2.4. Особа злочинця-серійного вбивці

Краще осягнути сутність серійного убивці допоможе небезпідставне проведеня аналогії поведінкових особливостей даного типу злочинців та білих акул, що було здійснене дослідниками морської фауни. Вони застосували метод географічного профілю для дослідження полювання морських хижаків. Було виявлено, що акули не обирають випадкову жертву, а вислідковують особливу молоду чи самотню здобич, будучи при цьому непомітними. Вони спостерігають за жертвою з оптимальної відстані та здійснюють раптовий напад. Акули, як і представники Homo Sapience з часом удосконалюють свої уміння з досвідом.²⁷⁰

Характеристика особи серійного убивці повинна бути багатоаспектною і включати такі блоки:

Перший блок характеризує внутрішню психоемоційну серу особистості злочинця і включає такі елементи:

А) психологічна характеристика: систему духовних і матеріальних цінностей; темпераменту, мотиваційну сферу і спонукальні початку вчинення тих чи інших дій; ставлення до себе і навколишнього світу; суб'єктивну оцінку скоєних злочинів;

Б) психіатрична характеристика повинна висвітлити душевний стан вбивці, а також акцентуації особистості та можливі відхилення від встановлених для психічного здоров'я норм;

В) сексологічна характеристика повинна містити відомості про інтимне життя суб'єкта, зокрема про способи задоволення статевої потреби і виборі партнерів для цього.

Г) фізіологічна характеристика повинна містити інформацію про особливості фізичної будови суб'єкта, про наявність анатомічних і функціональних аномалій і недоліків;

Наступний блок характеризує зовнішню сферу особистості злочинця та демонструє його роль і статус у суспільстві та інші об`єктивні відомості:

А) демографічна характеристика повинна відображати відомості про вік, стать злочинця;

Б) соціальний компонент, що відображає такі відомості: суспільний статус, професія, наявність сім'ї, спосіб життя ;

В) кримінологічна характеристика повинна містити відомості про наявність кримінального досвіду, судимості.

При цьому «особистісний» внутрішній компонент – психологічний портрет злочинця має орієнтуюче-розшукове значення, про ідентифікації особистості зловмисника.²⁷¹ Власне у дисонансі цих двох блоків характеристик, коли зовнішні ознаки особистості серійного убивці не відрізняють його від злочинця та його внутрішньої антисоціальної спрямованості, так звана «маска нормальності» є каменем спотикання правоохоронних органів при встановлені підозрюваного.

Варто розпочати аналіз особистості серійного убивці з його внутрішньої сфери, а саме психологічного портрету. Один з перших психологічних «портретів» серійного вбивці, визнаний в даний час класичним, був запропонований R.P. Brittain. В якості особистісних параметрів, що описують серійних злочинців він виділив боязкість, тривожність, інтраверсивність, соціальну залежність, що зазвичай є наслідком складних амбівалентним відносин з матір'ю, феміністичний характер статевої ідентичності, наявність проблем у сексуальних контактах і / або сексуальних девіацій, низький рівень самооцінки і самоповаги.²⁷²

Антонян Ю.М. видділяє такі суб`єктивні характеристики:імпульсивність і аффективність, високий рівень агресивності, ригідність (зацикленість на травмуючих переживаннях), аутичність (відчудженість від світу).Соціально-психологічна адаптація у них, як правило, порушена, разом з цим відзначається загальне неприйняття традиційних моральних норм. Їх поведінка в значній мірі визначається афективно зарядженими ідеями та установками, які знаходять свою реалізацію в «спускових» ситуаціях.²⁷³

D.Abrahamsen в якості характеристик вбивці виділив наступні: безпорадність, безсилля, гнітюче почуття помсти (перенесене з дитинства), ірраціональна ненависть до інших людей, підозрілість, гіперчутливість до несправедливості, егоцентризм, фрустрація, почуття постійного придушення частих емоційних спалахів, поганий самоконтроль²⁷⁴

Але загалом психологічні дослідження особистості серійних вбивць є казуальними та обмежуються описом і простим перерахуванням окремих характеристик. Однак на практиці не можна передбачити всі можливі індивідуальні поєднання особистісних якостей конкретного злочинця. До такого ж висновку прийшли і науковці на міждисциплінарному симпозіумі у Сан Дієго, що встановили, що жодна комбінація психологічних характеристик не дозволяє відрізнити серійного убивцю та інших злочинців, що вчиняють насильницькі злочини.²⁷⁵ Тому залучення під час досудового розслідування спеціаліста психолога для створення психологічного портрету серійного убивці повинно проводитись в кожному конкретному випадку розслідування серійних убивств.

Рівень діагностованих психічних розладів серед серійних убивць є вищим (32,6%) ніж загальні рівні для населення (21-25%)²⁷⁶

У Більшості (близько двох третин) серійних вбивць клінічно діагностується розлад особистості типу В а саме антисоціального розладу особистості (також відомого як соціопата або психопата) . Згідно Керівництва з діагностики і статистики психічних розладів (DSM 5) їм притаманні значні порушення в функціонуванні особистості, що виявляються у :

І. Порушення А чи Б:

А) особистості : егоцентризм; самооцінка стосовно отримання вигоди, влади, або задоволення.

