Тема 6. Комерційні банки
11.1. Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні.
11.2. Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків.
11.3. Показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення.
Поняття, функції, типи та правова основа діяльності комерційних банків в Україні
Таблиця 11.1 Основні завдання та функції комерційних банків
Завдання |
- забезпечення безперервності й адекватності грошового обігу; - здійснення контролю на макро- та мікроекономічному рівнях; - проведення заходів щодо стабілізації національної грошової одиниці; - сприяння підвищенню ефективності економіки України в цілому та виробничої сфери зокрема тощо. |
Функції |
- посередництво у перерозподілі вільних грошових ресурсів; - мобілізація грошових ресурсів та вкладів від клієнтів; - надання клієнтам позичок і створення нових платіжних засобів; - здійснення розрахунків між клієнтами. |
Комерційні банки можна класифікувати за різними критеріями: формою власності, розміром капіталу, філійною мережею, діапазоном операцій та іншими.
Класифікація комерційних банків
Ознака |
Вид комерційного банку |
І. За формою власності |
o унітарні - мають одного власника в особі держави чи приватної особи. В Україні функціонують два унітарні комерційні банки з державною формою власності: Ощадбанк та Ексімбанк (статутні фонди цих банків створені за рахунок бюджетних коштів і коштів бюджетних установ); o колективні - це банки з колективною формою власності, тому що частка капіталу кожного із засновників законодавчо обмежена 35 % статутного фонду банку, тобто кількість засновників банку не може бути меншою трьох юридичних чи фізичних осіб. Банки з колективною формою власності можуть бути: - акціонерними товариствами відритого чи закритого типу (становлять 84% загальної кількості банків України); - товариства з обмеженою відповідальністю (пайові банки). |
II. За розміром активів |
o малі активи; o середні активи - понад 10 млн. грн.; o великі активи - понад 1 млрд. грн. (до них належать: Промінвестбанк, АКБ "Укрсоцбанк", Приват Банк, банк "Аваль", Ощадбанк, "Надра" та інші). |
III. За наявністю філій |
o багатофілійні - нараховують від 500 до 20000 одиниць філій (до них належать Ощадбанк, АКБ "Укрсоцбанк", "Аваль" та інші); o малофілійні; o безфілійні. |
IV. Залежно від діа пазону операцій |
o універсальні банки - виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам. В Україні більшість комерційних банків можна вважати універсальними; o спеціалізовані банки: - з галузевою спеціалізацією - обслуговують переважно юридичних та фізичних осіб у межах певної галузі господарства. Представниками є Промінвестбанк, Енергобанк, банк "Надра" та інші; - з функціональною спеціалізацією - комерційні банки виконують вузьке коло спеціалізованих операцій. Це інвестиційні, інноваційні, ощадні, іпотечні та інші банки. |
Інструменти правового впливу на діяльність комерційних банків
Зовнішні інструменти впливу |
1. Вплив уряду і Верховної Ради України: - загальноекономічна законодавча база (закони, директиви, постанови); - банківська законодавча база (закони, директиви, постанови), 2. Вплив Національного банку України: - рекомендації; - положення; - інструкції; |
Внутрішні інструменти впливу |
1. Статут 2 Правила 3 Накази 4. Інструкції 5. Листи-розпорядження |
бути меншим за нормативні вимоги НБУ. Ці вимоги спрямовані на те, щоб забезпечити певний рівень надійності банку і його спроможності відповідати за своїми зобов'язаннями. Мінімальний розмір статутного капіталу на момент реєстрації банку не може бути меншим:
o для місцевих кооперативних банків -1 млн. евро;
o для комерційних банків, які проводять свою діяльність на території однієї області, - 3 млн. евро;
o для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України, - 5 млн. евро.
Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійснюється за офіційним курсом гривні щодо іноземних валют, установленим НБУ на день укладення установчого договору.
