1.1 Поняття волі

Воля людини виражається в тому наскільки вона здатна долати перешкоди та утруднення на шляху до своєї мети, наскільки вона готова при цьому йти на певні поневіряння та жертви, настільки вона вміє керувати своєю поведінкою, підпорядковувати свою діяльність певній меті та завданням. Воля – це психічна діяльність людини, що проявляється у свідомих діях, скерованих на досягнення поставленої мети, здійснення якої пов’язане з подоланням труднощів та перешкод.

Подолання перешкод та утруднень пов’язане з так званим вольовим зусиллям особливим станом психічного напруження, що мобілізує фізичні, інтелектуальні та моральні сили людини.

Воля тісно пов’язана з цілеспрямованою і свідомою діяльністю. Коли людина визначає мету дії та обдумує шляхи досягнення мети, засоби подолання перешкод, у неї відбувається розумова діяльність. Здійснюючи вольову дію, людина часто зустрічається з утрудненнями, які вона заздалегідь не могла передбачити, або з необхідністю змінити характер запланованої діяльності. Це потягне за собою необхідність внести в прийнятий план поправки, уточнення, що в свою чергу вимагає від людини великої розумової роботи [9].

Так само тісно пов’язана вольова діяльність з почуттям людини.

Пристрасне прагнення до мети дає змогу подолати будь-які утруднення та поневіряння.

Байдужа до всього людина не здатна до справжніх проявів волі, вона не може бути ні борцем, ні творцем. Кажучи про почуття як могутній стимул до дії, необхідно пам’ятати, що почуття бувають різними, а тому по-різному впливають на дії. Вольова людина повинна вміти побороти свої почуття, які вона усвідомлює як непотрібні, негідні людини. Тому й кажуть, що воля – це влада, контроль над своїми почуттями.

Воля проявляється в усіх видах діяльності людини. Так, праця немислима буз вольового зусилля, без усвідомлення мети праці та її результатів, без уміння протистояти стороннім подразникам, долати втому. Воля весь час проявляється в навчальній діяльності школяра.

Воля складається із ряду свідомих цілеспрямованих дій – вольових дій, які мають свою структуру В.А.Крутецький подає таку структуру вольових дій. У кожній вольовій дії можна виділити два етапи: підготовчий і виконавчий.

Підготовчий етап – це етап розумової дії, обдумування, зважування різних можливостей, будь-яка вольова дія як цілеспрямована, завжди починається з постановки та чіткого усвідомлення мети дії. Перш ніж діяти, треба усвідомити, для чого треба діяти, чого людина прагне досягнути в результаті дії, уявити собі очікуваний результат дії. Та однієї постановки мети мало. Для того, щоб дія виникла, необхідно ще твердо прагнути до досягнення мети.

Дуже важливо також усвідомити значення мети, якщо людина усвідомлює, що поставлена нею мета має велике значення, вона, як правило, стає здатною подолати чималі перешкоди.

Важливе усвідомлення доступності мети. Постановка мети, якої людина не може досягнути, ослаблює її волю, створює звичку не доводити розпочатої справи до кінця. Проте легко доступні цілі не розвивають волі, не виробляють уміння боротися з труднощами, долати перешкоди. Мета дії повинна бути доступною людині, але вимагати великих зусиль для її досягнення. Тільки такі цілі визначають справді вольову поведінку.

Поставлена мета може бути близькою й далекою. Іноді досягти мети можна дуже швидко, а часом для її досягнення потрібне все життя.

Чому людина ставить перед собою якусь мету? Зрозуміло, що постановка мети не відбувається безпричинно. Мало знати мету, поставлену перед собою, важливо знати і мотиви, які спонукали діяти так, а не інакше. Ті пробудження, якими керується людина, коли ставить перед собою певну мету, називають мотивами дій. Кожна дія людини відбувається навіщось (мета) і чомусь (мотив).