Б) Спрямованості особистості: постановка цілей базується на особистому задоволенні; Відсутність про соціальних внутрішніх стандартів, що пов'язуються з відмовою дотримання законної чи культурно нормативної етичної поведінки

ІІ. Міжперсональні порушення (А чи Б):

А) Емпатія: Відсутність турботи про почуття, потреби, або страждання інших; відсутність каяття після образи або жорстокого поводження з іншою людиною.

А) Інтим: Нездатність до близьких стосунків, а експлуатація є основним засобом відносини з іншими людьми, в тому числі шляхом обману та примусу; використання домінування або залякування для контролю над іншими.

ІІІ Патологічні риси особистості:

1. Антагоністичність, характеризується:

А) Маніпулятивність: Часте використання вивертів, щоб впливати або контролювати інших; використовувати красномовство, улесливість, шарм для досягнення мети;

Б). Брехливість: Нечесність і обман; прагнення здаватись іншим; перебільшування або вигадливість.

В) Черствість: Відсутність турботи про почуття або проблеми інших; Відсутність провини або каяття про негативні або шкідливі наслідки власних дій; агресивність; садизм;

Г) Ворожість: Постійні або часті гнівні почуття; дратівливість у відповідь на незначні образи що виявляється у неприємній, або мстивій поведінці.

2. Розгальмування, характеризується:

А) Безвідповідальність: Ігнорування і недотримання фінансових та інші зобов'язань; відсутність поваги та дотримання угод і обіцянок.

Б) Імпульсивність: Діє імпульсивно у відповідь на нагальні стимули; труднощі з встановленням та дотриманням планів;

В) Ризиковість: Участь у небезпечний,та потенційно-небезпечній діяльності для власного життя і здоров`я, без розсудливість стосовно безпеки інших осіб.

Дані порушення повинні бути стабільні у часі і мати послідовний характер.²⁷⁷ Решта 30 відсотків серійних вбивць мають 1 чи декілька психічних розладів, психозів.

Найбільш визначальною рисою серійних убивць є паталогічний нарцисизм , навколо якої вибудовуються інші характеристики. Це паталогічна відсутність самоповаги та самооцінки, що захищається компенсаторною грандіозністю та ексгібіціонізмом. Розвитку нарцисизму сприяють 3 фактори, що в кінечному результаті формують едіпів комплекс: відсутність достатнього «дзеркального досвіду», що означає «я чудовий» і формує комплекс неповноцінності, відсутність «ідеалізованого образу» батьків. хронічний досвід порожнечі, безпорадності формують тверду оболонку грандіозності. Цей інтрапсихічний маневр захищає від досвіду захищає від сорому і розчарування.²⁷⁸ Захист свого буття є глибинним особистісним змістом вбивств взагалі. При цьому не має значення, чи дійсно мало місце посягання (в будь-якій формі і будь-якої сили) на це буття, важливо, щоб якісь фактори суб'єктивно сприймалися як загрозливі Жорстокість виступає в якості засобу утвердження та самоствердження, а також шаленого протесту проти того, що якісь вчинки іншої особи можуть виявити неповноцінність порушника у будь-якій сфері²⁷⁹.

Розенфельд був першим, хто ввів термін деструктивного нарцисизму і послався на нього у зв'язку з інстинктом смерті, стверджуючи, що всі стани нарцисизму є деструктивними. Інстинкт смерті може бути звернений усередину (наркоманія, самокалічення, самогубство), або він може проектуватися назовні. Ферйд зазначав, що важко не помітити, що задоволення інстинкту смерті супроводжується надзвичайно високим ступенем нарцистичної насолоди, через надання его бажаного відчуття всемогутності.²⁸⁰

Некрофілію, як прагнення до смерті детально дослідив Е. Фромм, однак він визначає некрофілів, не лише злочинців, істинним мотивом істинним мотивом для убивства яких є самий акт розчленування тіла , а й вживає термін "убийство заради завдоволення", що є некрофілією у широкому розумінні – як глибинної підструктури особистості, тієї пристрасті, яка коріниться в самому характері і є грунтом для більш явних і грубих проявів некрофілії. Фромм на прикладі Гітлера довів наявність некрофільської особистості і некрофільського характеру. Психологічними характеристиками серійних убивць володіли і багато злочинних правителів, які організовували руйнування і знищення людей. Подібно Гітлеру, некрофілом був і Сталін. Він пристрасно тяжів до смерті, до всього, що розкладається, найактивнішим чином руйнував і нищив, чому відчував найбільше задоволення.²⁸¹ Звичайно, з точки зору кримінального права їхні діяння можуть кваліфікуватись як злочини проти людства, але єдність мотиваційної складової – прагнення до самоствердження, чітко прослідковується.

