Висновки
Важливою композиційною частиною будь-якого виступу є закінчення. Пе-реконливе і яскраве завершення запам’ятовується слухачами, залишає добре вра-ження про промову. Навпаки, невдале закінчення іноді губить непогану промову.
У висновках необхідно повторити думку, заради якої проголошується про-мова, підсумувати найбільш важливі положення, підбити підсумки сказаного, ок-реслити тему наступного виступу, викликати аудиторію на суперечку, виголосити заклик тощо. Наприклад, вузівська лекція може закінчуватися логічними виснов-ками і означенням теми наступного заняття, мітингова промова чи проповідь – закликом, судова промова – зверненням до суду із закликом про справедливе ви-рішення справи і т. ін.
Особливо ретельно потрібно попрацювати над останніми словами виступу. Останні слова надовго залишаються в пам’яті. Якщо перші слова привертають увагу слухачів, то останні покликані посилити ефект виступу.
Деякі оратори наприкінці промови починають вибачатися перед слухачами за те, що у них не було досить часу на підготовку промови, тому їм не вдалося добре виступити. Цього не слід робити. Погано, якщо оратор закінчує виступ жар-том, який не відноситься до теми виступу. Таке закінчення відвертає увагу ауди-торії від головних положень промови.
Наведена тричастинна модель публічного виступу є найбільш поширеним варіантом композиційної структури, але не обов’язковим. Вже в давні часи ора-тори не завжди дотримувалися цієї жорсткої структури. Можна експерименту-вати, міняти частини твору, почати промову, наприклад, з кульмінаційного мо-менту чи навіть з висновків. Але це може використовувати лише досвідчений ора-тор, початківцеві так чинити ризиковано. Не зайве зауважити, що при будь-якій композиції логічний зв’язок між частинами твору обов’язковий.
ВИДИ ПІДГОТОВКИ ДО ВИСТУПУ
Одне з найважливіших питань, що виникають при підготовці публічного виступу, – чи обов’язково складати письмовий текст промови. Слід сказати, що це залежить від досвіду оратора (початківцеві писати текст промови обов’язково, експромти може собі дозволити лише досвідчений оратор) і обставин, при яких відбувається виступ. Для мітингу чи політичного клубу характерна спонтанність; науковий виступ, лекція – заздалегідь підготовлені і обґрунтовані.
Звичайно, писати текст виступу – справа нелегка. Але має багато переваг. Записану промову можна перевіряти, виправляти, її можна показати колегам, спе-ціалісту, добиваючись таким чином вдосконалення змісту і форми викладення, а цього не досягнеш, якщо промова тільки в голові. Написаний виступ легше за-пам’ятовується і довше утримується в пам’яті, ніж неоформлений у кінцевому вигляді матеріал.
Існує чотири види підготовки до виголошення промов:
ті, що написані і читаються за конспектом;
ті, що готують заздалегідь, але не вчать напам’ять;
ті, що готують заздалегідь і вчать напам’ять;
імпровізовані (експромти).
У певних випадках «по-писаному» говорити просто необхідно, і не завжди тому, що промовець сам не може сказати кілька живих та яскравих слів. Просто ситуація вимагає дуже точного слововживання.
Першим прикладом читаної за рукописом промови є офіційна політична промова, бо те, про що говорять політичні діячі, є занадто важливим, і найдріб-ніша неточність може призвести до прикрих непорозумінь, навіть дипломатичних конфліктів.
Наступним видом промови, яка читається, може бути наукова доповідь на конференції чи хоча б студентський реферат. Науковий текст, викладений на па-пері, дає змогу логічно скомпонувати матеріал, чітко викласти висновки.
Іноді доводиться виступати по телебаченню чи радіо. Виступ по каналах масової комунікації також найчастіше готують заздалегідь і читають за конспек-том.
В усіх наведених випадках можна порадити оратору, щоб він мав перед со-бою рукопис, бажано в надрукованому вигляді, щоб легко і впевнено читати текст. Тоді увага зосереджуватиметься на логічній інтонації, наголосі, на підви-щенні чи зниженні тону тощо. Варто також пам’ятати, що одна сторінка машино-пису (30 рядків) читається приблизно 2 хв., отже, можна легко вкластися у відве-дений регламент часу.
Виступи тривалістю 1-2 год. Напам’ять не вивчити, за таких обставин ора-тор ґрунтовно готується до виступу, опановує значний науково-інформаційний матеріал, але, як правило, не «засушує» його, читаючи з конспекту. Запам’ятавши певний обсяг матеріалу, він викладає його перед аудиторією «з пам’яті», часом імпровізуючи, що справляє враження плину живої думки та значної ерудиції ора-тора.
