Питання для самоперевірки

1. Які є загальні принципи побудови класифікаційних схем в туризмі?

2. За якими ознаками можна здійснювати класифікацію видів туризму?

3. Що розуміється під термінами «національний туризм», «туризм у межах країни»?

4. Упорядкуйте за ознаками класифікації такі види туризму: діловий, релігійний, автомобільний, самодіяльний, гірський, сільський, сезонний, молодіжний, екстремальний, соціальний, масовий, екологічний, космічний.

5. До якого виду або форми туризму можна віднести такі поїздки:

• група німецьких археологів відвідала Україну з метою знайомства з Карпатським регіоном;

• старшокласники під час канікул вирушили у подорож по Дніпру;

• лікар летить на дводенний семінар до Польщі;

• велосипедисти вирішили на вихідних здійснити подорож до сусідньої області.

6. Які типи туристів можна виділити за ступенем організованості подорожі?

Тема 3. Туризм як вид господарської діяльності

План лекції

1. Місце сфери туристичних послуг в національній економіці.

2. Компонентний склад сфери туризму.

3. Типологія підприємств сфери туризму.

Література: 5, 8, 9, 10, 14, 15, 17, 19

1. Місце сфери туристичних послуг в національній економіці

Послуга - це специфічна форма суспільно-корисної праці, де сам продукт праці (річ або корисний ефект діяльності) та процес його виробництва (обслуговування) невід’ємні один від одного. Об’єкт продажу у вигляді дій , вигод або задоволень.

Сфера послуг – специфічна сфера застосування суспільно корисної праці, де створюються особливі споживчі вартості у формі послуг для виробничого, суспільного та особистого споживання.

Рис. 3.1 Місце сфери туристичних послуг в національній економіці

Табл. 3.1

Визначення місця туризму в національній економіці

Джерело	Зміст
Биржакав М.Б. Введение в туризм. СПб.: “Изд. дом Герда” , 2007. – 320 с.	Туризм – це взаємопов’язана система підприємств і підприємців, які надають туристам всі необхідні для споживання в процесі туризму туристичні послуги і товари.
Ринки туристичних послуг: стан і тенденції розвитку	Туризм – самостійна галузь господарства, виникла у процесі суспільного поділу праці і охоплює всі види людської діяльності, які спрямовані на організацію відпочинку та відновлення здоров’я людей. Примітка: галузь - це сукупність підприємств і виробників , об’єднаних спільністю продукції, що виробляється , технології і потреб ,що задовольняються.
Здоров А.Б. Экономика туризма: Учебник / А.Б. Здоров. – М.: Финансы и статистика, 2007. – 272 с.	Туризм – це комплекс галузей ,що забезпечує виробництво туристичних послуг.
Герасименко В.Г. Основи туристичного бізнесу: Навч. посібник /В.Г. Герасименко. – Одеса : Черномор’я , 1997. – 160 с.	Туризм – це міжгалузевий комплекс підприємств, фірм і організацій з виробництва товарів та послуг для туризма .
О.О. Любіцева ,Туризмознавство: вступ до фаху: підручник / Любіцева О.О. , В.К. Бабарицька. – К. : ВПЦ “Київський університет”, 2008. – 335с.	Індустрія туризму – це комплекс, сполучення галузей та видів діяльності, функціонування яких спрямоване на задоволення потреб подорожуючої людини в послугах і товарах специфічного призначення.
Доповідь Генерального секретаря ООН “Туризм і сталий розвиток” , 1999 р.	Туризм – це єдиний великий сектор міжнародної торгівлі послугами.
Туризм, гостеприимство, сервис: словарь –справочник под. ред. Л.П.Воронковой – М. :Аспект Пресс, 2002. – 367 с.	Сфера туристичних послуг – частка загальної сфери послуг та складова компонента сфери соціокультурних послуг. Складається з людей, які бажають провести свій відпочинок активно, здійснюючи подорож, а також організаторів такого відпочинку.

2. Компонентний склад сфери туризму

Табл. 3.2

Компонентний склад сфери туризму у вузькому розумінні

Сфера або індустрія туризму	Сукупність засобів розміщення
	Транспортні засоби
	Об’єкти господарського розміщення
	Розважальні, оздоровчі , спортивні заклади.
	Організації, що надають екскурсійні послуги і послуги гідів – перекладачів.