Вбивця прагне компенсувати свою неповноцінність відчуттям влади над життям інших. Таку ж тенденцію демонструють жінки серійні убивці, систематично вбивають осіб, про яких вона піклюється, або які від неї залежні для отримання такого ж догляду, уваги чи підтримки. Зазвичай такі вбивці мають низку самооцінку і вчиняють злочини для ствердження власного его. Ними керує бажання привернути увагу медичного персоналу на себе і возвеличити свої героїчні зусилля, що прикладені для врятування життя власних жертв²⁸²

Психічні аномалії істотно порушують можливість засвоєння моральних, правових та інших соціальних норм, що виявляються у дезадаптації до соціального середовища. Злочинній поведінці спряють не психологічні порушення, а паталогічні риси особистості , що розвиваються на їхньому грунті.²⁸³ Порушення психіки варто розглядати не як фатальну детермінанту вчинення серійних убивств, а Залежність між психопатією та серійними вбивствами є не прямолійною та чіткою, зважаючи на те, що не всі особи з розладами особистості стають серійними убивцями. Науковцями встановлено, що немає єдиного фактора, що створює серійного убивцю, але лише у їх сукупність є основою для розвитку особистості серійного убивці. Найбільш важливим вважається власне бажання убивці здійснювати злочинну діяльність²⁸⁴.

Витоки психічних порушень є складними, але вважається, що формування паталогічних станів психіки визначають наступні фактори:

• біологічні фактори;

•специфічні особливості раннього виховання, що обумовлюють спілкування та соціальної адаптації;

• паталогії сексуальної сфери.²⁸⁵

Стосовно біологічної предиспозиції, то багато судових психологів припускають, що генетичний хімічний дисбаланс в головного мозку сприяє вчиненню серійних убивств. Деякі серійні вбивці, такі як Артур Шоукросс, володіли додатковою Y-хромосомою, яка може видповідати за гіпер-агресивну поведінка.²⁸⁶

Експериментальні дослідження виявили у 100% обстежених багатоепізодних сексуальних злочинців досить виражені ознаки лабільного (нестійкого) варіанту екзогенно-органічного патопсихологичного симптомокомплексу: ознаки коливання рівня узагальнення і абстрагування, наростаючі при втомі; лабільність активної уваги, інтелектуальних і вольових зусиль; нерівномірність розумової працездатності. Психіатри і невропатологи констатували наявність мінімальної мозкової дисфункції (ММД), яку розглядають в якості біологічної предиспозиції особистості серійних злочинців. Основні фактори, що визначають прояв органічної симптоматики випробуваних:

а) наявність родових травм і їх резидуально-органічних наслідків що призводять до грубих порушень психічної діяльності і утрудняє психічний розвиток; чи у більш пізнішому віці

б) наявність додаткових факторів, що обумовлюють вираженість церебральних порушень, зокрема, алкоголізму.²⁸⁷ Однак все ж загальноприйнятим є уявлення про відсутність генетичної зумовленості серійних убивств.

Наступний біологічним фактором, що зумовлює вчинення серійних убивств виділяють статеву належність. Кримінальна агресія жінок має інші форми і не описана при серійних, сексуальних агресивних діяннях.²⁸⁸ Однак серійні сексуальні убивства вчиняються також і жінками, прикладами можуть слугувати: Мarti Enriqueta з Іспанії та Aileen Wuornos в США. Мarti Enriqueta була засуджена за сексуальні домагання і вбивство принаймні шести дітей. Її остання жертва, яка була врятована засвідчила, що Енрікета змушувала її з'їсти плоть іншої постраждалої дитини. Три жертви Aileen Wuornos були знайдені голими, що свідчить про сексуальний підтекст. Працюючи проституткою, вона вбивала клієнтів, які будучи оголеними були вразливими. Жертви відмовлялись платити після сексу, тому можна припустити що мотив був корисливий. Однак насправді, ж убивство оголених клієнтів давало психосексуальне задоволення і стало її «почерком», відображаючи особливість її садо- мазохісткий бажань.²⁸⁹ Варто підсумувати, що належність до певної статі не може бути визначальним фактором, зважаючи на вчинення серійних убивств незалежно від демографічної групи.

Причинами формування антисоціальної особистості часто є тріада поведінки в дитинстві: тривале нічне тримання сечі, жорстокість по відношенню до тварини і гра з вогнем, ²⁹⁰ кожна з яких була притаманна для А.Чикатило. Поведінка серійних убивць у дитинстві може бути охарактеризована, як агресивна, вони недоглянуті та покинуті своєю сім`єю. Батько агресивний та авторитарний та не приймає участі у вихованні дитини, а мати карає та котролює.²⁹¹ Близько половини з сексуальний серійних убивць виросли в неповній сім'ї, частіше - без батька; причому 5% - в інтернатах та дитячих будинках. Там, де є сім'я, приблизно в одній чверті випадків відсутній батьківська турбота і мають місце погані взаємини з матір'ю. Прихильність до батьків відзначається лише у невеликої частини злочинців. За типом виховання переважають гіперпіклування і "їжакові рукавиці" - в сумі близько 40%²⁹². Австралійські кримінологи встановили що з 13 серійних убивць – 3 виявляли жорстокість щодо тварин, інші зазнавали сексуального насильства у дитинстві, мати одного була убита батьком.²⁹³