За будь-яких обставин заглядати у заготовлений текст треба неначе мимо-хідь, не створювати враження, що без нього промовець виступити не зможе.
Отож, коли передбачається тривалий за часом виступ, оратору необхідно добре засвоїти, систематизувати матеріал, уявити канву майбутнього виступу. Коли є що сказати, то промовця «несе» сам матеріал, йому хочеться поділитися зі слухачами тим, що його зацікавило, що він добре знає.
Бувають випадки, коли з тих чи інших міркувань читати промову недоціль-но. Але одночасно потрібно точно зберегти її зміст, нічим не знехтувавши. Напри-клад, під час вшанування ювіляра, який чекає сердечного, живого слова й не сум-нівається, що промовець добре знає особу, якій присвячує свій виступ. Оскільки подібні промови не бувають, як правило, надто довгими, варто спочатку написати текст, а потім вивчити його напам’ять. Справа того варта: досконале володіння текстом дасть змогу зосередитись на власне ораторських прийомах.
Це ж стосується і виступів на дипломатичних прийомах, де високо цінуєть-ся лаконізм, щирість, вишуканість слова при добрих манерах. Коли немає впевне-ності в тому, що вдасться імпровізувати, краще знову-таки написати текст зазда-легідь й вивчити його напам’ять (це не стосується офіційного документа, який читається з листка).
Описані ситуації характеризуються тим, що мають офіційний характер, але вимагають певної щирості й сердечної відкритості. По суті справи, ці ситуації внутрішньо мало чим відрізняються і від проповіді, яку теж треба добре знати заздалегідь, виголошуючи в інтонаціях щирості й душевної відкритості.
Імпровізовані промови виникають спонтанно, самі по собі, за різних обста-вин, наприклад, під час дискусії, різноманітних зборів, засідань комісій.
Але запам’ятайте старий жарт: найкращий експромт – той, що заздалегідь підготовлений. Знаючи наперед програму зборів, проблеми, якими займається та чи інша комісія, уявляючи собі, нарешті, людей, в яких ви в гостях, ви можете буквально «на ходу» продумати, що саме скажете й що люди бажали б від вас по-чути.
Кожен тип промов має свої переваги і свої недоліки. Читання писаного справляє враження несміливості або скутості; імпровізація може схилити людей до думки, що промовець занадто легко маніпулює словами, отже – викликати пев-ну недовіру до них; проголошення завченого тексту інколи теж справляє ефект, протилежний сподіваному. Промовець завжди має бути готовий перейти з одного типу промови на інший. Якщо не зважати на те, що атмосфера в аудиторії зміни-лася і відповідно слід змінити тип виступу порівняно з тим, на який настроював себе промовець, – годі сподіватися на успіх. Найчастіше успіху досягають про-мовці, які оптимально поєднують елементи різних типів промов, залежно від того, яку мету вони ставлять і перед якою аудиторією виступають.
Останнім робочим кроком при підготовці є пробне виголошення промови. Тим, хто прагне стати оратором, необхідно потренуватися в проголошенні про-мови вдома – вголос чи «про себе». Це допоможе вам визначити час звучання промови, орієнтуючись приблизно на 100-120 слів на хвилину (саме такий темп найбільш сприятливий для аудиторії). Як правило, певний простір відводиться імпровізації.
Дуже зручними помічниками при репетиції виступають відеокамера, маг-нітофон чи дзеркало. За їх допомогою ви можете оцінити себе ніби «збоку», роз-робити систему жестів, попрацювати над виразом обличчя тощо.
БЛОК ЗАВДАНЬ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ
1. Письмово підготуйте промову на одну із запропонованих нижче тем. Нама-гайтеся, щоб ваш вступ був оригінальним, зацікавив потенційних слухачів, на-лаштував на позитивний лад, зосередив їхню увагу й підготував до сприйняття основної частини. У завершенні потрібно підсумувати сказане, намітити питання подальших зустрічей, посилити враження від виступу. Зверніть увагу, що вступ і завершення мають бути взаємопов’язаними.
1. Сім чудес України.
2. Мови живуть і вмирають.
3. Умій себе загартувати.
4. Храми Донеччини.
5. Море і міфи.
6. Графіті – сучасний настінний живопис.
2. Випишіть з оповідання Артура Конан Дойла «Берилова діадема» аргумен-тацію Шерлока Холмса банкірові Холдеру щодо винуватця зникнення діадеми. Оцініть правильність аргументації. Визначте, до якого виду вона належить.