Для реєстрації орган управління комерційного банку подає до регіонального управління (РУ) НБУ пакет необхідних документів. Але до цього необхідно зібрати певну суму грошей і акумулювати її на тимчасовому рахунку в НБУ. Ця сума випливає з установчого договору, але не може бути меншою від мінімальних вимог НБУ. Організація комерційного банку, крім реєстрації, передбачає ліцензування банківської діяльності. Воно полягає в наданні офіційного дозволу на здійснення певних банківських операцій. Цей дозвіл видає НБУ. Ліцензування здійснюється з метою допущення на ринок банківських послуг України комерційних банків, умови діяльності яких відповідають установленим НБУ обов'язковим вимогам і не загрожують інтересам їхніх клієнтів. При ліцензуванні враховується обсяг капіталу банку, його фінансовий стан, дотримання економічних нормативів регулювання банківської діяльності, професійна придатність керівників, висновки незалежного аудиту, термін діяльності банку на фінансовому ринку. НБУ видає банкам ліцензії на здійснення низки операцій з готівкою, розрахункових, активних, пасивних, операцій з валютними цінностями та ін.
Організаційна структура та управління комерційним банком визначається функціональними підрозділами і службами та керівними органами. Вищим органом управління банку є загальні збори акціонерів (учасників), які вирішують стратегічні завдання в його діяльності. Вищий орган банку реалізує свої завдання та функції безпосередньо через виконавчі та контрольні органи, які повністю йому підзвітні. Виконавчим органом акціонерного банку є правління, а пайового -дирекція. Роботою правління керує голова, а дирекції - генеральний директор, які обираються чи призначаються згідно зі статутом банку. Контроль за діяльністю правління (дирекції) банку здійснює ревізійна комісія, склад якої затверджується загальними зборами акціонерів (учасників). За рішенням зборів акціонерів (учасників) створюється спостережний орган з метою загального керівництва роботою банку і контролю за роботою правління та ревізійної комісії.
Загальна характеристика операцій банку. Пасивні та активні операції комерційних банків
Назва продукту |
Приклади різновидів |
І. Розрахунково- касове обслуговування |
- розрахункове обслуговування - безготівкові розрахунки 1іа основі документів, поданих на паперових носіях; - електронне розрахункове обслуговування - система "Банк-клієнт" (безготівкові розрахунки за допомогою модельного зв'язку); касове обслуговування (операції клієнтів, пов'язані з готівкою); інкасування торгової виручки клієнтів банку (доставка виручки від торгових точок клієнта у банк); перевезення коштів (доставка коштів або інших цінностей у місце, зазначене клієнтом) |
2. Депозитні операції |
- терміновий депозит в іноземній або національній валюті (залучення коштів юридичних осіб на депозитні рахунки з метою забезпечення активних операцій банку на фіксований термін); - депозитний рахунок до вимоги (залучення кредитних ресурсів від юридичних осіб з метою забезпечення активних операцій банку); |
3. Валютообмінні операції |
- конвертація валюти (здійснення купівлі-продажу валюти на запит клієнта); - обслуговування корпоративного клієнта на вторинному ринку ОВДП; - обслуговування корпоративного клієнта на первинному ринку ОВДП |
4. Кредитні операції |
терміновий кредит; - поновлювана кредитна лінія; непоновлювана кредитна лінія; овердрафт; - фінансування експорту; - довготерміновий валютний кредит (у доларах США) по лінії ЄБРР для малих та середніх підприємств; - короткотерміновий валютний кредит (у доларах США) по лінії ЄБРР для малих та середніх підприємств; - фінансування малого та середнього бізнесу за рахунок німецько-українського фонду; - обслуговування кредиту від нерезидента; - обслуговування кредитів під гарантії уряду і консультації щодо його одержання; консультаційні послуги щодо пошуку джерела фінансування |
5. Гарантійні операції |
- банківські гарантії забезпечення повернення платежів, кредиту; - банківські гарантії на адресу митниці |
6. Вексельні операції |
інкасування векселів; - доміциляція векселів; інформаційне обслуговування за вексельним зверненням; - торговий майданчик; - облік векселів |
7. Документарні операції |
- документарне (чисте) інкасо; - експортний акредитив; - банківський гарант (резервний акредитив); імпортний акредитив |
8. Послуги по використанню пластикових карток |
- зарплатами проект; - корпоративна пластикова карта; - еквайринг |
Усі банківські операції відображаються окремими статтями в балансі комерційного банку. Залежно від того, в якій частині балансу вони обліковуються, їх прийнято поділяти на пасивні й активні.