Зміст підготовчого етапу вольової дії різний залежно від того, чи є внутрішні чи зовнішні перешкоди до досягнення мети. Коли наявні внутрішні перешкоди (страх, лінь, втома, біль, різні звички та емоції, що заважають виконанню дії), підготовчий етап часто набирає характеру боротьби мотивів; коли наявні зовнішні перешкоди, він, як правило, набуває характеру планування, вибору способу дії.

Боротьба мотивів може відбуватися між мотивами одного рівня (однаково хочеться допомогти і мамі і бабусі) і між мотивами різних рівнів (піти грати у футбол чи виконати домашнє завдання). У другому випадку треба усвідомити рівень мотивів і надати перевагу мотивові вищого рівня.

Боротьба мотивів у вольовій дії – це, як правило, боротьба між почуттям обов’язку і спонуканнями, що суперечать обов’язкові. Воля проявляється в умінні змусити себе зробити те, що диктує почуття обов’язку, поборовши спонукання, що суперечать йому.

Коли є зовнішні перешкоди і боротьби мотивів немає, підготовчий етап вольової дії полягає в обдумуванні засобів досягнення мети, виборі контрольного способу дії, що найкраще підходить за цих умов.

Підготовчий етап вольової дії затверджується прийняттям певного рішення.

Наступний важливий етап будь-якої вольової дії – виконання прийнятого рішення. Без нього немає вольової дії. Звичайно, воля проявляється і в прийнятті рішення, але це одне ще не дає права вважати людину вольовою. Людина, яка тільки ставить перед собою хай високі і важливі цілі, тільки приймає, але не перетворює їх у життя, не доводить справи до кінця – людина безвольова.

Виконання може мати дві форми: форму зовнішньої дії (зовнішній вольовий вчинок) і форму утримання від зовнішньої дії (внутрішній вольовий вчинок).

Якщо людина ухиляється від наміченого шляху і тим самим відходить від накресленої мети, то вона проявляє брак волі.

Зрозуміло, у таких випадках, коли змінюються обставини, виникають якісь нові умови і виконання раніше прийнятого рішення, стає нераціональним, необхідна свідома відмова від прийнятого рішення, затримання уже розпочатої дії. Вольова людина повинна вміти, коли це потрібно, відмовитися від наміченої дії, прийняти нове рішення, інакше це вже буде не прояв волі, а безглузда впертість.

Результатом вольової дії є досягнення мети. Мету досягнуто, труднощі подолано, людина відчуває велике моральне задоволення і прагне до нової діяльності, до нових успіхів.

Виховання волі починається із раннього дитинства і триває впродовж всього життя людини.

Сім’я – найперша і основна школа життя для дитини. Тут даються основи для формування характеру, світогляду і волі. Батьки повинні створити всі необхідні умови для розвитку своєї дитини, завдання їхнє полягає не стільки в тому, щоб якомога краще і сильніше розвинути вольові якості чина чи доньки, скільки в підготовці до майбутнього тривалого і кропіткого самовиховання, отже якщо людина сама не забажала виховувати в себе волю і характер, то важко їй в цьому допомогти [14]. І чим раніше батьки зуміють пробудити в дитині благородне прагнення працювати над собою, тим більша можливість досягти успіху у цій справі. Тому, що в дорослої людини запізно починати виховувати вольові якості, якщо попередні роки життя змарновано.

Виховувати волю дитини означає:

1. організовувати її діяльність, навчати розумної поведінки, тренувати в хороших вчинках;

2. формувати здатність до інтенсивної й систематичної роботи, до переборення труднощів у житті і праці;

3. виробляти звичку завжди і в усьому бути енергійною, рішучою, наполегливою людиною;

4. прищеплювати вміння підпорядковувати свою діяльність свідомо поставленим цілям, переборюючи сторонні бажання, страх, лінощі, тощо.

Молодші школярі піддаються навіюванню. Учні І-ІІ класів легко наслідують не тільки хороші, а й погані вчинки. У подоланні негативних вчинків важливу роль відіграють індивідуальна виховна робота з неофіційними лідерами груп та правильно поставлені дорослими вимоги до молодших школярів.