Розділ іv. Перспективи розвитку туристично-рекреаційного потенціалу даного регіону

Розвиток будь-якої діяльності неможливий без інвестицій. В свою чергу інвестор буде вкладати кошти тільки в перспективні.

Значний рекреаційний потенціал Чернігівської області розкривається через такі основні складові:

• -вигідне географічне розташування (прикордонність області, членство в Єврорегіоні „Дніпро”);

• -природно-рекреаційні ресурси (1/5 загальної території Чернігівської області займають рекреаційні угіддя; сприятливі кліматичні умови, різноманітна флора і фауна; до послуг відпочиваючих та туристів – цілющі мінеральні води, лікувальні грязі);

• -пам’ятки історико-культурної спадщини (5 тисяч пам’яток культурної спадщини, 39 з яких включені до Державного реєстру національного культурного надбання);

• -природно-заповідний фонд (державний дендрологічний парк “Тростянець”, Менський зоопарк, 2 ландшафтні, 4 ботанічні, 4 гідрологічні, 1 загальнозоологічний заказники, а також Сокиринський парк – пам‘ятка садово-паркового мистецтва та 7 пам‘яток природи);

-інфраструктура рекреаційних ресурсів (функціонують санаторно-курортні і оздоровчі заклади, в тому числі: санаторії, санаторії-профілакторії, будинок відпочинку, бази та інші заклади відпочинку, мисливські і рибальські бази, водні станції, пляжі, лісопарки.)

За оцінками кваліфікованих спеціалістів найбільш перспективними в плані рекреації можуть стати наступні райони за видами спеціалізації:

• -райони з лікувально-реабілітаційною спеціалізацією: Чернігівський (знайбільшою), Ріпкинський і Новгород-Сіверський (з високою), Козелецький, Прилуцький, Борзнянський, Менський (із середньою);

• -райони, що спеціалізуються на психологічному відновленні: Чернігівський, Ніжинський, Ічнянський, Бахмацький.

Оскільки, як вже зазначалося, рекреація не може існувати відокремлено, то підвищення рівня надання рекреаційних послуг, зокрема з розміщення і обслуговування рекреантів потребує реконструкції, модернізації існуючої готельної бази, впровадження нових технологій, створення економічних стимулів для залучення інвестицій у будівництво та введення в експлуатацію нових готелів, що, із свого боку, потребує значних капіталовкладень. 

Загальновідомими резервами для сприяння залученню інвестицій можуть стати:

• проведення тендерів на право отримання земельних ділянок у рекреаційних зонах під забудову об'єктами рекреації з дольовою участю держави у сфері розвитку інфраструктури;

• розширення номенклатури курортно-рекреаційних послуг за рахунок медичних послуг (діагностика, профілактика та лікування захворювань) із широким використанням рекреаційних та лікувально-оздоровчих ресурсів;

• збільшення кількості санаторно-курортних закладів, готелів і створення лікувальних центрів, які надаватимуть платні послуги;

• запровадження стандартів якості надання рекреаційних послуг;[22]

Можливості використання природно-ресурсного потенціалу Чернігівської області в рекреаційних цілях дещо знижуються внаслідок екологічного забруднення.

Серед низки екологічних проблем, які мають місце в області, особливо гостро стоїть проблема поводження з відходами, які є одним з найбільших забруднювачів навколишнього середовища та негативно впливають на всі його компоненти.

Нагальнішою є проблема значних скидів забруднюючих речовин у водні об’єкти області. Однак технічний стан водойм у цілому по області визначений як задовільний, а за рівнем забрудненості поверхневих вод у розрахунку на одного жителя Чернігівська область посідає п’ятнадцяту сходинку в загальноукраїнському рейтингу, випереджаючи рекреаційний регіон АР Крим.[21]

Проблемними питаннями туристичної інфраструктури області сьогодні залишаються:

• недостатній рівень залучення зовнішніх, внутрішніх інвестицій;

• недосконалість нормативно-правової бази, що регулює рекреаційну діяльність в Україні в цілому;

• відсутність цілісної та комплексної системи управління і контролю за використанням туристично-рекреаційних ресурсів країни;

• низький рівень усвідомлення населенням країни та органами, що здійснюють регулювання у сфері туризму і діяльності курортів, ролі та значення туризму для соціально-економічного розвитку держави;

• недосконалі і нечіткі фінансово-економічні механізми відтворення курортно-рекреаційного потенціалу;

• недостатність або відсутність інформаційно-рекламної діяльності рекреаційної сфери;

• низький рівень менеджменту на всіх рівнях;

• екологічно незбалансоване використання родовищ природних лікувальних ресурсів- складна ситуація із забезпеченістю безпеки рекреантів;

• недостатній розвиток технічної та відпочинково-розважальної інфраструктури;

• невідповідність якості обслуговування в санаторно-курортних закладах світовим стандартам.[22]

Незважаючи на те, що за своїм рекреаційним і туристичним потенціалом область можна віднести до однієї з найперспективніших серед регіонів України, фактично її не можна віднести до рекреаційних регіонів України. 

На жаль, величезний потенціал Чернігівської області використовується поки що недостатньо. Причина полягає не стільки в недосконалості локальних методів управління. Перераховані проблеми притаманні Україні в цілому. Тому для підвищення конкурентоспроможності рекреаційної сфери в регіонах в першу чергу необхідно вирішувати проблему на державному рівні.