Стосовно патології сексуального розвитку, то звертає увагу факт, що близько 10-12% серійних убивць виявили схильність до сексуальних перверсіям (парафилиям), тобто до порушень сексуальної поведінки.²⁹⁴ Під час дослідження 31 кримінальної справи, що були проведені к.м.н. Бухановською О.А. з 1998 по 2002 рр. на базі клініки психіатрії Ростовського державного медичного університету було здійснено аналіз проявів і розвитку садизму в осіб схильних до серійних агресивних дій сексуального спрямування. Результати мають більше відношення до серійних убивць з сексуальною мотивацією. Лікар-психіатр вивила в пацієнтів парафілії, що представлені такими формами: садизмом педофілією, ексгібіціонізмом, геронтофілією, множинними розладами сексуального потягу , «стрижневим» проявом яких- є садистські тенденції. Це дозволяє говорити про існування садистського типу парафілій. Основний мотив насильства у цих осіб спрямований не стільки на задоволення сексуального потягу, скільки на реалізацію потреби в пануванні над жертвою і заподіяння їй морально-фізичних страждань. Також були виявлені ознаки залежності при садистських парафіліях, що обумовлюють повторність небезпечних агресивних сексуальних дій і полягають у: синдромі психофізичної залежності від патосексуального поведінки та синдромі зміненої реактивності, який включає почастішання епізодів і зростання патосексуальної толерантності, що проявляється у такій послідовності: визионизм -> фроттеризм -> садистські фантазії -> садизм -> садистська гоміцідоманія (лат. homicide - вбивство) -> некросадизм -> некрофагія -> вампіризм.

Синдром психофізичної залежності детермінує багатоепізодність і примусовість садистського поведінки в епізодах, мимовільність його виникнення, труднощі подолання аномального потягу в почався епізоді, впливає на ступінь свободи при виборі садистського патерну і, тим самим, виступає психопатологічної основою серійності небезпечних дій. Зростання патосексуальної толерантності виступає психопатологічної основою посилення ступеня агресивності, жорстокості, кровожерливості і, відповідно, й суспільної небезпеки повторно скоєних садистських дій. ²⁹⁵ Підтвердження цього можна зобразити на прикладі DeSalvo, в якого простежувалась ескалація насилля і вияву антисоціальної поведінки: від вуаєризму (спостереження), до крадіжки зі зломом (burglarу), до зґвалтувань і серійних убивств. ²⁹⁶ Про зростання толерантності свідчать кримінологічна характеристика серійних убивць, що буде розглянуто нижче.

Щодо зовнішньої характеристики серійного убивці, виділяємо наступні ключові положення:

1. Серійними убивцями є не лише чоловіки, а жінки. За різними оцінками їхня кількість варіюється від 5–10% ²⁹⁷ до 17%. На відміну від чоловіків, які, як правило, вбивають сексуальних причин, більшість жінок серійних убивць вбивають за гроші, наприклад, "Чорні вдови" або для хвилювання і влади в медичних установах - "Ангели смерті" Жінки серійні вбивці, як правило, мають тривалішу кар'єру, ніж чоловіки, мабуть, тому що їхні злочини більш ретельно плануються, методично, точно.²⁹⁸

2. Ймовірність скоєння серійних убивств збільшується починаючи з 18 років і досягає піку в діапазоні від 19 до 24 років.²⁹⁹

3. Серійні убивства завичай вчиняються внутрішньорасово;³⁰⁰

4. Серійні убивці часто мають сім`ї, роботу та здаються нормальними членами суспільства. Дослідження показало, що 36,3% «багатоепізодних» вбивць були в шлюбі, 10,8 - у повторному шлюбі, 43,1% не мали сім'ї і 9,8% були розведені. Важливим є той факт, що частка злочинців, які мають на момент першого злочину сім'ю, становить трохи менше половини із загальної сукупності. Можна припустити, що, незважаючи на наявність сім'ї, у них були чималі складнощі у сексуальному житті.³⁰¹ Причому, шлюб у багатьох випадках є пізнім "середньостатистичних термінів". Запізнення зі вступом у шлюб побічно свідчить про затримку психосексуального розвитку³⁰².

5. Дослідження вітчизняних науковців показує, що у групі серійних злочинців, які притягувалися до кримінальної відповідальності, розподіл колишніх судимостей таке: 23% - сексуальні злочини, 7% -підпали, 32% - нанесення тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, 34% - крадіжки та грабежі, 4% - інші злочини.³⁰³ Зовсім інша картина розподілу судимостей у зарубіжних серійних вбивць, серед яких 78,3% мали судимість і були внесені до обліків до вчинення першого убивства а вже на 10% більше раніше судимих на момент вчинення останнього убивства. Серед серійних убивць США найбільші групи злочинів, що раніше вчинялись серійними убивцями становлять: напад/нанесення тілесних ушкоджень – 12,9%, крадіжки – 10,6%, сексуальні злочини - 9%, посягання на власність з проникненням в житло – 8%, злочини пов`язані з обігом наркотичних засобів – 6,2% та ін³⁰⁴. Таким чином, потенційні серійні убивці схильні до вчинення насильницьких, корисливих та сексуальних злочинів і ще до моменту вчинення першого убивства їх кримінологічна характеристика є негативною і виявляють явні антисоціальні тенденції.