Табл. 3.3

Компонентний склад сфери туризму у широкому розумінні

Підсистеми	Структури	Компоненти
Інституційно-організаційна	Правова	Законодавча і нормативна база; Митна служба; Консульська служба;
	Фінансово-економічна	Система оподаткування; Система страхування; Фінансова система і обмінний курс валют
	Кадрова	Система підготовки кадрів; Система наукових досліджень і науково-дослідних розробок
Функціонально-господарська	Гостинності	Готельне господарство; Громадське харчування; Галузі сфер послуг з надання додаткових послуг
	Транспорту	Авіаційні; Автомобільний; Залізничний; Водний
	Туристичної та оздоровчої діяльності	Туристичні підприємства; Екскурсійні бюро; Санаторно-курортні установи; Оздоровчі заклади;
Територіально-господарська	Туристичні ресурси	Природно-рекреаційні; Культурно-історичні; Інфраструктурні;
	Соціально-демографічні	Населення; Розселення і історія формування території; Традиційна етнічна культура населення
	Господарські	Господарський комплекс території; Інфраструктурні системи; Адміністративно-територіальний устрій і система управління;

3.3 Типологія підприємств сфери туризму

Підприємство – це первинна господарська ланка національної економіки держави. Туристичне підприємство визначається як організаційно – правова, господарська та територіальна одиниця, що займається створенням , реалізацією та організацією споживання специфічних за своїм характером товарів і послуг.

Підприємства сфери туризму розподіляються на дві групи: первинні та вторинні.

Рис. 3.2 Типологія підприємств сфери туризму

Первинні – це підприємства, які створюються для обслуговування туристів і в даному сенсі існують саме для них.

Вторинні – це підприємства, які призначені для задоволення потреб як туристів, так і місцевого населення.

Рис 3.3 Класифікація турпідприємств за версією Михайліченка Г.І.

Існують різні варіанти об'єднання в туризмі, які можуть бути класифіковані за ознаками:

1) партнерського об'єднання: асоціації, спілки, групи, сімейства, альянси, картелі, кластери, код-шерінг, трести, синдикати;

2) правового регламентування: акціонерне товариство, товариство з обмеженою відповідальністю, приватне/публічне підприємство та ін.;

3) форматом співпраці: злитгя, поглинання, партнерство, консолідація, кооперація. інтеграція, аффілірування, агломерація, агрегація, пул;

4) синергії: операційна чи фінансова синергія [1, с. 24];

5) типом моделі: американська, європейська чи азіатська модель транснаціональних туристичних корпорацій, змішані типи;

6) формою консолідації: конгломерат, консорціум, холдинг, концерн, корпорація (віртуальна, глобальна, інтернаціональна, національна);

7) технологічними процесами: віртуальна компанія, процесінгова компанія (dot-company) мережі, ланцюги, універсальна/електронна туристична біржа, та ін.

«Новий» ринок:

Інтегровані структури виробництва і продажу турпродукту та сервісного обслуговування споживачів.

Суб’єкти ринку: компанії-продуцентри, інноватори, імплеменатори

«Старий» ринок:

Традиційні хиткі зв’язки на умовах тимчасових домовленостей, агентських чи партнерських угод.

Основні суб’єкти ринку: туроператори, турагенства.

Рис. 3.4 Зміна структури консолідованого туроперейтингу

Умовні позначення: T/о₁- T/о_n – туроператори; а₁ – а_n – турагенства, тур агенти; ВО – бізнес-одиниці; СТД – об’єкти туристичної діяльності.

До переваг, які отримують інтегровані структури туроперейтингу, можна віднести:

- високий рівень інноваційної сприйнятливості;

- економію витрат і часу на популяризацію інновацій, бо вони миттєво поширюються на всю мережу підприємств;

- відрив від національної структури туроперейтингу, міжнародний характер порозуміння та взаємодії;

- внутрішньофірмове планування робіт в межах системи технологічно взаємопов'язаних підприємств в різних країнах світу, що обмінюються продукцією за некомерційними, транфертними цінами та в результаті цього отримують економію на витратах й низьку собівартість турпродукту;

- розподіл ринку між філіалами та їх централізоване технологічне забезпечення;

- підвищення ефективності та конкурентоспроможності, загальні для всіх великих підприємств, які інтегрують в свою структуру постачальницькі, виробничі, науково-дослідні, розподільчі та збутові підприємства; а також залучають ресурси країни-реціпієнта, використовуючи дешевшу та більш кваліфіковану робочу силу, сировинні ресурси, інноваційний потенціал, фінансові ресурси приймаючої сторони;

- підвищення мобільності нематеріальних активів компанії (її управлінський, маркетинговий досвід), які можуть бути перенесені в інші країни (при цьому зовнішні ефекти використання цих активів не виходять за межі компанії та залишаються в її власності);

- здатність пролонгувати життєвий цикл технологій та продукції, реалізовуючи їх через свої філіали й зосереджуючи ресурси підрозділів в материнській компанії на розробку інновацій, інше.

До недоліків слід віднести втрату самостійності у прийнятті управлінських рішень та подекуди втрату фінансової незалежності.