5.Чотири основних прийому підтримки бесіди і контролю одержуваної інформації:

• З'ясування (використання уточнюючих питань)

• Перефразування (формулювання висловленого респондентом своїми словами)

• Словесне відображення психологом почуттів респондента

• Резюмування

2. Нерефлексівное слухання

Нерефлексівное слухання - стиль ведення бесіди, в якому використовується лише необхідний з точки зору доцільності мінімум слів і технік невербальної комунікації з боку психолога.

Нерефлексівное слухання застосовується в тих випадках, коли існує необхідність дати суб'єкту виговоритися. Воно особливо корисно в ситуаціях, де співрозмовник проявляє бажання висловити свою точку зору, обговорити хвилюючі його теми і де він зазнає труднощів у вираженні проблем, легко збивається з думки втручанням психолога і веде себе закріпаченої у зв'язку з різницею в соціальному положенні між психологом і респондентом.

Основні типи бесід  · Повністю контрольована бесіда передбачає жорстку програму, стратегію і тактику;  · Стандартизована бесіда - стійкі програма, стратегія і тактика;  · Частково стандартизована - стійкі програма і стратегія, тактика значно вільніша;  · Вільна - програма і стратегія заздалегідь не визначаються або ж тільки в основних рисах, тактика абсолютно вільна.  · Практично вільна бесіда - відсутність заздалегідь сформульованої програми і наявність ініціативної позиції в бесіді у того, з ким вона проводиться.  Повністю і частково стандартизована бесіда дає можливість порівняння різних людей; бесіди такого типу є більш ємними у відношенні часу, можуть спиратися на менший досвід задає питання і обмежувати ненавмисне вплив на випробуваного.  Проте їх великим недоліком є ​​те, що вони подаються не цілком природною процедурою, що має більш-менш виражений відтінок екзаменаційного опитування, і тому сковуючої безпосередність і викликає до дії захисні механізми.  Як правило, до подібного типу бесід вдаються в тому випадку, якщо опитують вже встановлено співпрацю зі співрозмовником, досліджувана проблема нескладна і носить скоріше частковий характер.  Бесіда вільного типу завжди орієнтована на конкретного даного співрозмовника. Вона дозволяє одержувати безліч даних не тільки прямим, але і непрямим чином, підтримувати контакт зі співрозмовником, відрізняється сильним психотерапевтичним змістом, забезпечує високу спонтанність прояву значущих ознак. Подібний тип бесіди характеризується особливо високими вимогами до професійної зрілості і рівня задає питання, його досвіду та вмінню творчо користуватися бесідою.  У цілому процедура проведення бесіди припускає можливість включення в неї різноманітних модифікацій - тактичних прийомів, що дозволяють особливо збагатити її зміст. Так, у бесідах з дітьми добре виправдовують себе ляльки, різні іграшки, папір і олівець, драматичні сценки. Аналогічні прийоми можливі і в розмовах з дорослими людьми у необхідно тільки, щоб вони органічно входили в систему розмови. Пред'явлення конкретного матеріалу (наприклад, шкали) або обговорення змісту тільки що виконаної випробуваним малюнка стає не тільки «зачіпкою» для подальшого ходу бесіди, розгортаючи його програми, а й дозволяє отримати додаткові непрямі дані про випробуваному.  6.2. Структура бесіди  Незважаючи на очевидне розмаїття типів розмови, всі вони мають ряд постійних структурних блоків, послідовний рух по яких забезпечує бесіді повну цілісність.  Вступна частина бесіди відіграє дуже важливу роль у композиції. Саме тут необхідно зацікавити співрозмовника, залучити його до співпраці, т, е. «налаштувати його на спільну роботу.  Принциповим є те обставина, хто ініціював проведення бесіди. Якщо вона відбувається з ініціативи психолога, то її вступна частина повинна зацікавити співрозмовника темою майбутньої розмови, пробудити бажання брати участь у ньому, зробити зрозумілою значущість його особистої участі у розмові. Найчастіше це досягається за допомогою апелювання до минулого досвіду співрозмовника, проявом доброзичливого інтересу до його поглядів, оцінками, думок.  