o Пасивні операції - це операції з мобілізації ресурсів комерційного банку. За видом банківських ресурсів розрізняють пасивні операції з формування власних, залучених та позичених ресурсів.
Операції з формування власних ресурсів включають:
> операції з формування статутного фонду банку;
> операції з формування резервного фонду банку;
> операції з формування страхових фондів банку;
> операції з формування інших фондів банку спеціального призначення, які створюються за рахунок прибутку банку і використовуються відповідно до рішення, прийнятого вищою управлінською ланкою комерційного банку;
> операції, пов'язані з формуванням і розподілом банківського прибутку.
Операції з формування залучених ресурсів називають пасивними депозитними операціями. Вони відображають процес залучення й обліку в банківському балансі тимчасово вільних коштів юридичних і фізичних осіб, банків, які зберігаються на різноманітних рахунках (строкових і до запитання). Вкладниками можуть бути як юридичні та фізичні особи, що постійно обслуговуються в цьому банку (клієнти банку), так і юридичні й фізичні особи, що не належать до постійних клієнтів цього банку, а обслуговуються в іншому банку.
У банківській практиці України передбачена можливість вибору банку для постійного обслуговування і для проведення окремих депозитних операцій на вигідних умовах в інших банках. З цією метою банки відкривають рахунки до запитання (поточні, бюджетні, депозитні) та на строк (депозитні). Наявність залишку грошових коштів на цих рахунках дає можливість банку, що обслуговує власників рахунків, використовувати ці залишки як ресурси для здійснення активних операцій з метою отримання доходу. Пасивні депозитні операції включають можливість користування тимчасово вільними грошовими коштами інших банків, які зберігаються на кореспондентських рахунках (кошти до запитання) та строкових депозитах (кошти на строк).
Отже, пасивні депозитні операції можна класифікувати:
за категорією вкладника:
o операції із залучення тимчасово вільних коштів юридичних осіб
- на поточні, бюджетні, депозитні рахунки;
o операції із залучення тимчасово вільних коштів фізичних осіб
- на поточні, депозитні рахунки;
o операції із залучення тимчасово вільних коштів банків-кореспондентів - на кореспондентські та депозитні рахунки;
Таблиця 11.6. Активні й пасивні операції комерційного банку
за строком:
o операції із залучення тимчасово вільних коштів на рахунки до запитання (поточні, бюджетні, кореспондентські) з метою подальшого використання для проведення поточних розрахунків;
o операції із залучення тимчасово вільних коштів на строкові депозитні рахунки для зберігання протягом обумовленого договором періоду.
Крім мобілізації власних та залучених ресурсів, комерційні банки можуть використовувати можливості міжбанківського ринку капіталів, а також залучати кошти інвесторів шляхом емісії та розміщення власних незабезпечених боргових зобов'язань. Мобілізовані у такий спосіб ресурси являють собою позичені ресурси банку. Ця частина банківського капіталу є найоперативнішою щодо залучення. Позичені ресурси комерційного банку мобілізуються шляхом здійснення пасивних кредитних та пасивних інвестиційних операцій.
* Пасивні кредитні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з отриманням кредитів на міжбанківському ринку (в інших комерційних банків та в НБУ).
Комерційні банки в Україні можуть отримувати кредит в інших банків на визначених договорами умовах строком від одного дня (кредити овернайт) до декількох місяців. Крім власне міжбанківських кредитів, комерційні банки можуть звертатись за кредитом до кредитора в останній інстанції - Національного банку України, який надає ломбардні кредити (під заставу державних цінних паперів) та продає кредити через кредитні аукціони.