Для повної характеристики серійного убивці варто дослідити типологію серійних убивць. Класифікація дозволяє весь масив емпіричних даних розділити на певні класи і її значення полягає в можливості подальшого дослідження цих класів, для розроблення рекомендацій їх подальшого розслідування.³⁰⁵ Вітчизняні науковці здійснюють перші спроби класифікації, однак вона часто є теоретизованою та формальною, та не дозволяє слідчому сформувати уявлення про особистість певного типу злочинця і його поведінкову модель. Зокрема, Усанов І.В дає класифікацію залежно від: статі жертви, віку жертви, психічного стан жертви, наявності слідів приховання трупу, застосування транспортних засобів, наявності фактів підготовки до убивства, місця убивства, частоти вчинення убивств, застосованих знарядь та ін.³⁰⁶ Однак такий підхід не розкриває сутнісних характеристик особистості серійних убивць певного типу. Інші науковці пропонують класифікувати за підставами: 1) механізму реалізації злочинного наміру; 2) способу вчинення 3) місця вчинення злочину; 4) обстановки вчинення; 5) суб’єкту 6) мотивації; 7) особливостей жертви злочину 8) кількості учасників вчинення злочину; 9) кількості епізодів,³⁰⁷ що є криміналістичними характеристиками серійних убивств, а не особи-злочинця і його психологічних, соціальних особливостей.

Першою типологією серійних убивць є запропонована спеціальними агентами FBI Training Academy Ressler, Burgess, Douglas, Hartman & D’Agostino дихотомія організовані та дизоргнізовані убивці,Ю що була отримана внаслідок аналізу сексуальних садистських убивств. ³⁰⁸ Основні відмінності обох типів відображені у Табл.1:

Організований		Дезорганізований
Сплановані убивства		Спонтанне
Сексуальні дії та насильство до настання смерті		Сексуальні дії після смерті жертви
Інтелект вище середнього		Інтелект нижче середнього
Соціально компетентний		Соціально некомпетентним
Кваліфікована робота		Віддають перевагу некваліфікованій роботі
Вживання алкоголю і вчинення злочину в стані сп`яніння		мінімальне використання алкоголю
Використання автомобіля як засобу вчинення		Живе і працює поруч з місцем злочину
Акт убивства контрольований	Обставини злочину невизначені
Тіло приховується і переміщається	Тіло залишається на місці злочину навиду

Прихильники цієї теорії відзначають, що організований злочинець переживає вражаючі стресові події у житті (економічного, особистого характеру). Сцена убивства відображає методологічний підхід до вчинюваних дій, вони сплановані та контролюються виконавцем. Це, на думку авторів, відображає наявність якостей соціальної адаптації злочинця, його можливість до інтерперсональних дій та адаптації. Внаслідок цього організовані злочинці частіше використовують вербальні засоби для встановлення контакту з жертвою.³⁰⁹

На відміну від організованого серійного убивці, дезорганізований убиває можливості, живе поплизу місця злочину. Неспланованість дій до і після акту вбивства відображає спонтанність поведінки та неможливість злочинця побудувати інтереперсональні зв`язки та його асоціальність.³¹⁰

Зважаючи на неможливість віднести усіх серійних убивць до 2-х типів згодом була запропонована третя категорія злочинців «змішаний». Існування такого типу пояснюється можливою непередбачуваною поведінкою жертви, необхідність подоланя неочікуваного опору чи наявність випадків вчинення злочину більш ніж двома виконавцями.³¹¹ Зважаючи на факт, що існування чистих типів є неможливим і кожен серійний убивця може володіти рисами як організованого так і дезорганізованого злочинця стосовно різних критеріїв, можна припустити, що така класифікація не є досконалою.

Надійність такої класифікації також піддається сумніву виходячи з невеликої кількості вибірки (36 серійних убивць) та достовірністю відомостей дослідниками. Використання емпірично не підтверджених методик могло призвести до хибного уявлення правоохоронних органів про серійного убивцю, наявність одних ознак змусить слідчого шукати підтвердження здогадок про організований чи дезорганізований тип злочинця, що на практиці не завжди приведе до бажаного результату.

Таана класифікація була апробована Canter, Alison, Alison & Wentink на 100 серійних убивствах, вчинених окремими особами, кожне з яких, що важливо, було 3-ім у серії. Перше чи друге можуть мати пробний характери і містити випадкові обставини, тому було обрано 3-тій епізод для отримання типових вже сформованих ознак.³¹² Вставновлена частота виявлення диференціюючих ознак двох типів та ймовірність наявності двох ознак що є рисами протилежних типів. Так організовані злочинці у переважній більшості випадків (91%) залишають жертву живою під час статевого акту, надають певної пози тілу після убивства (75%), знищують чи забирають знаряддя убивства (67%), злочинні дії вчиняють у різних місцях (перший контакт, захоплення, зґвалтування, убивство, приховання тіла)(61%), приховують тіло (58%), вчиняють тортури щодо жертви (53%).

Дезорганізовані убивці здійснюють проникнення у піхву (74%), завдають ушкоджень, що перевищують необхідні для настання смерті (70%), вчиняють кілька статевих актів (66%), наносять побої і тілесні ушкодження (61%), залишають тіло у ізольованому місці (54%) і хаотично розкидають речі на місці злочину (47%). Jaccard’s коефіцієнт, що виявляє співпадіння двох ознак, для характеристик організованого серійного убивці є досить низьким. Лише 2 пари ознак виявляють свій зв`язок: статевий акт з живою потерпілою та надання пози тілу, а також вчинення окремих актів для досягення злочинного результату у різних місцях і приховання тіла³¹³. Однак така когерентність не є доказом існування організованого серійного убивці. Це скоріше є відображенням загального механізму вчинення серійних убивств. Отримані результати свідчать, що типи не є гомогенними, а частіше характеристики що використовуються при описі ознак категорій є казуальними. Так, наприклад, залишення тіла в ізольованому місці, що вважається важливим критерієм дезорганізованих правопорушників у 74% справ відбувалось разом із наявність різних місць злочину, що є виразною рисою організованих злочинців.³¹⁴

Отримано висновок, що ознаки організованості притаманні серійним убивцям загалом, а не є характеристикою окремого типу. Застосування такої таксономії серійних убивць повинно бути застосовано з зауваженнями і обережністю. Виведення певної типології людини загалом і серійних убивць зокрема приречене на невдачу, оскільки людська діяльність є флуктуючою і не можу бути строго зведена під певні категорії, без урахування можливості відхилень.