Випробуваному повідомляється також про зразкову тривалості розмови, її анонімності, і, якщо це є можливим, то про її цілі та подальше використання результатів.  Якщо ініціатором майбутньої розмови є не сам психолог, а його співрозмовник, який звертається до нього з приводу своїх проблем, то вступна частина розмови повинна чітко продемонструвати головним чином наступне: що психолог тактовно і дбайливо ставиться до позицій співрозмовника, він нічого не засуджує, але й не виправдовує, приймаючи його таким, який він є.  У вступній частині бесіди відбувається перша перевірка її стилізації. Адже набір використовуваних психологом виразів та зворотів, звернення до співрозмовника залежать від віку останнього, статі, соціального стану, життєвого середовища, рівня знань. Іншими словами, словниковий склад, стиль, концептуальна форма висловлювань повинні викликати і підтримувати у співрозмовника позитивну реакцію і бажання давати повну і правдиву інформацію.  Тривалість і зміст вступної частини бесіди принципово залежать від тієї обставини, чи буде вона єдиною з даними співрозмовником або у неї можливийрозвиток; які цілі дослідження і т.д.  На початковій стадії бесіди особливу роль для встановлення і підтримки контакту грає невербальна поведінка психолога, що свідчить про розуміння і підтримки співрозмовника.  Неможливо дати готовий алгоритм вступної частини бесіди, репертуар фраз і висловлювань. Важлива наявність чіткого уявлення про її цілі та завдання в даній розмові, Їхня послідовна реалізація, встановлення міцного контакту зі співрозмовником дозволяють переходити до наступного, другого етапу.  Його характеризує наявність загальних відкритих питань по темі бесіди, викликають якомога більше вільних висловлювань співрозмовника, виклад ним своїх думок і переживань. Така тактика дозволяє психологу накопичити певну фактичну подієву інформацію.  Успішне виконання цього завдання дозволяє перейти до етапу докладного прямого обговорення основної теми бесіди, (Ця логіка розвитку бесіди реалізується і всередині розвитку кожної приватної смислової теми: необхідно від загальних відкритих питань переходити до більш специфічних, конкретним). Таким чином, третім етапом бесіди стає докладне дослідження змісту обговорюваних проблем.  Це кульмінація бесіди, один із самих складних її етапів, оскільки тут все залежить тільки від психолога, від його вміння ставити запитання, слухати відповіді, спостерігати за поведінкою співрозмовника. Зміст етапу подібного дослідження повністю визначається конкретними цілями і завданнями цієї розмови.  Завершальна фаза - це закінчення бесіди. Перехід до неї можливий після успішного і досить повного проведення попереднього етапу дослідження. Якправило, тут в тій чи іншій формі робляться спроби послабити напругу, що виникає в ході бесіди, і виражається вдячність за співпрацю. Якщо бесіда передбачає своє подальше продовження, то її завершення має зберегти готовність співрозмовника до подальшої спільної роботи.  Звичайно, описані етапи бесіди не мають жорстких кордонів. Переходи між ними є поступовими і плавними. Однак «перескакування» через окремі фази бесіди може призвести до різкого зниження вірогідності одержуваних даних, порушити процес спілкування, діалогу співрозмовників.  4.3. Види бесіди  Бесіди різняться в залежності від переслідуваної психологічної завдання. Виділяють такі види:  · Терапевтична бесіда  · Експериментальна бесіда (з метою перевірки експериментальних гіпотез)  · Автобіографічна бесіда  · Збір суб'єктивного анамнезу (збір інформації про особу суб'єкта)  · Збір об'єктивного анамнезу (збір інформації про знайомих суб'єкта)  · Телефонна бесіда  Інтерв'ю відносять як і до методу бесіди, так і до методу опитування.