* Пасивні інвестиційні операції - це операції комерційного банку, пов'язані з випуском і розміщенням власних незабезпечених боргових зобов'язань.
Банки можуть емітувати облігації, які поповнюють банківський капітал коштами інвесторів на строк обігу цих цінних паперів.
Мобілізовані шляхом здійснення пасивних операцій грошові кошти засновників банку, вкладників, кредиторів та інвесторів комерційні банки розміщують за різними напрямками через проведення активних операцій
* Активні операції - це операції з розміщення мобілізованих комерційним банком ресурсів у депозити, кредити, інвестиції, основні фонди і товарно-матеріальні цінності.
Отже, до активних операцій банків належать:
> операції з вкладення банківських ресурсів у грошові кошти у готівковій і безготівковій формі з метою підтримання ліквідності
банку;
> розрахункові операції, пов 'язані з платежами клієнтів;
> касові операції з приймання і видавання готівки;
> кредитні операції, пов 'язані з наданням кредитів різних форм і видів юридичним, фізичним особам, банкам;
> інвестиційні операції з вкладення банківських ресурсів у цінні папери (акції, державні та корпоративні облігації) на тривалий строк;
> фондові операції з купівлі-продажу цінних паперів;
> валютні операції з купівлі-продажу іноземної валюти на внутрішньому і міжнародному валютних ринках;
> депозитні операції з розміщення тимчасово вільних ресурсів банку в депозити в НБУ та інших комерційних банках;
> операції з купівлі-продажу банківських коштовних металів на внутрішньому і міжнародному валютних ринках.
Активні операції комерційні банки здійснюють у межах реально наявних ресурсів, тобто у межах залишку грошових коштів на кореспондентському рахунку в НБУ.
показники ефективності діяльності банків і механізм її забезпечення
Забезпечення стабільного функціонування і розвитку комерційних банків та банківської системи є одним із приоритетних завдань розвитку банківської системи України. Стабільність комерційного банку означає постійну здатність банку відповідати за своїми зобов'язаннями і забезпечувати прибутковість на рівні, достатньому для нормального функціонування у конкурентному середовищі.
Відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність" з метою забезпечення економічних умов стійкого функціонування банківської системи Національний банк України встановлює для всіх комерційних банків обов'язкові економічні нормативи.
Таблиця 11.7.
Зміст, формула визначення та нормативні значення обов'язкових економічних нормативів для комерційних банків, встановлених Національним банком України
Зміст нормативу |
Формула визначення |
Нормативні значення |
|
НІ |
Мінімальний розмір регулятивного капіталу. Один з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе у процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості і стабільної діяльності банків |
Н1=РК=ОК=ДК-В,де РК - регулятивний капітал, ОК - основний капітал, ДК - додатковий капітал, В - відвернення |
з 1 січня 2ОО5р розмір НІ для діючих банків а) для місцевих кооперативних банків - не менше ніж 1 300 000 євро, б) для банків, які функціонують на території однієї області (регіональних), у тому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних -не менше ніж 4000000 євро, в) для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестиційних і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку - не менше ніж 6 000 000 євро Для знову створених банків а) для місцевих кооперативних банків до одного року - 1 000 000 євро, до двох років - 1 100 000 євро, до трьох років - 1 200 000 євро, до чотирьох років 1350000 євро, починаючи з п'ятого року 1500000 євро б)для банків, які функціонують на території однієї області (регіональних), утому числі спеціалізованих ощадних та іпотечних до одного року 3000000 євро, до двох років - 3 500 000 євро, до трьох років -4000000 євро, до чотирьох років - 4500000 євро, починаючи з п'ятого року - 5000000 євро |
Продовження таблиці 11. 7.
