4.Види бесіди

Бесіди різняться в залежності від переслідуваної психологічної завдання. Виділяють такі види:

• Терапевтична бесіда

• Експериментальна бесіда (з метою перевірки експериментальних гіпотез)

• Автобіографічна бесіда

• Збір суб'єктивного анамнезу (збір інформації про особу суб'єкта)

• Збір об'єктивного анамнезу (збір інформації про знайомих суб'єкта)

• Телефонна бесіда

Зазвичай розмова двох людей буває схожа на вербальний пінг-понг - співрозмовники говорять по черзі. Однак у консультуванні та психотерапії все відбувається інакше, особливо на початку бесіди. Тут вербальна активність консультанта повинна бути мінімальною, щоб клієнт зміг зосередити увагу на розкритті своїх проблем і труднощів. Консультант повинен не стільки говорити, скільки вислуховувати. Уміння вислухати означає вираз щирої зацікавленості іншою людиною.

Існують дві важливі аспекти, що з цим умінням. По-перше, кожна людина відчуває потребу спілкуватися з іншою людиною з важливих для нього справах. По-друге, наша схильність підтримувати інших або погоджуватися з ними залежить від того, наскільки вони вислуховують нас. Можна сміливо стверджувати, що якість відносин між людьми в чималому ступені залежить від уміння вислухати і почути.

Однак існують деякі обставини, що заважають уважно вислуховувати. Часто те, що говорить клієнт, не відповідає установці консультанта, і він слухає неуважно. Широко поширена манера, нерідко і в консультуванні, коли ми не стільки слухаємо співрозмовника, скільки реагуємо на його повідомлення, в думках заздалегідь сформулювавши репліки, відповіді, питання і т.п. Це тільки видимість слухання. Одним з наслідків соціального навчання є уникнення зайвої інформації про іншу людину, що іноді спонукає консультанта чинити опір розповіді клієнта про глибоко особистих справах, а результат такого опору - знову ж таки неуважне слухання. Часом розповідати клієнтам події або порушені теми викликають неприємні почуття: тривогу, напругу. Консультант, прагнучи уникнути неприємного стану, може не почути в оповіданні деякі важливі подробиці. Труднощі вислуховування викликають і клієнти, які невпинно скаржаться на свої проблеми, особливо на соматичні симптоми (наприклад, психосоматичні пацієнти).

Вислуховування перш за все являє собою зворотний зв'язок з думками і почуттями клієнта, спонукає клієнта далі говорити про своє життя, про її труднощі і проблеми. Якщо консультант уважний, клієнт, "замінює крапку в кінці речення комою, і те, що здавалося кінцем розкриття, стає прелюдією до більш глибокого одкровення".

У будь-якому випадку правильне вислуховування - це активний процес. Він, охоплює "всі види відчуттів плюс інтуїція, відображення і емпатія". Мається на увазі величезну увагу до деталей, якими б незначними вони не були. Слухачеві необхідно проявляти зацікавленість і розуміння, однак не заважати оповідачеві залишатися в потоці переживань; консультант, слухає клієнта, повинен бути розкріпачений і спостережливий, щоб почуті визнання породжували рясний асоціативний потік. Виникаючі асоціації служать певними "ключами" до розуміння проблем клієнта. Але не слід чіплятися за них, оскільки частина виникли асоціацій та ідей пізніше не підтверджується і відкидається. Не потрібно ділитися з клієнтом своїми асоціаціями, тому що вони можуть бути абсолютно помилковими. Асоціації швидше - це керівництво до подальшого вислуховуванню, постановці запитань, заохочення клієнта до "дослідженню" нових областей суб'єктивного світу. Активне слухання такого роду допомагає пов'язувати окремі фрагменти розповіді клієнта, внаслідок чого і реалізується головне завдання консультування - розуміння клієнта.

Рефлексивне і нерефлексивне слухання

Виділяють два стилю ведення бесіди, причому в її ході один може змінювати інший залежно від контексту.

1. Рефлексивне слухання

Рефлексивне слухання - стиль ведення бесіди, в якому передбачається активне мовне взаємодія психолога і респондента.

Рефлексивне слухання використовується з метою здійснення точного контролю правильності сприйняття отриманої інформації.Використання даного стилю ведення бесіди може бути пов'язано з особистісними властивостями респондента (наприклад, низький рівень розвиненості комунікативних навичок), необхідністю встановити те значення слова, яке мав на увазі що говорить, культурними традиціями (етикет спілкування в культурному середовищі, до якої належать респондент і психолог ).