,¹⁴⁰ наприклад, насильницьких чи корисливих злочинів (рід) а також в даних межах характеристику вбивств, тілесних ушкоджень (група) та ін. Побудова типової криміналістичної характеристики серійного убивства має надзвичайно важливе значення, оскільки є базою формування типових версій та є запорукою оперативної слідчої діяльності. Знаючи закономірності механізму злочину, слідчий в результаті своєї діяльності заповнює дефіцит криміналістично-значимої інформації і формує модель механізму вчиненого злочину. Існування родових криміналістичних характеристик, як вважаємо, не має практичних і теоретичних заперечень.

Так, зважаючи на значну неоднорідність мотивів та способів вчинення серійних убивств, не виключається можливість механічної екстраполяції елементів характеристик вбивств певного виду (наприклад, скоєних з корисливих мотивів) на конкретну групу (серію) вбивств, в основі яких знаходиться корислива мотивація, щоб забезпечити максимально чітке планування її розслідування¹⁴¹. Однак криміналістична характеристика серії вбивств є більш ефективним інструментом пізнання розслідуваних злочинів, ніж типова характеристика вбивств відповідного виду або різновиду.¹⁴²

Криміналістичні характеристики серійних убивць в теоретичній науці містять низку недоліків, неточностей і характеризуються уривчастістю висновків, що зазвичай формуються внаслідок аналізу невеликої кількості гучних кримінальних справ.

Інші науковці говорять про те, що майже всі вбивства супроводжуються особливою зовні нічим не мотивованою жорстокістю¹⁴³, видіялють надзвичайну «перекручену» жорстокість як ознаку серійних убивств¹⁴⁴. Однак при цьому не враховуються випадки вчинення серійних убивств з вогнепальної зброї, які за даними ФБР складають 12% загальної кількості¹⁴⁵, а також введення смертельних ін`єкцій, котрі не спрямовані на завдання великих страждань жертві, а використовуються як «швидкі» знаряддя убивства.

Стосовно елементів змісту криміналістичної характеристики серійних убивств погляди науковців розходяться. Тихонова Е.В. пропонує виділяти наступні ознаки змісту криміналістичної характеристики серійних сексуальних убивств:

1) характеристика вихідної криміналістичної інформації;

2) відомості про обставини скоєння злочину (спосіб та обстановка вчинення злочину);

3) обставини, що характеризують особу обвинуваченого і мотиви злочину;

4) обставини, що характеризують жертву злочину.¹⁴⁶

Так, вихідну криміналістичну інформацію здебільшого взагалі не включають до структури криміналістичної характеристики. Однак, знання про типову вихідну криміналістичну інформацію дозволяє слідчому обрати та організувати необхідний вид та форму організації взаємодії, для того щоб висувати початкові версії, вирішувати питання, щодо організації та послідовності проведення слідчих розшукових та негласних слідчих (розшукових) дій вже на початковому етапі розслідування.¹⁴⁷

Вихідна криміналістична інформація при розслідуванні серійних убивств полягає в сукупності інформації щодо окремих епізодів серії убивств, що були отримані на етапі досудового розслідування до об`єднання в єдине кримінальне провадження.

Первинними криміналістичними відомостями, що можуть бути отримані з місця події є:

1. Природа фізичної взаємодії з жертвою,

2. Якщо був, вид сексуальної взаємодії;

3. Наявність чи відчутність знаряддя вчинення убивства;

4. Спосіб приховування чи розташування тіла.

5. Причина та давність настання смерті.

Враховуючи те, що часто серійні убивства часто вчиняються в умовах неочевидності первинна криміналістична інформація є досить обмеженою, що не дозволяє своєчасно перервати злочинну діяльність убивці та не допустити вчинення ним наступного убивства.

Інші науковці до змісту криміналістичної характеристики включають і саме поняття серійних убивств (Кирюхин Д.А.)¹⁴⁸

До числа елементів структури криміналістичної характеристики серійних убивств СаінчинО.С. відносить наступні: 1) предмет злочинного посягання, або, як його ще називають, предмет злочинного інтересу; 2) спосіб вчинення вбивств; 3) механізм вчинення вбивств; 4) обстановка вчинення вбивств; 5) ознаки вчинення вбивств (слідова картина); 6) криміналістична характеристика особи злочинця (убивці); 7) криміналістична характеристика особи потерпілого (жертви); 8) зв’язок конкретного епізоду з даною серією вбивств; 9) мети й мотиви вчинення вбивств.¹⁴⁹

На наш погляд, елементами криміналістичної характеристики, що мають значення розслідування серії вбивств повинні вважатись наступні:

1. характеристика вихідної криміналістичної інформації;

2. modus operandi або спосіб вчинення злочину;

3. відомості про обставини вчинення злочину (обстановка, час і місце вчинення злочину);

4. слідова картина злочину та способи їх приховування;

5. обставини, що характеризують особу злочинця (в т.ч. мотиви злочину);

6. обставини, що характеризують особу жертви злочину.

Отже, формування окремої криміналістичної характеристики серійних убивств зумовлена потребами правоохоронних органів, оскільки методики розслідування убивств не є виправданим, зважаючи на виняткові особливості механізму серійних убивств. Визначено, що криміналістичною характеристикою серійних убивств – є видовою криміналістичною характеристикою, і являє собою систему відомостей про стійкі (типові) і взаємопов'язані криміналістично значущі ознаки комплексу злочинних епізодів, що мають значення для розкриття даного типу злочинів шляхом використання обумовлених ними криміналістичних засобів, прийомів та методів.

Криміналічтична характеристика серійних убивств повинна будуватись на основі значної кількості статистичних відомостей про конкретні серійні убивства, відображати зміни і тенденції способів, мотивів та інших ознак даних злочинів, щоб забезпечити правоохоронні органи найбільш актуальною інформацією про типовий механізм серійних убивств.

Криміналічтична характеристика конкретного серійного убивства, яка складається з сукупностей обставин, достовірно встановлених по окремих епізодіах, вона дає підстави припускати наявність таких же обставин щодо інших епізодів, де існує брак криміналістичної інформації. Зважаючи на це, варто визнати існування криміналістичної характеристики конкретного злочну, зокрема серійного убивства.