|
Зміст нормативу |
Формула визначення |
Нормативні значення |
||
|
|
|
в)для банків, які здійснюють свою діяльність на території всієї України (міжрегіональних), у тому числі спеціалізованих інвестицій-них і розрахункових (клірингових), центрального кооперативного банку: до одного року - 5 000 000 євро; до двох років - 5 000 000 євро; до трьох років - 6 000 000 євро; до чотирьох років - 7 000 000 євро; до п'яти років - 8 000 000 євро |
||
Н2 |
Норматив адекватності регулятивного капіталу/платоспроможності Відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розраховуватись за своїми зобов'язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частика ризику, що її беруть на себе власники банку, і навпаки: чим нижче значення показника, тим менша частка ризику, що її приймають на себе кредитори, вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку |
ї |
ї |
||
НЗ |
Норматив адекватності основного капіталу. Встановлюється з метою визначення спроможності банку захистити кредиторів і власників від непередбачуваних збитків, яких може зазнати банк у процесі своєї діяльності залежно від розміру різноманітних ризиків |
НЗ=ОК/Аз*100%, де Аз - загальні активи, зменшені на суму створених відповідних резервів за активними операціями |
Нормативне значення Н3 має бути не менше 4 % |
||
Н4 |
Норматив миттєвої ліквідності. Встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов'язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках) |
Н4=(Ккр+Ка)/Рп*100%, де Ккр - кошти на коррахунку, Ка - кошти в касі, Рп - поточні рахунки клієнтів |
Нормативне значення Н4 має бути не менше 20 % |
||
родовження таблиці 11.7.
|
Зміст нормативу |
Формула визначення |
Нормативні значення |
Н5 |
Норматив поточної ліквідності. Встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов'язань банку |
Н5=Апв/(Рп+3)*100%, де Апв - активи первинної та вторинної ліквідності, 3 - зобов'язання банку |
Нормативне значення Н5 має бути не менше 40 % |
Н6 |
Норматив короткострокової ліквідності. Встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов'язання за рахунок ліквідних активів |
Н6=Ал/(Рп+Зк)*100%, де Ал - високоліквідні активи, Зк - короткострокові зобов'язання |
Нормативне значення Н6 має бути не менше 20 % |
Н7 |
Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента. Встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов'язань |
Н7=Зс/РК*100%, Де Зс - сукупна заборгованість за кредитами щодо одного контрагента |
Нормативне значення Н7 не має перевищувати 25%. |
Н8 |
Норматив великих кредитних ризиків. Установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов'язаних контрагентів. Кредитний ризик, що взяв банк на одного контрагента або групу пов'язаних контрагентів, вважається великим, якщо сума всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов'язань, наданих банком щодо цього контрагента або групи пов'язаних контрагентів, становить 10 відсотків і більше регулятивного капіталу банку |
Н8=Зв/РК*100%,де Зс - сукупна збалансованість за великими кредитами |
Нормативне значення Н8 не має перевищувати 8 кратного розміру регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує 8-кратний розмір регулятивного капіталу, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються: якщо перевищення становить не більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються, якщо перевищення більше ніж 50 відсотків, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються |
Н9 |
Норматив максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру. Установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдера-ми, що може призвести до прямого та непрямого впливу на діяльність банку.(Інсайдер-фізична або юридична особа, яка має доступ до конфіденційної інформації про справу банку завдяки свому службовому становищу) є Н9=3ін |
РК*100%,де Зїн - сукупна заборгованість за кредитами щодо одного інсайдера |
Нормативне значення Н9 не має перевищувати 5%. |
Продовження таблиці 11.7.