Hickey здійснює спроби модифікації типології організованого і дезоргназованого злочинця, і пропонує виділяти 4 типи поведінкової моделі злочинця за 2 критеріями: вибір жертви та сталість способу дії. Залежно від комбінації цих критеріїв утворюються наступні тпи:

1. Серійний убивця зі сталим способом дії та вибірковістю жертв, наприклад,

2. Сталість способу дії та різноманітність жертв;

3. Варіювання способу дії та сталість вибору жертв;

4. Різноманітьність способів вчинення злочину та неоднорідність жертв.³¹⁵

Такий поділ дозволяє охопити всі поведінкові моделі злочинців, в тому числі тих які демонструють ознаки організованих і дезорганізованих типів.

Так Зрозуміти сексуальних злочинців і їх вчинки можна тільки в тому випадку, якщо проникнути у внутрішній світ цих людей, в те, що складає основу їх буття і світовідчуття. Спонукальним стимулом, мотивом фізичної і психічної активності є потреби людини. У психології під мотивацією поведінки маються на увазі, перш за все, біологічні потреби і потягу, а под. мотивом - стимул і фактор сенсибілізації і активації організму до даного стимулу.³¹⁶

. Більшість дослідників вважають, що сексуальні вбивці - найбільш типічних і поширені представники серійних злочинців і не розглядають інші мотиви вчинення серійних убивств. Тихонова Е. В здійснює такий поділ серійних убивств, залежно від особливостей сексуального мотиву:

1. Власне з сексуальних мотивів, що означає позбавлення життя з метою отримання сексуального задоволення від самого такого факту, або у зв'язку з важкими переживаннями своїх сексуальних проблем, потребою помсти жінкам, із затвердженням себе в якості чоловіка-самця.

2. при придушенні опору жертви виключно з метою зґвалтування. Від самого вбивства злочинці в даному випадку не отримують ніякого задоволення, більше того, цілком можливо, що вбивство навіть не входить в їх плани, і не виключено, що вони жалкують про смерть своїх жертв.

3. вбивства з метою здійснення дій сексуального характеру з трупом.

4. Такі, що вчиняються з метою приховати сліди згвалтувань або інших злочинних сексуальних дій. Саме ця частина злочинів супроводжується спробами закопування і спалювання трупів жертв, а так само актами їх розчленування з метою приховування попереднього злочину. Даний критерій не відрізняє якісно насильників та серійних убивць, оскільки характерною ознакою серійних убивць є отримання задоволення саме від здійснення убивства і це є їхньою кінцевою метою, а не задоволення статевої пристрасті.

5. Убивства вчинені як відповідь на образливі дії потерпілої.³¹⁷ Така класифікація мотивів є неповною, і відображає скоріше модель поведінки серійного убивці а не різноманітність мотивів.

Однак практика свідчить, що серійні убивства вчиняються не лише з сексуальних мотивів, так, John Allen Muhammad та Lee Boyd Malvo убивали для залякування та злість. Вони тероризували Washington, D.C протягом 3-х тижнів, застреливши 10 людей, а потім зв`зались поліцією і вимагали гроші для припинення вогню. Мотив Dr. Michael Swango, який був засуджений за отруєння 4 людей, однак підозрювався щодо убивств від 35 до 50 людей, так і не було встановлено, хоча в нього було знайдено вирізки з газет про масові загибелі людей. ³¹⁸

Вітчизняні науковці здійснюють окремі спроби дати класифікацію серійних убивств залежно від мотивів, але вони виявляються неповними. Мирослав Кептене виділяє: 1) садистські; 2) гедоністичні; 3) домінування; 4) самоствердження; 5) місіонерські, ³¹⁹однак тут не відображені корисливі убивства, а також убивства у медичних установах.

P.E. Dietz виділяє п'ять типів серійних вбивць: 1) невропатичні сексуальні садисти; 2) вбивці з задоволення типу «Bonnie і Clyde», мотивовані прагненням отримання якогось підкріплення: збуджуючих переживань, грошей, цінностей; 3) члени організованих злочинних угруповань; 4) «піклувальні» отруйники і душителі (наприклад, серійні вбивства в приватних лікарнях); 5) передбачувані психотипи. Кожен із зазначених типів характеризується наявністю специфічних особливостей значно відрізняють їх від злочинців інших категорій. ³²⁰ Треба зауважити, що зазначена типологія не має єдиної підстави. Так, наприклад, членом організованого злочинного угруповання може бути і сексуальний садист, і психопат, і злочинець, мотивований користю.

