11. Практичні заняття з літературознавчих дисциплін (мета, структура, форми)

Літературознавство вивчає художню літературу, її походження, специфіку та закономірності історичного функціонування, обгрунтовує самоцінність мистецтва слова. У вітчизняному літературознавстві традиційно виділяють 3 основні, умовно самостійні дисципліни або галузі. Історія літератури – вивчає художню словесність діахронно, тобто її існування у часі (від найдавніших часів до сьогодення). Це вивчення насамперед літературного процесу: фіксація творів, літературних подій, творчих постатей, літературних угрупувань, шкіл, напрямків. Ретельно простежуючи всю сукупність художніх творів, їх сприймання читачами і критичні оцінки, історики літератури описують динаміку літературно-мистецького життя, літературних напрямів і течій, виявляють значення творчості письменників, їх окремих творів для читачів епохи, в яку ці твори постали, і для наступних поколінь. Теорія літератури – узагальнює історико-літературні факти, осмислює закономірності й особливості зародження, розвитку, завмирання художніх явищ, сутність, специфіку художньої літератури як мистецтва слова. Структурно вона поділяється на кілька розділів. Перш за все теорія літератури вивчає сутність, зміст і форму художньої літератури, її специфіку та функції як самостійного виду мистецтва. Далі у сферу впливу теорії літератури входить розуміння специфіки художньої творчості й аналіз конкретних літературних явищ, поділ поезії на роди та жанри. Ще теорія літератури досліджує літературний процес, зміну напрямів, течій, шкіл, особливості стилю окремого письменника й у цілому літератури певної доби. Нарешті, до завдань теорії літератури входить розгляд закономірностей розвитку мови художньої літератури, особливостей віршування.  Літературна критика вивчає літературу синхронно, тобто сучаний літературний процес. Її завдання – усебічний аналіз тих чи інших літературних явищ і оцінка їх мистецької вартості. Ще одна важлива роль – це роль кваліфікованого посередника між письменником і читачем.

Практичні заняття орієнтовані своїм змістом на більш детальний розгляд конкретних теоретико-літературних проблем, Вони, на відміну від лекцій, націлені на самостійну роботу студентів, в процесі якої останні мають оволодіти навичками та вміннями роботи з науковою та довідковою літературою, прийомами систематизації засвоюваних знань. Власне, вміння використати отриману чи здобуту інформацію у відповіді на певні питання (а також при аналізі художнього тексту) є одним з прикладних, вузько прагматичних моментів засвоєння цього курсу. Конкретний зміст кожного практичного заняття потребує з боку студента системної та послідовної підготовки і передбачає різноманітні форми навчальної дальності. Ця підготовка перш за все має базуватися на самостійному опрацюванні студентом спеціальної (фахової) наукової літератури (монографії, тематичні збірники, статті, філологічні словники тощо). Готуючи те чи інше теоретичне питання, студент має використовувати власний читацький досвід.

Наведемо план практичного заняття зі «Вступу до літературознавства».

Специфіка художньої літератури Теоретичні питання 1. Література як вид мистецтва.  2. Естетична природа словесного мистецтва. 3. Критерії художності літературного твору. 4. Основні функції літератури. Завдання та рекомендації до самостійної роботи Опрацювати науково-критичну літературу, укласти тези, зробити виписки до запропонованих питань, підготуватися до обговорення питань в аудиторії.

1. З'ясувати сутність і походження термінів (письмово), вміти їх застосовувати під час відповіді: образ, катарсис, мімезиз, наслідування, символізація. 

2. Прослідкувати зміни у зображенні головного об’єкта літератури – людини, людського життя в історичному контексті.

Опрацювати статтю: Маланюк Є. Думки про мистецтво мистецтва (С. 29-31);

Формами практичних занять є студентські конференції, конкурси, диспути, екскурсії, зустрічі з письменниками.