|
Зміст нормативу |
Формула визначення |
Нормативні значення |
НЮ |
Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам. Встановлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо шсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку |
Н10=СЗін/РК*100%,де СЗін - сукупна заборгованість за кредитами щодо всіх інсайдерів |
Нормативне значення Н10 не має перевищувати 40% |
НИ |
Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою. Встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладення коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку |
Н11 =Кін/(РК+ЦП+Вак) * 00%, де Кін - кошти, що інвестуються на придбання акцій окремо за кожною установою, ЦП - цінні папери у портфелі банку на продаж та інвестування, вкладених в капітал інших установ у розмірі 10 % і більше статутного капіталу |
Нормативне значення Н11 не має перевищувати 15% |
Н12 |
Норматив загальної суми інвестування. Встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних фондів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи |
Н 12=Кін/(РК+ЦП+Вак)* 1 00%, де Кін - кошти банку, що інвестуються на придбання акцій будь-яких юридичних осіб |
Нормативне значення Н12 не має перевищувати 60% |
Н13 |
Норматив ризику загальної відкритої (довгої/короткої) валютної позиції. Встановлюється для обмеження ризику, пов'язаного з проведенням операцій на валютному ринку, що може призвести до значних втрат банку |
Н13=ВП/РК*100%, де ВП - загальна відкрита валютна позиція за всіма іноземними валютами у гривневому еквіваленті |
Н13-1 - ризик загальної довгої валютної позиції, НІ3-2 - ризик загальної короткої відкритої валютної позиції. Н13 - має бути не більше 30%, Н13-1 - мас бути не більше 20%, НІ3-2 -має бути не більше 10 % |
Назва показника |
Зміст показника |
1. Прибутковість банківських активів ROA |
Характеризує співвідношення чистого прибутку банку (прибутку після оподаткування) й активів банку; показує, скільки чистого прибутку дає одиниця активів банку |
2. Прибутковість акціонерного капіталу ROE |
Характеризує ефективність роботи менеджерів банку; показує, як вони справляються із завданням отримання чистого прибутку з активів банківської установи |
3. Процентна маржа SPRED |
Показує, наскільки успішно банк виконує функцію посередника між вкладниками та позичальниками і наскільки гостра конкуренція на грошовому ринку, учасником якого є установа банку. Посилення конкуренції зумовлює скорочення різниці між доходами за активами та витратами за пасивами. Цей показник визначається за формулює: Процентні доходи Процентні витрати Доходні ативи Платні пасиви |
4. Чистий прибуток на одну акцію ЧПа. |
Характеризує прибуток на одну акцію |
5. Чиста процентна маржа ЧПМ |
В аналізі прибутковості банку використовують також такі показники, як чистий прибуток на одну акцію (ЧПа) та чиста процентна маржа (ЧПМ) ЧПМ - це відношення процентної маржі (SРRЕD) до активів банку. На розмір процентної маржі впливають такі чинники, як склад та обсяг залучених коштів, розмір кредитних та інших вкладень та джерел їх утворення за термінами платежів, а також за ступенем терміновості перегляду процентних ставок |
Між прибутковістю та ризиком існує пряма залежність, і тому пошук оптимального їх співвідношення в сучасних умовах розглядається як найважливіше завдання керівництва кожного банку. У ході вирішення дилеми "прибуток - ризик" банки обирають одну з альтернативних стратегій:
1. Діяльність супроводжується підвищеним ризиком (існує загроза збитків), але є змога отримати максимальний прибуток;
2. Мінімально знижується ризик та стабілізуються прибутки. Стратегія отримання максимального прибутку передбачає
свідоме прийняття ризику, характеризується акумулятивними тенденціями і реалізується шляхом застосування незбалансованих підходів до управління активами та зобов'язаннями комерційного банку. Основне завдання управління за першою стратегією - запобігання ситуації, за якої допустимий ризик переростає в катастрофічний, загрожуючи банку банкрутством.
Стратегію мінімального ризику обирають тоді, коли рівень прибутковості банку задовольняє керівництво й акціонерів, а головною метою є стабілізація фінансових результатів.
У процесі реалізації будь-якої зі стратегій використовуються дві групи методів - методи управління структурою балансу та методи управління, пов'язані з проведенням позабалансових фінансових операцій (страхування, хеджування, арбітраж із контрольованим ризиком).