Висновки

Таким чином у ході роботи з'ясувалося, що культура мовлення - це розділ мовознавства, в якому розглядаються два питання: як оволодіти нормами літературної мови, і як використовувати виразні мовні кошти в різних умовах спілкування.

Культура мови - це порівняно молода наука про мову. Культуру мови цікавить, як людині користуватися мовою в залежності від цілей і місця спілкування, від адресата мовлення. Адже в рамках одного і того ж стилю може бути створено безліч висловлювань: одні з них будуть вдалими, інші менш вдалими, треті зовсім невдалими. Питання якісної оцінки висловлювань і займається культура мови, тобто вона з'ясовує, говорить людина правильно чи неправильно, добре чи погано.

Щоб досягти високого рівня культури мовлення, мовець повинен мати багатий запас мовних засобів і вміти вибирати з них ті, які є найбільш придатними для кожного випадку. Перш за все, потрібно дбати про розширення свого словникового запасу.

Для цього необхідно більше читати, навчитися помічати незнайомі слова, з'ясовувати їх значення за допомогою тлумачного словника. Дуже важливо розвивати в собі критичне ставлення до власної мови, прагнення завжди говорити по суті, послідовно, точно, виразно і правильно.

Якщо людина володіє правильною і гарною промовою, він досягає вищого рівня мовної культури. Це означає не тільки не допускати мовних помилок, але й вміти найкращим чином будувати висловлювання відповідно до мети спілкування, підбирати найбільш підходящі в кожному випадку слова і конструкції, враховуючи при цьому, до кого і за яких обставин він звертається.

Основа основ комунікативного аспекту культури мовлення - вибір потрібних для даної мети спілкування мовних засобів - процес творчий. Лінгвісти завжди добре розуміли важливість для культури мови того, що сьогодні названо комунікативним аспектом. Висока культура мови - це вміння правильно, точно і виразно передати свої думки засобами мови. Правильною мовою називається та, в якій дотримуються норми сучасної літературної мови. Але культура мови полягає не тільки в дотриманні норм мови. Вона полягає ще й в умінні знайти не тільки точне, але і найбільш дохідливе і найбільш доречне і, отже, стилістично виправдане засіб для вираження своєї думки.

У процесі спілкування ми, безумовно, хочемо, щоб наша мова була зрозуміла співрозмовнику, а інформація, яку ми йому повідомляємо, була сприйнята саме так, як цього хочемо ми, а не яким-небудь іншим чином. Щоб промова була сприйнята слухають саме так, як ми цього хочемо, вона повинна відповідати умовам спілкування та комунікативним завданням мовних партнерів, тобто повинна бути комунікативно доцільною. Саме такий підхід здійснюється при оцінці промови з позицій її комунікативних якостей. Комунікативні якості мови - це реальні властивості її змістовної чи формальної сторони. Саме система цих властивостей визначає ступінь комунікативного досконалості мови.

Комунікативна ситуація і її складові тісно пов'язані з комунікативними якостями мовлення. Комунікативні якості мови - параметри, які охоплюють всі аспекти тексту, а їх співвідношення і ступінь прояву в тексті залежать від жанру і стилю висловлювання, від індивідуальних особливостей комунікантів.

Правильність, чистота і багатство (різноманітність) мови відносяться до структурних комунікативних якостей вимоги до мовлення. Точність, логічність, виразність, доречність, доступність, дієвість - до функціональних комунікативних якостей.