Складання плану

Перш ніж розпочати роботу над композицією своєї промови, необхідно ви-значити порядок, за яким буде викладатися матеріал, тобто скласти план.

План – це взаємне розташування частин, коротка програма будь-якого вик-ладення.

Важливо одразу ж визначити, які конкретно питання ви передбачаєте вис-вітлити у своїй промові. Тому складається попередній план, який відображає осо-бисте визначення оратором теми виступу і підходу до даної проблеми. У процесі вивчення літератури, аналізу підібраного матеріалу план може змінитися, та в будь-якому випадку він буде сприяти вашій роботі.

Після того, як вивчена література, обміркована тема, вибраний фактичний матеріал, складається робочий план.

Виділіть питання обраної теми, відберіть суттєві і основні, визначте, в якій послідовності їх викладати. До робочого плану вносяться формулювання окремих положень, наводяться приклади, факти, цифри, які ви хочете використати.

Робочий план допомагає краще обміркувати структуру виступу, визначити, які розділи виявились перевантаженими фактичним матеріалом, які, навпаки, не мають прикладів, які питання слід пропустити, які включити та т. ін.

Робочий план може мати декілька варіантів, тому що постійно уточнюється.

Характерною особливістю робочого плану є те, що він являє цінність для самого оратора, тому що його пунктами бувають не тільки закінчені речення, а й незакінчені, а також словосполучення і навіть окремі слова.

На основі робочого плану складається основний план.

Цей план не стільки для оратора, скільки для слухачів.

Формулювання пунктів основного плану повинні бути чіткими і ясними. Цей план оголошується слухачам після повідомлення теми виступу або у вступі при розкритті мети промови. План промови не завжди оголошується оратором. Це залежить від виду виступу, від складу і настрою аудиторії, від намірів оратора. Найчастіше план оголошується в лекціях, доповідях, наукових повідомленнях. Слухачі під час таких виступів ведуть записи, і план допомагає їм слідкувати за ходом викладення матеріалу. Наприклад, у вітальних, закличних промовах оголо-шення плану є недоречним.

Плани бувають трьох видів: простий, складний та цитатний. Простіш план складається з декількох пунктів, що відносяться до основної частини викладення теми. Він являє собою, по суті, ряд непоширених речень.

Складний план – це своєрідне поширення простого плану шляхом розґалу-ження основних питань. Крім того, сюди, звичайно, входять вступ та висновки.

Цитатний план подібний до простого, але замість непоширених речень тут вживаються цитати, які виражають суть даного речення.

ОФОРМЛЕННЯ ТЕКСТОВОГО МАТЕРІАЛУ

Для успішного публічного виступу недостатньо вивчити літературу з об-раної теми, знайти цікаві дані, зібрати переконливі факти, цифри, приклади. Не-обхідно подумати, як розташувати цей матеріал, в якій послідовності. Перед ора-тором виникає ряд питань: якими словами розпочати виступ, як продовжити роз-мову, чим закінчити виступ, як завоювати увагу слухачів і утримати її. Тому важ-ливо приділити серйозну увагу роботі над композицією промови.

У теорії ораторського мистецтва під композицією промови розуміють побу-дову виступу, співвідношення його основних частин і відношення кожної частини до всього виступу як єдиного цілого. Для найменування цього поняття поряд із словом «композиція» використовують також близьке за смислом слово «структу-ра».

Композиція матеріалу в промові, розташування всіх частин виступу визна-чається задумом оратора, змістом виступу. Якщо співвідношення частин виступу порушується, то ефективність промови знижується, а іноді зводиться до нуля.

Структура усного виступу містить у собі вступ, основну частину, висновки. Кожна частина промови має свої особливості, які необхідно враховувати під час підготовки до ораторської промови. Основну увагу необхідно приділяти найбіль-шій за обсягом основній частині, власне викладу, що містить докази на користь вашої позиції. Вступ і висновки не повинні бути занадто великими. Пропорційно вони менші за основну частину, бо функції першого - ввести в тему, другого - підбити підсумки того, що було сказано.

Вступ

У вступі підкреслюється актуальність теми, значення її для даної аудиторії, формулюється мета виступу, коротко викладається історія питання. Перед висту-паючим стоїть важливе психологічне завдання – підготувати слухачів до сприй-няття даної теми.

Таким чином, під час вступу оратор повинен виконати два завдання:

• встановити зв’язок зі слухачами;

• ввести їх у курс справи.

Існує чотири способи формування ефективного вступу: спосіб підкріплення; спосіб приводу; спосіб спонукання до роздуму; прямий спосіб.

Спосіб підкріплення в цілому спрямований на встановлення контакту зі слухачами. Це може досягатися теплим зверненням, жартами. Підкріплення нази-вають забезпеченням «сприятливості». Наступний приклад такого підкріплення містить важливу ознаку доброго узгодження: спочатку йдуть слова, що викли-кають посмішку, за ними – звернення і подяка, виражається радість з приводу можливості звернутися з промовою. Додаються: посилання на місце, де проголо-шується промова, звернення до окремих осіб, загальний комплімент, особисті спо-гади.

Спосіб приводу. Привід яскраво висвітлює ситуацію або те, що має пряме відношення до проблеми, яка обговорюється, привід безпосередньо пов’язаний зі змістом промови. Невелика подія, порівняння, особисте переживання, анекдот, несподівана постановка питання дають можливість у подальшому пов’язати з ни-ми промову.

Спосіб спонукання до роздуму. Цей спосіб можна використовувати на по-чатку промови, особливо для підготовлених слухачів. Він полягає в тому, що на-зивають проблему або пакет проблем і задають аудиторії питання, які потім роз-глядаються в основній частині.

Така техніка активізує мислення і спонукає слухача до співробітництва. Від-крито поставлені питання чи навіть запропонована точка зору, яка потім буде спростована, – все це збуджує у слухача роботу думок, в яких він йде за оратором.

Прямий спосіб. Цей спосіб передбачає безпосередній перехід до суті спра-ви. Відмовляємось від будь-якого з вище перелічених вступів. У цьому випадку коротко говоримо про причину виступу, швидко переходимо від загального до конкретного і починаємо основну частину. Дана техніка раціональна, холодна, прямолінійна і властива тисячам невеликих ділових повідомлень.