Miller виділяє такі категорії серійних убивць:

1. Сексуальні садисти – які отримують задоволення від тортур, домінування над іншою людиною;

2. Маячні убивці – є психопатами та керуються ідеологічною місією розбавити світ від «потрібних» людей;

3. Опікуни – які убивають безпомічних і залежних людей під їх піклуванням;

Утилітарні – чий мотив є хоча б частково пов`язаний з певною фінансовою вигодою, хоча цей мотив може бути поєднаний з помстою та злобою. Miller зазначає, що серійні убивці можуть бути як гетеро, так і гомосексуальні, діяти самі чи спільно, а також займатись убивствами професійно (убивства на замовлення).³²¹ Насправді, серійні убивства не вчиняються лише одноособово. Близько 9% серійних сексуальних убивств було здійснено у співучасті. Ці злочини становлять підвищену суспільну небезпеку, так як дії двох і більше злочинців полегшують досягнення злочинного результату, дають можливість легше приховати сліди злочину.³²² Убивства маніяками у співучасті відбулись і на Україна. 3-є молодих людей із забезпечених сімей вчинили 19 убивств на Дніпропетровщині, заради забави і отримали назву «Дніпропетровських мажорів». Вбивці воліли нападати на людей слабший - жінок, дітей, пенсіонерів, інвалідів або п'яних, вбивали для самоствердження.³²³ Нісkey ж констатує, що кожне 4-те серійне убивство вчиняється у співучасті. ³²⁴

Окремий тип серійних злочинців становлять кіллери, які заробляють на життя убиваючи на замовлення. З формальних ознак убивства на замовлення відповідають критеріям серійності-повторюваність у часі, єдність способів вчинення, однак психологічні характеристики кіллерів відрізняються від класичного типу «серійного убивці садиста». Окремі вітчизняні науковці звертають увагу на даний тип серійних убивць. Так, Яковчук С.В.³²⁵ Фомина А.С.³²⁶ виділяють окремий тип серійних убивств- вбивства «на замовлення», проте Schlesinger and Miller дослідили психологічні характеристики так званого «контрактного убивці» і виділили 3 підтипи: «аматор» - убивця який отримує невелику плату і належить до кримінальної субкультури і ведуть маргінальний спосіб життя.. Вони складають більшість кіллерів. Сценарій розгортається наступним чином: дрібний шахрай наймається незнайомцем для вчинення убивства свого партнера, коханого, дружини з мотив ревнощів, помсти чи грошей. Незважаючи на корисливий мотив, такі убивці починають отримувати задоволення від влади над людськими життями.

Друга група – напівпрофесіонали, які є більш винахідливими і мають більше досвіду, перебували в місцях позбавлення волі і раніше вчиняли більш серйозніші злочини. Не є психопаталогічними особистостями, однак деякі риси свідчать про антисоціальні розлади. Підходять до виконання завдання більш ретельно, планують свої дії. Типічними жертвами є бізнес конкуренти, чи кримінальні особистості. Зважаючи на більшу вартість таких замовлень, особа , яка наймає убивцю розраховує на одержання фінсової вигоди зі смерті , а не лише задоволення особистих інтересів.

Професіонал – у періоди між убивствами навчається і вдосконалює свої навички, зазвичай має військовий досвід, або досвід роботи в охоронних структурах і застосовує набуті знання у вчиненні замовних убивств. Професіонал контактує з злочинними організаціями і політичними партіями, має жорсткі гонорари, що включають оплату за убивство та усунення слідів, що можуть привести до убивці чи замовника. Цілями є політичні фігури та члени злочинних організацій. У цих кіллерів вісутні патології психіки володіють високими інтелектуальними здібностями, що дозволяють їм швидко приймати рішення і змінювати поведінку залежно від ситуації. Вони вважають себе пара військовими найманцями і раціоналізують свої дії. Проте не є виключенням, що їхня особистість характеризується нарцисизмом, та жагою влади, що і зумовлює продовження ними цієї діяльності.³²⁷

Класифікація створена у 1980-х Ronald Holmes та James DeBurger, стала продовженням дихотомічної класифікації, і означала поділ залежно від мотиву. Їхній «візіонер» і «місіонер» мають багато характеристик дезорганізованого убивці, а «збудження» та «владний» тип убивці перекликаються з організованим. «Візіонери» отримують команди і чують голоси які вимагають від нього вчинення злочинів (паралельні психопатам P.E. Dietz ), «місіонери» вважають, що звільняють суспільство від аморальних осіб. «Збудження» тип згодом був замінений на «гедоністичний», які шукають задоволення, які поділяються на сексуально-гедоністичні та збудливо-гедоністичні. Мотив збудження означає,що злочинець втрачає інтерес до жертви після смерті, однак часто застосовує тортури, мотив «похоті» означає, що для вбивці найважливіше значення має сексуальний акт. Тут зустрічається канібалізм, некрофілія, розчленування тіла частіше ніж в інших типах. «Владні» убивці спрямовані на контроль та домінування іншої особи. ³²⁸

Однак дана типологія теж не може вважатись досконалою, оскільки певні характеристики «владного» та «похітливого» типу збігаються: переміщення тіла, контроль над убивством, застосування тортур, специфічна жертва, убивство незнайомців, некрофілія та ін. Дана типологія була перевірена методом Smallest Space Analysis (SSA-I).

