36. Мовний розвиток у ранньому віці. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку

Перші слова з'являються до кінця першого року життя. Цей період збігається з новим етапом розвитку психомоторики. Дитина починає робити перші кроки, в короткий час навчається ходити. Розвивається активна маніпулятивна діяльність рук. В захопленні пензлем предметів починає брати участь великий палець і кінцеві фаланги інших пальців. Спостерігаються деякі відмінності в темпах розвитку мови у хлопчиків і дівчатокМовленнєвий розвиток дитини формується оптимально при індивідуальному спілкуванні його з дорослим. Дитина повинна відчувати не тільки емоційний участь у його житті, але й поступово на близькій відстані бачити обличчя мовця. Недолік мовного спілкування з дитиною істотно позначається на його розвитку не тільки мовному, а й загальному психічному.

На третьому році життя різко посилюється потреба дитини в спілкуванні. У цьому віці не тільки стрімко збільшується обсяг загальновживаних слів, але й зростає виникла до кінця другого року життя здатність до словотворчості. Без наявності мовного середовища немислимо розвиток мови. Чим більше дитина повсякденно спілкується з оточуючими його людьми, тим раніше і краще починає говорити

37. Розвиток особистості у ранньому віці. Криза 3-х років. рояв кризи трьох років не обов'язково спостерігається у цьому віці, іноді вона може розвинутися наприкінці періоду раннього дитинства. Обумовлена криза такими основними психологічними змінами в особистості дитини, як усвідомлення свого Я; зародження самосвідомості, прагнення виділитися у будь-який спосіб з-поміж людей, що її оточують, ілюзія всемогутності тощо. Криза трьох років - зумовлена становленням самосвідомості дитини криза соціальних відносин, яка проявляється у негативізмі, впертості, непокірності, свавіллі, протесті, деспотизмі тощо.

Симптомами кризи 3-х років, за Л. Виготським, є:

1) негативізм - прояви у поведінці дитини, під час яких вона не хоче чогось зробити тільки тому, що це запропонував хтось із дорослих (реакція не на зміст дії, а на пропозицію дорослих);

2) впертість - наполягання на своїй вимозі не тому, що їй цього дуже хочеться, а тому, що вона цього вимагає;

3) норовистість - реакція дитини, спрямована проти встановлених для неї норм виховання, способу життя;

4) свавілля, примхливість - намагання діяти самостійно, на свій розсуд;

5) протест-бунт - поведінка дитини характеризується виявами протестів;

6) симптоми знецінювання, дискредитації дорослого - ігнорування пропозиції, прохання, оцінки дорослого;

7) прагнення до деспотизму - намагання виявляти необмежену владу щодо навколишніх;

8) ревнощі щодо молодших і старших, якщо у сім'ї ще є діти;

9) невротичні, психопатичні реакції - страхи, неспокійний сон, нічний енурез, різкі утруднення у мовленні тощо.

38. Гра як основний рушій розвитку у дошкільному дитинстві.

Дошкільне дитинство здавна нази­вають віком гриРозглядаючи гру як провідну діяльність дошкільника, радян­ські психологи виходять з визнання соціальної обумовленості її розвитку (П. П. Блонський, Л. С. Виготський, О. М. Леонтьев, Д. Б. Бльконін). Гра соціальна за своїм походженням і змістом, вона є історичним утворенням, пов’язаним з розвитком суспільства, його культури. Гра — особлива (борма життя дитини в суспільстві, причому справжнього життя, дуже важливого для неї. Вона являє собою діяльність, в якій діти виконують ролі дорослих, відтворю­ючи в ігрових умовах їх життя, працю та стосунки між ними. Че­рез гру дошкільники задовольняють свої потреби у спілкуванні з дорослими, у спільному житті з ними.Гра зароджується в дитини ще в ранньому віці. З переходом до дошкільного віку усвідомлюваний дитиною світ значно розши­рюється. До'^ нього входять не тільки предмети і явища найближ­чого оточенйя, а й ширше коло предметів, з якими діють дорослі і яін-ще В8 доступні дитині. В.одночас зростає її тенденція до само­стійності. Дитина відкриває для себе світ дорослих і прагне в ньому жити. Проте вона не вміє зважувати на свої реальні можливості, не може реально діяти з предметами дорослих (наприклад, водити машину, пекти пироги тощо). Ця суперечність між прагненнями і можливостями дитини брати безпосередню участь у житті та діяль­ності дорослих розв'язується в діяльності, формою якої і є гра.