Побиття тупими предметами та розкрадання а також розкидання одягу, що визначені як ознаки візіонера, справді зустрічаються разом, з чого можна зробити висновок про домінантну модель поведінки у певних справах. Характеристики сексуальних вбивств створюють окремий регіон, де переважають ознаки ушкоджень тіла жертви. Для типу мотивації «збудження» характерним є використання обмежувальних засобів щодо жертви. Однак ознаки, які Холмс вважає належать «владному» типу спостерігаються у більш ніж 50% випадків, що не дозволяє виділити цей тип, як окрему категорію.³²⁹ Таким чином було встановлена обмежені емпіричні підтвердження типології Холмса відносно характеристик слідової картини убивства.

Sewall, Krupp, and Lalumiere звернули увагу на кримінальну історію серійних убивць і виділили наступні типи:

1. Конкурентно-неспроможний злочинець – є злочинцями протягом всього життя , починаючи з дитинства вчиняли корисливі злочини, зґвалтування а потім і убивства. Інтелектуально і конітивно не ровинуті, ведуть маргінальний спосіб життя. Їхній психологічний портрет цілком відповідає визначенню антисоціального розладу. Сексуальне убивства є різке, часто є відповіддю на відмову, починається як зґвалтування і переростає у вбивство.

2. Психопатичні злочинці – починають вчиняти злочини у молодому віці, однак неврологічний розвиток у них вищий і можуть вести «нормальне життя» поруч із кримінальним. Вони не проявляють співчуття та каяття за вчинене. Їхня мотивація – отримання задоволення і хвилювання, які вони отримують шляхом домінування.

3. Садист – завдання ушкоджень і тортури є стилем його життя. Починає з перегляду порнофільмів, практикує на тваринах, і може не мати негативної кримінологічної характеристики. ³³⁰ Вважаємо таку типологію нечіткою, оскільки садистські та сексуальні мотиви можуть бути притаманні усім 3-ьом типам, що є суттєвим недоліком такої типології.

Вважаємо за необхідне виходячи із аналізу Багатовимірного шкалювання(MDS) здійсненим Canter, David V. виділити наступні типи серійних убивць залежно від спрямованості убивці:

1. Якщо мало місце обмеження, чисельні статеві акти, первинне укриття тіла чи залишення його у віддаленому безлюдному місці, це свідчить про спрямованість злочинця на домінування та отримання задоволення від взаємодії з живим потерпілим, спостеріганням за її муками, і означає спрямованість на «контроль». Злочинець часто застосовує удушення мотузками, та різноманітні обмежувальні засоби для контролю жертви. Це, наприклад, Девід Брековіц, Dennis Rader - «BTK» убивця, що розшифровується як зв`язування, тортури і убивство, що було його почерком.

2. «сексуально-некрофільська» спрямованість виявляється у тому, що сам факт убивства та вчинення сексуальних маніпуляцій (в тому числі різними об`єктами), а також вчинення розчленування посмертні ушкодження, спалення тіла приносять сексуальне задоволення. Для цього злочинця важливе значення мають вчинення посмертних маніпуляцій із трупом мають більше значення ніж прижиттєві ушкодження. Завдання смерті є засобом для отримання можливості споглядання, торкання чи учинення дій з трупом. Представниками цієї групи є Теодор Банді, Джон Вейн Гейсі «убивця-клоун», Чикатило та ін.

3. «спричинення смерті» . Дана спрямованість виявляється у неорганізованій діяльності злочинця після настання смерті, коли він втрачає інтерес до вчинення подальших дій з трупом. Зброя імпровізована, наперед не приготована. Такий злочинець є дезорганізованим, не вживає дій до приховання слідів, і знаряддя залишає у тілі, тіло не розчленовується і частіше залишається на виду. Такими є «ангели смерті», такі як Harold Shipman, Charles Edmund Cullen, Kristen Gilbert, та інші.

4. «ідейні» - психотичні злочинці, які живуть в уявному світі і керуються нав`язливими ідеями, частіше використовують вогнепальну зброю і залишають місце події у хаотичному порядку і є скоріше дезорганізованими. Прикладом може стати «Унабомбер» -Теодор Качинський, який розсилав в університети та аеропорти бомби, для привернення уваги до ідеї обмеження людської свободи і вважав бомби єдиним способом це заявити. Також це Дамер Джеффрі, Джек-різник, Маурі Трой Тревіс та ін..

5. «Корисливі», це злочини, котрі мають сліди розграбування а також злочини спрямовані на завдання смерті з метою отримання матеріального відшкодування. Тут виділяються «вбивства на замовлення» такі як вчинені John Allen Muhammad, та для отримання страхового відшкодування (Belle Gunness).

Таким чином можна виділити 2 великі групи серійних убивств:

1. Метою яких є завданя ушкоджень потерпілій та нівечення трупа: «контроль» та «сексуально-некрофільскі»;

2. Метою яких є настання смерті, причому немає значення які засоби будуть використовуватись:

В той же час можемо спостерігати, що для першої групи характерною є більш організована поведінка, приховування тіла, однак для іншої, метою яких є лише факт смерті особи, приховання знарядь та зміна слідової картини убивства не характерне.